№ 201/12682/25
провадження 2-н/201/524/2025
10 жовтн 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2
ОСОБА_1 09 жовтня 2025 року звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ..
Ознайомившись із даною заявою вважаю за необхідне повернути її заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 5 ст. 183 ЦПК України, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Отже, законодавець визначив, що право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має право той з батьків, з ким проживає дитина.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Але вказана заява не відповідає вимогам: п. 2, 5 ч. 2 ст. 163, п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України:
?у заяві в порушення вимог: п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви не надано інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, оскільки всупереч вказаним нормам заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що дитина на день звернення до суду проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, і з урахуванням зазначеного і вище викладеного та враховуючи, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Також, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 165 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Ухвала набрала законної сили 10 жовтня 2025 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя: О.А. Антонюк