Справа № 366/2771/25
Провадження № 2-а/366/91/25
03 жовтня 2025 року с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області в складі: судді Ткаченка Ю. В., за участю секретаря судового засідання Морозової Я,Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голуб Тетяни Іванівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1220 від 25.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач), через свого представника - адвоката Голуб Тетяну Іванівну (далі по тексту Представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту Відповідач), у якому просить суд: поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за №1220 від 25.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за №1220 від 25.11.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; провадження у справі - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 10.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення ОСОБА_1 було надіслано повістку №545556 від 10.10.2024 року, за якою, останній мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 20 жовтня 2024 року для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу, однак ОСОБА_1 не з'явився, чим порушив пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.
Про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 20 жовтня 2024 року згідно повістки №545556 від 10.10.2024 року позивач не повідомлявся, жодних повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 він не отримував, як і не повідомлявся про те, що на розгляді у ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУПАП, яку було розглянуто начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 25.11.2024 року.
На думку представника позивача, третьою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 та винесенні постанови №1220 від 25.11.2024 року про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не було враховано вимог статті 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема: інформації про те чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи його дійсно було повідомлено про дату, час та місце розгляду відносно нього справи та чи повідомлявся позивач якимось чином про надходження на адресу за місцем його постійного та зареєстрованого проживання повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 20 жовтня 2024 року, що є підставою для скасування постанови.
Враховуючи вищевикладене, вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
Рух справи.
27.08.2025 року адміністративний позов надійшов до суду.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року позивачеві було поновлено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судовий розгляд справи призначено провести 03.10.2025.
Позиції сторін у справі.
Зі змісту позову вбачається, що позивач та його представник просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомлені, жодних заяв та клопотань до суду не надіслали.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі статтею 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У відповідності до частини першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №1220 від 25.11.2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 25 000 грн. /а.с. 26/.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, 25.11.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк, а саме 20 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 10.10.2024 №545556 для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервісті, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно, 20 жовтня 2024 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, зазначаючи, що повістку за №545556 від 10.10.2024 року, про яку йдеться у постанові, він не отримував.
Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.
Так, частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період
Відповідно до частини 1 вказаної статті КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 13 ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12 1991).
Особливий період почав діяти в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/214 від 17.03.2014.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та продовжує діяти до цього часу.
Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу (далі - Указ №65/2022).
Згідно з пунктом 79 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (в редакції від 30.12.2022) (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зокрема передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.ч. 3,5 вказаної статті , під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з абз. 2 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Абзацом 2 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.0.2009 (далі - Правила) передбачено, що Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Відповідно до абз. 4 п. 82 Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних та відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.
Також судом встановлено, що 25.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв'язку позивачу ОСОБА_1 було направлено повістку №545556, відповідно до якої, ОСОБА_1 необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 20 жовтня 2024 року.
29.10.2024 року конверт з відправленням повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 без вручення адресату з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
З аналізу наведених вище норм вбачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про його повернення за відсутністю адресата не є належним доказом підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи представника позивача щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 щодо його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №545556 від 10.10.2024 року, так як повернення поштового відправлення адресованого військовозобов'язаному із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», враховуючи положення п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 не є належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, очевидним є прийняття рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді постанови №1220 від 25.11.2024 року без будь-яких об'єктивних даних про належне оповіщення ОСОБА_1 щодо його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №545556 від 10.10.2024 року на 20 жовтня 2024 року.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Крім того, відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 року (далі по тексту Інструкція) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
У відповідності до п. 10 Розділу ІІ Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Абзацом 2 пункту 14 Інструкції передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідачем, на спростування інформації позивача про те, що йому не направлялась копія постанови №1220 від 25.11.2024 року, належних доказів не надано.
Проте суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Один лише підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Відповідний висновок містить постанова ВС від 22 липня 2019 року № 757/2757/16-а.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим позов слід задовольнити, рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАСУ скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення. Таким чином, справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно останнього підлягає закриттю, згідно з вимогами пункту 1 статті 247 КУпАП.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статтею 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При подачі позовної заяви до суду, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 605, 60 грн., що підтверджується копією квитанції, яка наявна в матеріалах справи, однак просить судові витрати не стягувати з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голуб Тетяни Іванівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1220 від 25.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1220 від 25.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (03.10.2025).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1
Представник позивача - адвокат Голуб Тетяна Іванівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Івана Проскури, буд.9, селище Іванків, Вишгородський район, Київська область, 07201
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_2 .
Суддя Юрій ТКАЧЕНКО