02.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/8021/23
1-кп/205/148/25
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041030002399 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малоянісоль, Володарського району, Донецької області, громадянина України, освіта середня, неодружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
20.06.2023 року, близько 16.20 годин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , рухався в Новокодацькому районі міста Дніпро по вулиці Набережній Заводській з боку вулиці Ударників в напрямку вулиці Княгині Ольги.
Під час руху ОСОБА_3 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, під'їжджаючи до перехрестя з вулицею Павлова, не переконався, що на світлофорі в його напрямку руху включений «червоний» сигнал, який забороняє рух, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12.(стоп-лінія) продовжив рухатися далі, при цьому виїхав на перехрестя та змінив напрямок свого руху ліворуч і допустив зіткнення із автомобілем «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , яка рухалася по вул. Павлова з боку вул. А. Белелюбського в напрямку вул. Набережної Заводської в Новокодацькому районі міста Дніпра.
В результаті зіткнення водію автомобілю «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закриті переломи кісток тазу: крижова, лонна, сіднична зліва, лонна справа, закрита травма грудної клітини, перелом 6,7 ребер зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яної області зліва, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.
Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , не виконав вимоги пунктів 2.3 б), 8.7.3 (г,е), 10.1 Правил дорожнього руху України, невиконання яких, знаходяться в причинному зв'язку з наслідками що настали, а саме:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
8.7.3 (е) - Сигнали світлофора мають такі значення: «червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;
п.8.7.3 (г) - Сигнали світлофора мають такі значення: «жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів»;
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він 20.06.2023 року о 16.20 годин керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , рухався в Новокодацькому районі міста Дніпро по вулиці Набережній Заводській з боку вулиці Ударників в напрямку вулиці Княгині Ольги, в середній смузі для руху, приблизно 70-80 км./год. Під'їжджаючи до перехрестя, на світлофорі ввімкнувся жовтий сигнал, він зменшив швидкість, і продовжив рух, виїхав на перехрестя, де відбулося зіткнення з автомобілем «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_3 підійшов до потерплої, намагався відчинити двері, після чого витягнув її через передні пасажирські двері, поклав на газон, потерпіла спочатку була без свідомості. Після цього, обвинувачений ОСОБА_3 побачив автомобіль патрульної поліції, який проїжджав мимо, зупинив його, потерпілій намагалися надати першу необхідну допомогу, потерпіла прийшла до тями, працівники поліції викликали швидку та поліцію. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він відшкодував 8 тисяч гривень потерпілій, приходив до лікарні, вибачився, в подальшому буде намагатися відшкодувати завдану шкоду.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого ним злочину підтверджується наступними доказами, а саме:
- поясненнями потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні зазначила, що вона 20.06.2023 року, близько 16.20 годин рухалась на автомобілі «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 по вул. Павлова з боку вул. А. Белелюбського в напрямку вул. Набережної Заводської в Новокодацькому районі міста Дніпра. Потерпіла була перша в своїй полосі для руху та на дозволяючий сигнал світлофора вона почала рух, виїхала на перехрестя, проїхала трохи більше половини перехрестя, побачила автомобіль обвинуваченого, намагалася уникнути дорожньо-транспортну пригоду, однак уникнути зіткнення не вдалося, удар відбувся в ліву сторони автомобіля, зі сторони водія, потерпіла втратила свідомість, отримала тілесні ушкодження. Також, потерпіла зазначила, що обвинувачений рухався на великій швидкості, її транспортний засіб відкинуло від удару. Потерпіла зазначила, що в лікарні прийшла до тями, провела там два тижні, у неї був перелом бедра, ребер, пошкодження голови, та інші тілесні ушкодження. До лікарні приходив обвинувачений ОСОБА_3 , вибачився, пропонував гроші, однак вона відмовилась, оскільки хотіла відшкодувати шкоду через суд, згодом потерпіла дала номер карти, однак грошей він не перерахував. Потерпіла є власницею транспортного засобу, автомобіль відновленню не підлягає, чоловік потерпілої звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Після дорожньо-транспортної пригоди життя потерпілої погіршилось, бувають запаморочення, приступи білю, тривожність, ночами погано спить, приймає знеболювальне, вона проживає в селі, без автомобіля незручно. В судовому засіданні потерпіла не заперечувала, що обвинувачений частково відшкодував матеріальну шкоду, цивільний позов підтримала.
