Справа № 202/8622/25
Провадження № 2-з/202/77/2025
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря Пономаренко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти громадянина України ОСОБА_2 , що можуть знаходитись на рахунках в АТ «Універсал банк» та в АТ «Перший український міжнародний банк» до моменту ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що 17 травня 2025 року в Києві близько 08 годин 40 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено його автомобіль. ОСОБА_2 ухилявся від отримання офіційних документів - досудової претензії, що свідчить про вчинення ним дій, направлених на перешкоджання зі зверненням з позовом до суду, у момент проведення експертизи авто намагався підкупити експерта з метою мінімізації завданої шкоди. ОСОБА_2 не має офіційної роботи, тому стягнути з нього кошти може бути неможливим. Крім того, нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2 знаходиться у місті Покровськ Донецької області, яке є зоною бойових дій, а отже ринкової цінності не має.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд доходить таких висновків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України вказана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен перевірити: наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову за висновками Верховного Суду України в постанові№ 6-605цс16від 25травня 2016 року це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), через що заходи забезпечення мають гарантувати можливість ефективної реалізації на практиці вимоги позивача на випадок розв'язання спору на його користь, а тому за усталеною судовою практикою умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру визнається достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є в наявності на момент пред'явлення позову до відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю до часу приведення у виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов'язано із предметом позову.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року у справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року у справі № б/н (провадження № 61-11439ав23), від 14 грудня 2023 року у справі № б/н (провадження № 61-14128ав23).
Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди. З відповідача ОСОБА_2 позивач просить стягнути на його користь 68 966,94 грн.
У з'ясованих обставинах, обраний позивачем вид забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, з огляду на що існує конкретний зв'язок між способами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, внаслідок чого забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову будуть спроможні вжиті судом заходи забезпечення позову.
Відповідно, погоджуючись з обґрунтованим припущенням позивача, що невжиття заходів забезпечення призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти чому можливо згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України шляхом накладення арешту.
Накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.
Отже, суд вважає, що наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, однак в межах суми, про стягнення якої звернувся позивач з вимогами до ОСОБА_2 , оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Арештовані грошові кошти фактично зберігаються в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ними.
Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, -суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти в межах суми 68 966 грн. 94 коп., які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходяться на відкритих рахунках у Акціонерному товаристві "Універсал банк" та/або акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк".
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Г.В. Бєсєда