Справа № 366/2583/25
Провадження № 3/366/1597/25
26 вересня 2025 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої, пенсіонерки,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
12 серпня 2025 року до суду від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852074 від 09.08.2025 року:
09.08.2025 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 без дозволу на перебування в зоні відчуження ЧАЕС, була виявлена в територіальних межах 159 кв. Розсохівського, яке відноситься до Постанови КМУ від 23.07.1991 № 106 та входить в перелік відселених пунктів, внаслідок Чорнобильської катастрофи, чим порушив вимоги 4.3 розділу 4 Наказу МНЗ від 02.11.2011 № 1157, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що допомогає їжею військовим, які дислокуються в лісовому масиві. Приготувавши їсти, вона лісом пішла за місцем призначення. Повертавшись назад, по дорозі назбирала декілька лисичок та білих грибів. Коли виходила з лісу, її зустріли працівники поліції і повідомили, що вона перебувала в зоні відчуження. Жодних розпізнавальних знаків, що то була зона відчуження вона не бачила. Наголосила суду, що якби знала, що не можна збирати гриби, то і не збирала.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідальність за ст. 46-1 КУпАП настає у разі порушення вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виражається у проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів або самовільному поселенні у ній, або знищенні, пошкодженні чи перенесенні знаків радіаційного забруднення або огорожі зазначеної зони.
Об'єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я населення та у сфері радіаційної безпеки (див. Закони України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про поводження з радіоактивними відходами" та інші).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в порушенні вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виражається у проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів або самовільному поселенні у ній, або знищенні, пошкодженні чи перенесенні знаків радіаційного забруднення або огорожі зазначеної зони. Це правопорушення має формальний склад.
Суб'єктом цього правопорушення є як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини виключно у формі прямого умислу.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення за ст. 46-1 КУпАП, до матеріалів справи долучено:
- карту-схему зони відчуження Чорнобильської АЕС, складену 09.08.2025;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.08.2025.
Інших документів, які б відповідали критеріям доказів у відповідності до ст. 251 КУпАП, матеріали справи не містять.
Про те, яким чином ОСОБА_1 потрапила у зону відчуження, як їй це інкримінується, матеріали справи не містять.
Доведення винуватості ОСОБА_1 є обов'язком осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.
Наведені обставини свідчать про обґрунтовані сумніви у тому, що ОСОБА_1 проникла в зону відчуження, і такі обставини відповідно до положень ст. 62 Конституції України тлумачаться на її користь.
Крім того, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, однак в ході судового розгляду не було встановлено, що ОСОБА_1 умисно порушила вимоги режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виразилося у проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини та застосовані норми права, суддя приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення є недоведеною, зібрані докази не встановлюють обставини щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, тому, провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 1, 7, 124, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Юрій ТКАЧЕНКО