Окрім цього, провина обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими по справі письмовими доказами:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.06.2023 року, складеного за участю понятих, схемою місця ДТП та доданої до протоколу ілюстрованої фототаблиці, відповідно до яких встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода 20 червня 2023 року, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться у м. Дніпро на перехресті вул. Набережна Заводська та вул. Павлова, за участю автомобіля «автомобілем «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 та автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , в результаті чого водію автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_7 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження;
-постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 21 червня 2023 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано автомобіль «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , який залишено на зберіганні на штраф-майданчику;
-постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 21 червня 2023 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано автомобіль «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , який залишено на зберіганні на штраф-майданчику;
-речовим доказом, яким визнано диск фірми «Alerus DVD+R», з надписом «ДТП 20.06.2023 року на перехресті вулиць Набережної Заводської та Павлова в м. Дніпро», згідно постанови про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 22.06.2023 року, що зберігається при матеріалах кримінального провадження;
-протоколом огляду від 22.06.2023 року, згідно якого в присутності понятих проведено огляд відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.06.2023 року;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 22 червня 2023 року, план-схемою та фото-таблицею до нього, за участю понятих, відповідно до якого ОСОБА_3 , розповів та показав всім учасникам слідчого експерименту обставини дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 22.06.2023 року;
-висновком судової автотехнічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/104-23/22817-ІТ від 11.07.2023 року, згідно з яким в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до п.п 2.3 б), 8.7.3 ґ)е), 10.1 Правил дорожнього руху. При заданих вихідних даних та механізму ДТП, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 2.3 б), 8.7.3 ґ)е), 10.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з даною пригодою. Водій ОСОБА_3 мав технічну можливість не допустити даної пригоди шляхом дій відповідно до вимог п.п 2.3 б), 8.7.3 ґ)е), 10.1 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, водій ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху. При цьому, в її діях не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв'язку з даною ДТП;
-висновком судово-медичної експертизи № 2138е від 18.07.2023 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», згідно аналізу наданої медичної документації, даних обстеження потерпілої ОСОБА_7 встановлено: закриті переломи кісток тазу: крижова, лонна, сіднична зліва, лонна справа, закрита травма грудної клітини, перелом 6,7 ребер зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яної області зліва, що спричинені від дії тупих твердих предметів або при ударі о такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при ДТП, в термін, на який вказує потерпіла та слідчий в постанові від 20.06.2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу, згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6;
-випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 10178 ОСОБА_7 ;
- постановою про зміну місця зберігання речового доказу від 28.07.2023 року, згідно якої визнано місце зберігання речового доказу - автомобіля «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме, АДРЕСА_3 , що підтверджується гарантійною розпискою;
-висновком судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціалізацією 102 (дослідження технічного стану транспортних засобів) № СЕ-19/104-23/23867-ІТ від 31.07.2023 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, ілюстрованої таблиці до нього, згідно якого робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 на момент огляду перебувають у працездатному стані.
У сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілої та вищевказані докази підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3 , внаслідок якої потерпілій ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а висновок експерта № СЕ-19/104-23/22817-ІТ від 11.07.2023 року, підтверджує факт порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 б), 8.7.3 (г,е), 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Оцінивши вищевказані докази, які є належними та допустимими, судом приймаються до уваги при розгляді даного кримінального провадження, оскільки порушення норм КПК України при збору даних доказів не було встановлено.
За класифікацією злочин, вчинений ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів (ст. 12 КК України).
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його дії, які виразилися в порушені Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 , середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, 2021 року народження, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема визнання своєї вини, при цьому, ОСОБА_3 щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки. Суд також враховує думку потерпілої, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , а також для попередження нових кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення.
В порядку передбаченому ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 доцільно звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк із покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України, оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному кримінального правопорушення та всі обставини, які ставляться йому в провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк в межах санкції статті.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Крім того, потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, який в подальшому уточнила. В обґрунтування позову зазначила, що їй внаслідок ДТП, яка мала місце 20.06.2023 року, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Цивільна відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Євроінс Україна», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності серії № 211268422. Внаслідок ДТП потерпілій була спричинена матеріальна та моральна шкода. Згідно висновку експерта вартість відновлюваного ремонту, з врахуванням заміни запасних частин автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 складає 159 492,63 грн.; послуги експерта складають 5000 грн., внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла витратила кошти на лікування на суму 21257,63 грн., сума матеріальної шкоди загалом складає 186 020,25 грн. Крім того, їй було завдано моральних страждань, оскільки вона потребувала тривалого лікування, що стало наслідком для порушення нормальних життєвих зв'язків, викликаних травмами та неможливістю продовжувати той спосіб життя, який у потерпілої був до дорожньо-транспортної пригоди. Позивач перенесла сильний фізичний біль та страждання, який тривав місяцями, отримані тілесні ушкодження вона переживала надзвичайно болісно і тяжко. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 в якості відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 20 000 грн.; стягнути з ПрАТ СК «Євроінс Україна» матеріальну шкоду в розмірі 186 020, 26 грн.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 цивільний позов підтримала, просила задовольнити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнали в повному обсязі.
Від адвоката співвідповідача ПрАТ СК «Євроінс Україна» надійшов відзив на позов, згідно якого адвокат виклав заперечення проти позову. Згідно відзиву зазначили, що у відповідача відсутній обов'язок виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (далі Закон) умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини страхувальника, тобто ОСОБА_3 у вчиненні ДТП. З метою визначення розміру вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 з урахуванням зносу страховою компанією було замовлено висновок. Згідно звіту № 26754, ринкова вартість транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 складає 73 509,60 грн., вартість відновлюваного ремонту складає 145 066,41 грн., таким чином вартість відновлюваного ремонту значно перевищує ринкову вартість транспортного засобу, отже проведення відновлюваного ремонту є економічно недоцільним, а такий транспортний засіб вважається економічно знищеним, тому розрахунок страхового відшкодування має здійснюватися за правилами ст. 30 Закону. Просили відмовити в задоволенні цивільного позову в повному обсязі, врахувавши франшизу у розмірі 3200 грн., провести розгляд справу у відсутність їх представника.
Суд, дослідивши докази, надані цивільним позивачем на підтвердження позовних вимог, вислухавши пояснення цивільного позивача та цивільних відповідачів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст.127 КПК України).
Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ СК «Євроінс Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211268422, строк дії з 29.09.2022 року по 27.09.2023 року.
Як видно із страхового полісу № 211268422, визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну 160 000 грн., розмір франшизи 3200 грн.
Відповідно до ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 20 червня 2023 року був чинним Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV.
У подальшому, вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2025 на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX.
Враховуючи положення ст.5 Цивільного кодексу України, суд вважає правильним застосувати до правовідносин за цивільним позовом у даному кримінальному провадженні положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV (в редакції станом на 16.03.2020).
За положеннями ст. 6 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників, що узгоджується з положеннями ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Стаття 24 Закону встановлює, що шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого, відшкодовується у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів п. 24.1.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Як зазначено вище, згідно страхового полісу № 211268422, визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн., сума, яку потерпіла просить стягнути з ПрАТ СК «Євроінс Україна» не перевищує вказаний ліміт.
Отже, саме страхова компанія зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який за наведеним вище полісом за шкоду заподіяну життю і здоров'ю.
А тому, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
З моменту отримання тілесних ушкоджень до моменту звернення до суду з цивільним позовом ОСОБА_7 понесла витрати на лікування та реабілітацію у сумі 21527,63 гривень, що підтверджується квитанціями.
За таких обставин, з цивільного відповідача ПрАТ СК «Євроінс Україна» на користь цивільного позивача ОСОБА_7 підлягає стягненню витрати на лікування у сумі 21527,63 гривень.
Частиною другою статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 своєї постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 30.1 статті 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. ст. 7, 10, 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору про оцінку майна між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. Замовниками оцінки можуть бути особи, яким майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №362/3680/17 суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі Звітом № 26754 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, наданого ПрАТ «СК «Євроінс Україна», вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , станом на 20.06.2023 року складає 73 509,60 грн., вартість відновлюваного ремонту 145 066,41 грн.
При цьому, Звітом № 26754/1 з експертної оцінки від 10.09.2023 року визначено розміру залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 складає 30 381,15 грн.
Окрім цього, потерпілою ОСОБА_7 був наданий висновок № 9642 експерта - автотоварознавця ОСОБА_9 , згідно якого вартість відновлюваного ремонту автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 з врахуванням заміни запасних частин складає 159492,63 грн.; вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 становить 70 796,81 грн.
Разом з тим, суд не бере до уваги висновок № 9642 експерта - автотоварознавця ОСОБА_9 , оскільки вказаний висновок не доводить розмір збитків, у ньому не визначено розміру залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , а тому висновок є неповним, що позбавляє суд можливості з врахування вказаного висновку встановити збитки, які підлягають стягненню на користь позивача.
Тому, судом у цьому випадку приймається до уваги наданий ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Звіт № 26754/1 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 10.09.2023 та висновок вартості придатних залишків № 26754/1 від 10.09.2023 року, який містить як залишкову вартість придатних залишків так і вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , станом на 20.06.2023 року, при цьому, позивачем не надано жодних заперечень щодо цього висновку, відомості надані в висновку ніким не спростовані.
Наведенні вимоги закону, а також наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а отже, матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості.
Таким чином, ремонт автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним, а порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до копії свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_7 є власником автомобілю «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 .
Тому, позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, на підставі п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна відшкодовуватись саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, враховуючи, що ринкова вартість автомобіля «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 згідно звіту № 26754 становить 73 509,60 грн., а вартість залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 складає 30 381,15 грн., залишок матеріальної шкоди складає суму в розмірі 43 128,45 грн.
Разом з тим, відповідно до полісу № 211268422 франшиза становить 3200 грн., яка повинна бути виплачена ОСОБА_3 на користь потерпілої.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіянні майну потерпілих.
Згідно п. 36.6. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Отже, страхова компанія повинна здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, яка вказана в полісі з відрахуванням суми франшизи, яка не входить до страхової суми.
А тому, зі страхової компанії ПрАТ «СК «Євроінс Україна на користь потерпілої підлягає стягнення страхове відшкодування з відрахуванням фрашизи в розмірі 61 186,08 грн. (21 257,63 + 43 128,45 - 3200), та позовні вимоги в цій частині, законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Натомість, безпідставними є доводи ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у тій частині, що неможливо стягнення страхового відшкодування без встановлення вини ОСОБА_3 , оскільки така вина була установлена цим вироком.
Оскільки судом не враховано висновок № 9642 експерта - автотоварознавця ОСОБА_9 , тому послуги експерта зі складання висновку в розмірі 5000 грн. відшкодуванню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пункті 9 вищевказаної постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об'єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом прийнято до уваги те, що потерпілій внаслідок вчинення даного злочину спричинено тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з тривалим розладом здоров'я, внаслідок чого вона змушена була пройти курс лікування та понести певні матеріальні затрати, її стан здоров'я повністю не відновлений.
Проаналізував доводи ОСОБА_7 , суд вважає повністю доказаними наявність у неї на протязі тривалого часу моральних страждань та сума в розмірі 20 000 грн. є реальною з врахуванням вимог розумності і справедливості та підлягає стягненню з обвинуваченого на її користь.
Встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17.07.2023 року накладено арешт на автомобіль «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування. Також, згідно ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2023 року накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування.
У зв'язку з тим, що на даний час потреба минула у застосуванні відповідного заходу забезпечення кримінального провадження , арешт необхідно скасувати.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову автотехнічну експертизу № СЕ-19/104-23/22817-ІТ від 11.07.2023 року, витрати на яку складають 1912,00 грн.; судову інженерно-транспортну експертизу № СЕ-19/104-23/23867-ІТ від 31.07.2023 року, витрати на яку складають 2390,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 61 186,08 грн. (шістдесят одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 08 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Скасувати арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме, на транспортний засіб - автомобіль «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17.07.2023 року.
Скасувати арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме, на транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2023 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1912,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень), витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/22817-ІТ від 11.07.2023 року; 2390,00 грн. (дві тисячі триста дев'яносто гривень), витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/104-23/23867-ІТ від 31.07.2023 року.
Речові докази:
-автомобіль «ВАЗ-2108», д/н НОМЕР_1 , що знаходиться за місцем мешкання ОСОБА_3 - повернути власнику за належністю;
-автомобіль «СНЕRY QQ», д/н НОМЕР_3 , який залишено на зберіганні на штраф-майданчику - повернути власнику за належністю;
-диск фірми «Alerus DVD+R», з надписом «ДТП 20.06.2023 року на перехресті вулиць Набережної Заводської та Павлова в м. Дніпро», що зберігається при матеріалах кримінального провадження - продовжити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1