Справа № 362/7557/24
Провадження № 2/362/1130/25
10 жовтня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «ПУМБ» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 61486,91 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.08.2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001662950501, відповідно до умов якого Позичальнику видано кредит у сумі 20 000,00 грн. У подальшому, 29.05.2021 року сторони уклали кредитний договір №1010108113, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000,00 грн. Також, 28.08.2021 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №1001958706401, за умовами якого позичальнику видано кредит в сумі 15 000,00 грн. Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим, станом на 09.09.2024 року утворилась заборгованість по кредитному договору №2001662950501 від 20.08.2020 року в сумі 32 126,72 грн., з яких 19 951,77 грн. - заборгованість за кредитом, 12 174,95 грн. -заборгованість за процентами; по кредитному договору №1010108113 від 29.05.2021 року в сумі 10 269,19 грн., з яких: 5 783,07 грн. - заборгованість за кредитом, 1,12 грн. -заборгованість за процентами, 4 485,00 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору №1001958706401 від 28.08.2021 року в сумі 19 091 грн., з яких: 11 015,93 грн. - заборгованість за кредитом, 2,07 грн. -заборгованість за процентами, 8 073,00 грн. - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості становить 61 486,91 грн.
Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбеля М.М. від 06.11.2024 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.132-133).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із вилученням судді Ковбеля М.М., справа передана на розгляд головуючому судді Лебідь-Гавенко Г.М. (а.с. 148).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2025 року справу прийнято до провадження судді Лебідь-Гавенко Г.М., розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 149).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує (а.с. 7).
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації (а.с. 138, 152), правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою №2001662950501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. До даного договору позивачем додано копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 18-19).
Клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку).
Відповідно умов до даної заяви, відповідач просив надати йому споживчий кредит в сумі 15 000,00 грн., строком на 12 місяців, розмір процентної ставки складає 47,88% річних.
У подальшому, відповідач неодноразово збільшував кредитний ліміт, станом на 03.03.2022 року сума кредитного ліміту становила 20 000,00 грн.
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ», станом на 09.09.2024 року розмір заборгованості за кредитним договором №2001662950501 від 20.08.2020 року становить 32 126,72 грн., з яких 19 951,77 грн. - заборгованість за кредитом, 12 174,95 грн. -заборгованість за процентами (а.с. 92-94).
Із банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 20.08.2020 року по 09.09.2024 року вбачається, що останній користувався кредитними коштами (а.с. 105-112).
У подальшому, 29.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою №1010108113 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. До даного договору позивачем додано копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 26-28).
Клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку).
Відповідно умов до даної заяви, відповідач просив надати йому споживчий кредит в сумі 10 000,00 грн., строком на 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, розмір процентної ставки - 0,01% річних.
На виконання умов укладеного договору, позивач 29.05.2021 року здійснив переказ грошових коштів в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.49611448.27300.8810 (а.с. 85).
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ», станом на 09.09.2024 року розмір заборгованості за кредитним договором №1010108113 від 29.05.2021 року становить 10 269,19 грн., з яких: 5 783,07 грн. - заборгованість за кредитом, 1,12 грн. -заборгованість за процентами, 4 485,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 89-91).
Із банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 29.05.2021 року по 09.09.2024 року вбачається, що останній користувався кредитними коштами (а.с. 100-104).
Також, 28.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою №1001958706401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. До даного договору позивачем додано копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 26-28).
Клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку).
Відповідно умов до даної заяви, відповідач просив надати йому споживчий кредит в сумі 15 000,00 грн., строком на 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, розмір процентної ставки - 0,01% річних (а.с. 14-17).
На виконання умов укладеного договору, позивач 28.08.2021 року здійснив переказ грошових коштів в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.51756875.62660.8810 (а.с. 84).
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ», станом на 09.09.2024 року розмір заборгованості за кредитним договором №1001958706401 від 28.08.2021 року становить 19 091 грн., з яких: 11 015,93 грн. - заборгованість за кредитом, 2,07 грн. - заборгованість за процентами, 8 073,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 86-88).
Із банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 28.08.2021 року по 09.09.2024 року вбачається, що останній користувався кредитними коштами (а.с. 95-99).
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач направляв на адресу позичальника письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язань за укладеними договорами з необхідністю повернення боргу, однак дані вимоги відповідачем виконані не були (а.с. 74-79).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Цивільний кодекс України (далі -ЦК України) у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (частина перша статті 627 ЦК України)
Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Враховуючи, що між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори №2001662950501 від 20.08.2020 року, №1010108113 від 29.05.2021 року, №1001958706401 від 28.08.2021 року, умови якого позивачем були виконані, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, та відповідач взяті на себе за договорами зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості, нарахованої станом на 09.09.2024 року за кредитним договором №2001662950501 від 20.08.2020 року в розмірі 32 126,72 грн., з яких 19 951,77 грн. - заборгованість за кредитом, 12 174,95 грн. - заборгованість за процентами; №1010108113 від 29.05.2021 року в розмірі 5 784,19 грн., з яких 5 783,07 грн. - заборгованість за кредитом, 1.12 грн. - заборгованість за процентами; за кредитним договором №1001958706401 від 28.08.2021 року в розмірі 11 018,00 грн., з яких 11 015,93 грн. - заборгованість за кредитом, 2,07 грн. - заборгованість за процентами.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією по обслуговуванню кредитної заборгованості станом на 09.09.2024 року за кредитним договором №1010108113 від 29.05.2021 року в розмірі 4 485,00 грн., за кредитним договором №1001958706401 від 28.08.2021 року в розмірі 8 073,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У заяві від 29.05.2021 року, 28.08.2021 року відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%, проте банк не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
З урахуванням положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору від 29.05.2021 року, 28.08.2021 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги Банку про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту, станом на 09.09.2024 року за кредитним договором №1010108113 від 29.05.2021 року в розмірі 4 485,00 грн., за кредитним договором №1001958706401 від 28.08.2021 року в розмірі 8 073,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», статтями 525, 526, 530, 611, 614, 616, 624, 1054 ЦК України, статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 279, 280 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості за кредитними договорами №2001662950501 від 20.08.2020 року та №1001958706401 від 28.08.2021 року в розмірі 48 928,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 927,50 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», Код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 01070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 10.10.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко