Справа № 165/3354/21
Провадження № 2/165/14/25
02 жовтня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Якименко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якименко Зінаїда Степанівна до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради; Нововолинський відділ реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення батьківства
встановив:
12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про встановлення батьківства.
Вимоги обґрунтовує тим, що з червня 2007 року по вересень 2011 року з відповідачем ОСОБА_2 проживали як чоловік і жінка однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . На час спільного проживання вони мали досвід подружніх стосунків, обоє були розлучені, а відповідач мав від шлюбу дочку ОСОБА_3 . В зазначений період вони вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, здійснювали спільно витрати, виконували взаємні обов'язки як подружжя, святкували разом свята та дні народження, проводили спільно дозвілля. Також у них виникало бажання мати спільну дитину, однак усі спроби її зачати були марними. У 2010 році вони звернулися у медичний центр «Інтерсоно» з метою штучного запліднення. Там пройшли обстеження і позивачу у м. Луцьку було здійснено оперативне втручання. Попри це, екстракорпоральне запліднення (ЕКО) не дало бажаного результату та запліднення не відбулося. У 2011 році між ними погіршилися відносини і після чергової суперечки відповідач забрав речі і з того часу проживав у матері, однак інколи (раз або два рази на тиждень) приходив на ніч до позивача. У серпні 2011 року у неї погіршилося самопочуття і вона довідалася, що вагітна. Відповідач в період вагітності допомагав їй, телефонував та цікавився її здоров'ям, однак ні на пологи, ні після них, до неї та до дитини не прийшов. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження дитини, в графі батько, з її слів, записаний ОСОБА_5 , що збігається з власним іменем та іменем по батькові відповідача. Про народження сина відповідач довідався від подруги сім'ї ОСОБА_6 , яка запропонувала йому провідати дитину. Зазначає, що відповідач не визнає свого батьківства, не надає матеріальної допомоги та не піклується сином. Позивач також вказує на те, що ОСОБА_7 зовні дуже схожий на відповідача, а підростаючи виявляє зацікавленість, питає хто його батько. З огляду на вищевикладене просить встановити, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, просить внести зміни у актовий запис про народження дитини, а саме зазначити відомості про батька ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позов. Зазначила, що в шлюбі з відповідачем не перебувала, однак почали проживати з ним разом як подружжя з початку 2007 року, купили необхідні речі, меблі. З дітьми у них не склалось, тому вони вирішили зробити штучне запліднення, для цього позичили кошти у матері відповідача. Після негативного висновку лікарів вона була прооперована. Однак із-за проблем на роботі ОСОБА_2 почав вживати спиртні напої. На початку весни 2011 року він переїхав до матері, однак пізніше неодноразово приходив до неї ночувати. Тоді вони мали інтимні стосунки. У червні 2011 року вона поїхала на один місяць на заробітки в Республіку Польща. На початку серпня 2011 року в неї погіршилося самопочуття і вона довідалася, що вагітна (6-7 тижнів), і їй необхідно на збереження пройти лікування у стаціонарі. В лікарню до неї відповідач не приходив. На її прохання він приходив до неї додому та допомагав по господарству, за плід, а потім за дитину нічого у неї не питав, лише цікавився станом її здоров'я. Останній раз бачилась з відповідачем у серпні 2011 року. Також відповідач обіцяв приїхати до пологів, однак своєї обіцянки не виконав. В жовтні 2013 року вона запросила відповідача познайомитися із сином, тоді він сказав, що без його дозволу вона скористалася його біологічним матеріалом, та що він проживає з іншою жінкою. Щодо неявки дитини на експертизу зазначила, що її син хворів, а експерт повідомив, що для проведення експертизи повинні з'явитися і мати, і дитина, в іншому випадку, відповідач може оспорити правильність відібрання ним біологічних зразків у дитини, тому вона не оплатила вартість експертизи. Не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Представник позивача - адвокат Якименко З.С. підтримала позов, з підстав викладених у ньому, просила суд врахувати, що двічі, за її клопотанням, призначалася молекулярно-генетична експертиза, на яку відповідач не з'явився і оскільки ОСОБА_2 достовірно знає про розгляд справи в суді, неодноразово отримував повістки за місцем роботи, при цьому ігнорував усі виклики та не подав мотивованого відзиву, тому з врахуванням інтересів дитини, просить встановити батьківство відповідача ОСОБА_2 . Також просила врахувати, що дитину не привезли в експертну установу з поважних причин, оскільки ОСОБА_7 захворів. Не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.62-63 т.2). Також, суд бере до уваги те, що неодноразово, судові повістки направлялися та вручалися відповідачу за місцем його роботи, що підтверджується повідомленнями генерального директора ПАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_8 (а.с.222, 235, 247, т.2 .с.27 т.1).
