справа № 357/5048/23
провадження № 2/362/201/25
02.10.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , Гребінківської селищної ради
про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсним рішення Ксаверівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється.
Учасники справи, які взяли участь у судовому розгляді:
представник позивача - адвокат Борзенков Е.В.;
представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Головко О.С.
Суд установив:
Зміст і підстави позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Гребінківської селищної ради (далі - відповідачі), в якому просить:
- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю від 28 вересня 2000 року серія І-КВ № 072072-27640, виданий Ксаверівською сільською радою ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, посвідчений 21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Соломатіною О.П, за номером 1504;
- визнати недійсним Рішення Ксаверівської сільської ради (5 сесія VII скликання) № 44-5-VII від 10 лютого 2016 року про розгляд подання № 212 від 21 грудня 2015 року ТОВ «АГЕНСТВО ЗЕСЛЕУСТРОЮ «АРШИН» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за договором купівлі-продажу від 19 жовтня 2004 року придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,16 га, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КВ №6058, зареєстрований за №26 від 17 січня 1997 року. Разом із тим, у зв'язку із будівництвом жилого будинку на суміжній земельній ділянці за кадастровим номером 3221484301:01:030:0032, починаючи з 2017 року відповідач чинить перешкоди у користуванні земельною ділянки позивача, а саме - вимагає звільнити 0,0068 га, належних позивачу, за твердженням останньої.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач фактично заявляє про свою незгоду з рішенням суду. Окрім того, вказує, що пред'являючи даний позов, позивач переслідує не мету захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а намагання самовільно без належної правової підстави продовжувати займати земельну ділянку площею 0,0068 га. Посилання позивача на висновок експерта також, на думку відповідача, є безпідставними з огляду на те, що такому висновку надано оцінку в межах іншого судового провадження.
Відповідач також просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача. Посилається на правомірність своїх очікувань в частині відновлення меж земельної ділянки до тих, якими вони були на момент придбання права власності на таку земельну ділянку, чому, на його думку, перешкоджають дії відповідача.
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що ані позивач, ані відповідач не є уповноваженими особами чи державними органами, які уповноважені на виправлення відомостей у координатах меж земельної ділянки. Тоді як рішенням суду по справі № 362/2116/19, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 маючи у власності земельну ділянку з чітким визначенням меж і загальної площі 0,155 га фактично користувалася земельною ділянкою площею 0,1654 га.
Позивачем також надсилались до суду пояснення, у відповідності до яких останній заперечив доводи сторони відповідача. Також послався на те, що за рішенням суду по справі № 362/2116/19 демонтував бетонний паркан, тоді як відповідач у незаконний спосіб та без участі відповідної землевпорядної організації на свій розсуд розділив спірну межу та встановив на ділянці позивача металевий паркан, чим створив перешкоди у володінні частиною земельної ділянки.
Рух справи в суді
Ухвалою від 08 серпня 2023 року суд (суддя Ковбель М.М.) відкрив провадження по цивільній справі в загальному порядку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2025 року справу передано для розгляду судді Поповичу О.В.
Ухвалою від 24 березня 2025 року суд прийняв справу до свого провадження, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 14 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач по справі є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3221484301:01:030:005, площею 0,155 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2004 року за реєстровим № 727, укладеного з ОСОБА_4 , право власності якої, у свою чергу, підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії КВ № 6058, виданим 17 січня 1997 року на підставі Рішення № 10 Виконкому Ксаверівської сільської Ради народних депутатів від 06 листопада 1996 року.
Тоді як відповідачу на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3221484301:01:030:0032, площею 0,3321 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач є власником зазначеної земельної ділянки на підставі Договору дарування земельної ділянки від 21 жовтня 2014 року від свого батька - ОСОБА_3 , право власності останнього на яку підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ № 072072-27640, виданим 28 вересня 2000 року на підставі Рішення № 10 Виконкому Ксаверівської сільської Ради народних депутатів від 17 січня 1997 року.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року по справі № 362/2116/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Ксаверівська сільська рада Васильківського району Київської області про усунення перешкод у здійсненні права власності: зобов'язано ОСОБА_1 знести (демонтувати) бетонний паркан, який на місцевості розділяє земельні ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та розміщений на належній останній земельній ділянці кадастровий номер 3221484301:01:030:0032, площею 0,3321 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано ОСОБА_5 знести (демонтувати) паркан з металевої сітки, який на місцевості розмежовує земельні ділянки ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та розміщений на належній останній земельній ділянці площею 0,3321 га, кадастровий номер 3221484301:01:030:0032, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В межах розгляду вказаної справи суд дійшов висновку, що розташування парканів, які на місцевості розділяють земельні ділянки сторін із зміщенням також і в бік (у глиб) земельної ділянки позивачки, безумовно впливає на права та інтереси останньої внаслідок неправомірних дій відповідачів стосовно їх відмови у перенесенні даних парканів по дійсній межі земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів, а тому права позивачки по належному володінню і користуванні власною земельною ділянкою порушені та підлягають захисту.
З метою захисту порушених прав позивача по справі № 362/2116/19 суд зобов'язав відповідачів знести (демонтувати) відповідні паркани, які на місцевості розділяють їх земельні ділянки із земельною ділянкою позивачки.
Вважаючи свої права порушеними наданням для розгляду справи № 362/2116/19 позивачем підроблених правовстановлюючих документів, ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою, за результати якої зареєстровано кримінальне провадження. За твердженням позивача, в рамках досудового розслідування у кримінальному проваджені проведено судову експертизу з питань землеустрою, за результатами якої встановлено, що Держаний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 (серія 1-КВ №072072-27640, зареєстрований за №482 від 28 вересня 2000 р.) не відповідає вимогам земельного законодавства.
Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначає, що під час приватизації земельної ділянки площею 0,3321 ОСОБА_3 не врахував фактичну площу суміжного землекористувача (на той час ОСОБА_4 ), захопив та привласнив частину земельної ділянки площею 0,0068 га через відсутність Технічної документації із землеустрою, на підставі якої був виготовлений такий державний акт.
Релевантні джерела права, судова практика та мотиви, з яких виходить суд
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом або договором матеріально-правові заходи, спрямовані на відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що позивач, як учасник справи зобов'язаний сприяти своєчасному всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За змістом частини першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16).
У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17).
Предметом спору у розглядуваній справі є Державний акт на право приватної власності на землю, Договір дарування земельної ділянки, а також Рішення Ксаверівської сільської ради. Предметом доказування у даній справі є обставини, які, на думку позивача, підтверджують порушення його прав оскаржуваними актами та правочином.
При цьому в якості передумови спору позивач зазначила, що видача оскаржуваного Державного акту, подальша розробка технічної документації та її затвердження рішенням органу місцевого самоврядування порушує права позивача, а саме призвело до незаконного привласнення частини належної позивачеві земельної ділянки.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів копії: Договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2004 року № 727, Договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2004 року №726; державного акту на право власності на земельну ділянку від 12 жовтня 2006 року серії ЯД 664995-61461; свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 20 січня 2004 року; технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на земельні ділянки| громадянам для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівль і споруд та ведення особистого селянського господарства в с.Ксаверівка 2006 року ОСОБА_1 ; технічного звіту 1997 року про виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадян с.Ксаверівка; запиту адвоката №04/02 від 04 лютого 2021 року до Архівного відділу Васильківської РДА Київської області; листа Архівного відділу Васильківської РДА Київської області за №11-05-05/39 від 04 лютого 2021 року; запиту адвоката №02/02-3 від 02 лютого 2021 року до Архівного відділу Васильківської РДА Київської області; листа Архівного відділу Васильківської РДА Київської області за №11-05-05/82 від 04 лютого 2021 року; акту на право приватної власності на землю від 28 вересня 2000 року серія I-КВ № 072072-27640; запиту адвоката № 02/03-1 від 02 березня 2021 до Відділу Васильківського р-ну ГУ Держгеокадастру у Київської області; листа Відділу Васильківського р-ну ГУ Держгеокадастру у Київської області № 32-322/0/281-21 від 04 березня 2021 року; технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ведення особистого селянського господарства, на території Ксаверівської сільської ради, с.Ксаверівка Васильківського району, Київської області» за 2012 рік, яка включає Акти (про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, та Абриси на відповідні земельні ділянки; запиту адвоката № 23/03-1 від 23 березня 2021 року до ГУ Держгеокадастру у Київській області; листа ГУ Держгеокадастру у Київської області № 29-10-0.331-3636/2-21 від 31.03.2021; запиту адвоката 23/03-2 від 23 березня 2021 року до ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР»; запиту Васильківського районного суду № 362/2116/19-ц від 02 грудня 2019 року; листа Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київської обл. за № 97-10-024-3233/167-19 від 23 грудня 2019 року; проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель сільськогосподарського призначення (для ведення селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд) гр. ОСОБА_2 в селі Ксаверівка Васильківського району Київської області, в якому міститься Договір дарування земельної ділянки від 21 жовтня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №1504; рішення № 44-5-VI на 5 сесії VII скликання Ксаверівської сільської радиВасильківського району Київської області від 10 лютого 2016 р.; протоколу від 14 квітня 2017 року узгоджувальною комісією Ксаверівської сільської ради; рішення Тринадцятої сесії VII скликання Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області за № 124-13-VII від «20» квітня 2017 року; протоколу від 16 серпня 2019 року узгоджувальною комісією Ксаверівської сільської ради; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB -3217732062019; свідоцтва про смерть ОСОБА_4 Серія НОМЕР_2 від 11 січня 2006 року; експертного висновку ДНДЕКЦ за №CE-19-22/27868-Д3; витягу із земельнокадастрової книги №142, стор.28; витягу із земельнокадастрової книги №143, стор. 29; витягу із погосподарської книги за особовим рахунком №103, стор.10.
Суд визнає вказані документи недопустимими доказами з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами четвертою, п'ятою статті 95 ЦПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Такі ж вимоги визначені пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 року № 144, за яким відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Водночас жодна із наданих позивачем копій письмових доказів не завірена у встановленому законом порядку. Отже, позивач не підтвердив відповідність копій наданих документів оригіналам.
При цьому судом акцентувалась увага позивача на відсутність у справі допустимих доказів на підтвердження його доводів та аргументів.
Цивільний процес ґрунтується на змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до цивільної правової доктрини та рішення Європейського суду з прав людини в справі «J.K. і інші проти Швеції» від 23 серпня 2016 року в цивільному судочинстві стандарт доказування заснований на доктрині «балансу вірогідностей».
Тобто, суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Отже фактичні обставини спору повинні бути доведені в порядку, формі та на підставі, що вказані в процесуальному законі.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, саме позивач несе ризик настання наслідків, пов'язаних з невиконанням ним обов'язку щодо засвідчення копій письмових доказів.
Позивач не довів у формі та спосіб, що встановлені статтею 95 ЦПК України, стверджувані ним обставини справи відповідно до вимог закону щодо допустимості та достовірності доказів.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тоді як відповідно до частини статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані сторонами докази, суд констатує відсутність будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх у взаємозв'язку доказів на підтвердження аргументів позивача про наявність факту порушення її прав, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів, у тому числі факту незаконного привласнення частини належної позивачеві земельної ділянки й інших стверджуваних порушень.
Отже, у даному випадку позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі.
З цих підстав суд не надає подальшої оцінки по суті заявлених позовних вимог.
За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.
За правилами статті 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;
відповідачі:
- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;
- Гребінківська селищна рада, ідентифікаційний код 04359152, 08662, Київська область, Білоцерківський район, с-ще Гребінки, просп. Науки, 2.
Дата складення повного судового рішення: 10 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Попович