707/2790/25
2/707/1464/25
09 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача за довіреністю - Кудіна А.В., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- заборгованість за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року в розмірі 40 885 гривень 00 копійок;
- судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» Договір позики № 7229737.
Договір позики підписано позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.9 Договору позики, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п.2.1 Договору позики, за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням умов договору.
Підписуючи Договір позики, відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних» (п.п.8.3.3 п.8 Договору позики).
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором позики до відповідача, то ТОВ «ФК «ЄАПБ» як позивач обґрунтовує це тим, що 11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11-01/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 9 від 11 грудня 2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 885 грн 00 коп., з яких: 18 500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 135 грн 00 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, та 9 250 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконав свого обов'язку. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній, не зважаючи на повідомлення, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
При цьому, з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 11 грудня 2024 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
З огляду на вищевикладене, представник позивача стверджує, що відповідач у справі ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року в розмірі 40 885 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 23 липня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 09 жовтня 2025 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації. Поштове відправлення отримане 30 липня 2025 року.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 10 квітня 2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» було укладено Договір позики № 7229737.
Згідно п. 2.1 Договору позики, за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору позики, позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні.
Пунктом 2.3 Договору позики сторонами означеного правочину обумовлені параметри позики, а саме: тип позики: довгострокова (п. 2.3.1 Договору позики); мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 2.3.2 Договору позики); сума позики: 18 500 гривень 00 копійок (п.2.3.3 Договору позики); строк позики: загальний строк до 24 червня 2024 року (75 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених Розрахунком (п.2.3.4 Договору позики); дата надання позики: 10 квітня 2024 року (п.2.3.5 Договору позики); дата повернення позики: 24 червня 2024 року (п.2.3.6 Договору позики); загальні витрати за позикою: 6 359 грн 38 коп.(п.2.3.7 Договору позики).
Відповідно до п. 2.4 Договору позики, процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0,87500% на день- застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п.3.1.1 цього договору (п.2.4.1 Договору позики);базова процентна ставка, фіксована: 2.50000% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п.3.1.2 цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору (п.2.4.2 Договору позики);основна процентна ставка, фіксована: 2.50000% на день- застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього Договору (п.2.4.3 Договору позики); денна процентна ставка за цим Договором становить 0,45833% (п.2.4.4 Договору позики).
Згідно п.2.5 Договору позики, позика надається позичальнику в день підписання сторонами Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Пунктом 6.2 Договору позики сторони означеного правочину обумовили, що за неправомірне користування позикою/її частиною позикодавець має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний на вимогу позикодавця сплатити проценти на прострочену позику: в розмірі 12,00% від суми позики на 4-й день неправомірного користування (п.6.2.1 Договору позики) та в розмірі 3,00% від суми позики, починаючи з 5-го дня, за кожен день неправомірного користування (п.6.2.2 Договору позики).
Додатком № 1 до вказаного Договору позики є Розрахунок за договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому у даному Розрахунку викладено: 1. Основні параметри позики; 2. Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики; 3. Графік нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду; 4. Графік обов'язкових платежів за Договором позики, а також вказано, що дані, наведені в цьому Розрахунку за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року встановлені на припущенні, що цей договір позики залишається дійсним протягом визначеного строку позики, та що сторони цього договору виконають свої обов'язки на умовах та в строки, визначені в договорі.
Також, 10 квітня 2024 року відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором t16981 Паспорт позики, в якому викладені умови надання ТОВ «Маніфою» коштів у позику з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач.
Крім того, 03 травня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року (далі Додаткова угода № 1), яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1, сторони погодили продовжити строк шляхом строку користування позикою за цією Додатковою угодою.
Згідно п. 2 Додаткової угоди №1, основні параметри позики в межах дії цієї Додаткової угоди: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 18 500 гривень 00 копійок; строк користування позикою за цією Додатковою угодою: загальний строк до 22 липня 2024 року (80 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком; дата повернення позики: 22 липня 2024 року; процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики за цією Додатковою угодою: базова процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день- застосовується протягом першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою; основна процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день -застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1, проценти за користування позикою нараховуються згідно з Розрахунком, затвердженим сторонами при укладенні цієї Додаткової угоди щодо продовження строку позики, що є невід'ємною частиною- Додаток № 1.
Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1, сторони підтверджують, що користування позикою за цією Додатковою угодою здійснюється без змін умов надання позики за Договором позики.
Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 1, ця Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору позики.
Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору позики є Розрахунок за Додатковою угодою № 1 від 03 травня 2024 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому у даному Розрахунку викладено: 1. Основні параметри позики за цією Додатковою угодою; 2. Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики; 3. Графік нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою; 4. Графік обов'язкових платежів за цією Додатковою угодою, а також вказано, що дані в цьому Розрахунку наведені за період дії Додаткової угоди та встановлені на припущенні, що ця Додаткова угода залишається дійсною протягом визначеного в ній строку користування позикою та що сторони виконають свої обов'язки на умовах та в строки, визначеній в цій угоді
Також суд установив, що 02 червня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року (далі Додаткова угода № 2), яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2, сторони погодили продовжити строк шляхом строку користування позикою за цією Додатковою угодою.
Згідно п.2 Додаткової угоди № 2, основні параметри позики в межах дії цієї Додаткової угоди: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 18 500 гривень 00 копійок; строк користування позикою за цією Додатковою угодою: загальний строк до 21 серпня 2024 року (80 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком; дата повернення позики: 21 серпня 2024 року; процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики за цією Додатковою угодою: базова процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день- застосовується протягом першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою; основна процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день -застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2, проценти за користування позикою нараховуються згідно з Розрахунком, затвердженим сторонами при укладенні цієї Додаткової угоди щодо продовження строку позики, що є невід'ємною частиною- Додаток №1.
Згідно п. 4 Додаткової угоди № 2, сторони підтверджують, що користування позикою за цією Додатковою угодою здійснюється без змін умов надання позики за Договором позики.
Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 2, ця Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору позики.
Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору позики є Розрахунок за Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2024 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому у даному Розрахунку викладено: 1. Основні параметри позики за цією Додатковою угодою; 2. Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики; 3. Графік нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду за цією Додатковою угодою; 4. Графік обов'язкових платежів за цією Додатковою угодою, а також вказано, що дані в цьому Розрахунку наведені за період дії Додаткової угоди та встановлені на припущенні, що ця Додаткова угода залишається дійсною протягом визначеного в ній строку користування позикою та що сторони виконають свої обов'язки на умовах та в строки, визначеній в цій угоді.
В подальшому, між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 3, № 4, № 5 та № 6, до Договору позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року, а також Розрахунки за Додатковими угодами, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
У подальшому, 11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11-01/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 9 від 11 грудня 2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 885 грн 00 коп., з яких: 18 500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 135 грн 00 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, та 9 250 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року вбачається, що заборгованість відповідача складає 40 885 грн 00 коп.
За змістом частини першої статті 205 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що укладення 10 квітня 2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» Договору позики № 7229737 , в електронній формі відповідає приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення прав вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитних заборгованостей на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Вищевказаний Договір факторингу, є дійсними та чинними, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо переходу до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як до нового кредитора, прав вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року.
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.
З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики № 7229737 від 10 квітня 2024 року в сумі 40 885 грн 00 коп., з яких: 18 500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 135 грн 00 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, та 9 250 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору і не викликає сумніву у суду.
Водночас, суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитним зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 7229737 від 10 квітня 2024 року в розмірі 40 885 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ; код ЄДРПОУ: 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: В. В. Морозов