У судове засідання представник третьої особи Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, як орган опіки та піклування не з'явився, від начальника ССД Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Думич І.О. надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи (т.1 а.с.45).
У судове засідання представник третьої особи Нововолинського відділу реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не з'явився, в.о. начальника відділу Мельник Вікторія та начальник Савік Л. подавши до суду заяви просили суд провести розгляд справи у відсутності представника відділу та просили суд звернути увагу на те, що рішення у справі (його резолютивна частина) повинна містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено (а.с. 67,75, 132, 221 т.1).
Суд, відповідно до ст.280, ст.281 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що з 2009 року товаришувала з позивачем та відповідачем, які на той час проживали разом, як подружжя. В цей період кожен день їх бачила разом, а коли ОСОБА_10 завагітніла, вона довідалася, що сторони проживали без реєстрації шлюбу. Відповідач приходив до позивача в період її вагітності, а коли народився син, і ОСОБА_10 повернулася з лікарні додому, то в квартирі вона не виявила ні ОСОБА_11 , ні багатьох речей, зокрема телевізора, дивану, з цих підстав проживала в неї. Зі слів ОСОБА_1 знає, що коли у 2012 році позивач зустріла відповідача ОСОБА_2 в місті, той перейшов на іншу сторону дороги. Усі їх спільні знайомі та родичі вважають ОСОБА_2 батьком ОСОБА_7 , оскільки вони зовні схожі між собою.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що позивач є її рідною сестрою. Знає відповідача з 2007 року, вони неодноразово зустрічалися в сестри ОСОБА_10 , у матері відповідача, разом відпочивали на о. ОСОБА_13 та на дачі. Знає, що сторони підтримували інтимні відносини, а влітку 2011 року довідалася від сестри, що вона вагітна, в подальшому також перебувала на її пологах. Відповідач на початках відносин супроводжував ОСОБА_10 до лікарні, однак після пологів раптово зник з її життя. Також їй відомо, що сторони зверталися до клініки репродуктивної медицини і ОСОБА_10 прооперували. Зі слів сестри відомо, що коли ОСОБА_11 зустрівся в центрі міста з ОСОБА_10 , а та була з немовлям, він не захотів побачити сина і вказав на те, що ОСОБА_7 не його дитина. Вперше завезла в експертну установу племінника ОСОБА_7 саме вона, однак вдруге, із-за його хвороби, їй не вдалося цього зробити.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що знає сторін з 2009 року, вони товаришували сім'ями, оскільки поряд проживали. Тривалий час вважала позивача та відповідача подружжям, а коли довідалася, що ОСОБА_11 відмовився визнавати свого сина, дуже здивувалася. Їй відомо, що ОСОБА_10 мала досвід шлюбних відносин і тривалий час не могла завагітніти, у зв'язку з чим лікувалася. Жодних інших відносин з чоловіками на той час у позивача не було. Коли ОСОБА_10 лікувалася, то ОСОБА_11 її підтримував, однак після народження сина, розірвав зв'язок з позивачем, тому вона особисто зателефонувала і повідомила ОСОБА_2 про народження сина, однак він її не вислухав, і поклав слухавку. Вказала на те, що в сім'ї ОСОБА_11 визнали ОСОБА_7 , з ним тісно спілкувалася його дочка, народжена від першого шлюбу.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що є подругою позивача, товаришує з нею з 1993 року. В 2007 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , як сім'я ходили разом в гості, святкували родинні свята, ночували разом, мали спільний бюджет і купували меблі, а також речі домашнього вжитку. У вересні 2011 року вона дізналася від ОСОБА_10 , що вона вагітна. Зі слів подруги знає, що ОСОБА_11 допомагав їй спакувати речі та завів у лікарню. Іншого чоловікіка у цей період у ОСОБА_10 не було, вона зверталася у клініку репродуктивних технологій, лікувалася, зробила ЕКО, однак безрезультативно. Ще до своєї вагітності, влітку 2011 року до неї зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_11 зібрав речі бо мав намір розірвати відносини. На даний час сторони не спілкуються і жодних стосунків не підтримують.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, приходить до висновку про відсутність достатніх підстав необхідних для задоволення позову та визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 .
Зазначеного висновку суд приходить з огляду на наступне.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Його матір'ю зазначені ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_5 (а.с.11 т.1).
Відомості про батька записані зі слів матері, відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що встановлено в судовому засіданні з долученого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначення таких відомостей (а.с.12 т.1).
Малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад її сім'ї №40 ОСББ «Калина -НВ» від 30 серпня 2021 року ( а.с.10 т.1).
Позивач ОСОБА_1 , на час народження сина ОСОБА_4 , в шлюбі не перебувала. Шлюб з ОСОБА_16 був розірваний 23 листопада 2005 року (а.с.28 т.1).
Ухвалою від 19 вересня 2022 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_17 , судом призначено у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т.1 а.с.92).
02 грудня 2022 року експертною установою повідомлено про неможливість проведення експертизи. Зазначено, що 25 листопада 2022 року до Львівського НДЕКЦ МВС прибули ОСОБА_12 разом з дитиною ОСОБА_4 та надала паспорт громадянина України і свідоцтво про народження дитини, проте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у визначений у клопотанні день не з'явилися, що унеможливило відбирання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи та оплати рахунку (а.с.106-108 т.1).
Повторно, експертиза була призначена за аналогічним клопотанням представника позивача 23 жовтня 2023 року (а.с.167 т.1), однак 09 січня 2024 року з Львівського НДЕКЦ МВС надійшло аналогічне повідомлення про неможливість проведення експертизи за №СЕ-19/119-23/23360-БД, оскільки у зазначений у клопотанні експерта день, а саме 08 січня 2024 року до Львівського НДЕКЦ МВС не прибули ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 , що унеможливило відібрання зразків букального епітелію (а.с.185-186 т.1).
Факт ведення спільного побуту до народження дитини та святкування родинних свят сторонами підтверджується долученими фототаблицями (а.с. 14-20 т.1).
Статтею 51 Конституції України, ч.2, ч.3 ст.5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою ст.126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою ст.135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.4 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч.2 ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства, суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Згідно з ч.4, п.3, п.4, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У ч.1 ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судом встановлено, що у справі неодноразово призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства відповідача, проте ні відповідач ні позивач разом з дитиною жодного разу не з'являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про їх (з обох сторін) ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез'явлення як відповідача так і позивача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про їх спільне небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на підтвердження доводів позивача чи їх спростування.
При цьому, судом вжито достатньо належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача та позивача разом із дитиною задля її проведення.
Позивач та її представник не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй) з'явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків дитини, при цьому саме нею (її передставником) ініціювалися клопотання про призначення експертизи (два рази). Вказані дії та бездіяльність сторін, призвели до неможливості проведення експертизи та не надали суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача (стаття 109 ЦПК України).
Крім того, ні позивачем, ні його представником не надано жодних належних та допустимих доказів про неможливість прибуття до експертної установи позивача та дитини (довідок про хворобу позивача та/або дитини тощо).
Зібрані у справі докази в їх сукупності та їх належна правова оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 .
Крім того, суд при ухваленні рішення у справі враховує та бере до уваги, що усі допитані у судовому засіданні свідки зазначили, що на час імовірного зачаття дитини, сторони проживали порізно, а в період вагітності позивача та після народження дитини, ОСОБА_2 не визнавав свого батьківства. Крім того такі покази свідків є в деякій частині неточними та суперечливими, та не у згоджуються з поясненнями позивача у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих стороною позивача доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про відсутність законних та обґрунтованих підстав для визнання відповідача ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , тобто суд повністю відмовляє у позові ОСОБА_1 .
З огляду на те, що у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд залишає за позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 81, ст.89, ст.141, ст.178, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.280, ст.281, ст.282, ст.354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради; Нововолинський відділ реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Нововолинська Володимирського району Волинської області, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк