Справа № 201/6350/25
Провадження № 2-а/201/68/2025
06 жовтня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
22 травня 2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Кравченка Володимира Івановича серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення. А також просив стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України витрати по оплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Зміст позовних вимог та позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач в уточненому адміністративному позові зазначив, що 12 травня 2025 року інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кравченком Володимиром Івановичем було винесено щодо ОСОБА_1 постанову серія ЕНА №4709159 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та на нього було накладено штраф у розмірі 340 грн.
Згідно оскаржуваної Постанови 04.05.2025 року водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті перевищив встановлені обмеження руху більше ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 77 км/год. Швидкість вимірювалась із застосуванням лазерного пристрою TRUCAM TC008387. Місце вчинення: Запорізька, Запорізький, Запоріжжя, Сонячне.
Вважає постанову протиправною та необґрунтованою.
З посиланням на пункти 5.49, 12.4, 12.6, 12.10 Правил дорожнього руху, положення пункту 14.7.42 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування» позивач зазначив, що із системного аналізу зазначених норм вбачається, що обмеження швидкості в населеному пункті, встановлені п. 12.4 ПДД, діють з місця встановлення дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту».
При цьому зазначив, що ОСОБА_1 04.05.2025 року рухався до м. Запоріжжя з боку Аеродрому Широке по Каширському шосе. Після того як він проїхав кругову розв'язку він продовжив рух по Каширському шосе в напрямку м. Запоріжжя, і був зупинений одразу, на відстані приблизно 350 м. від кругової розв?язки. На шляху його руху до кругової розв'язки, а також після неї до місця зупинки, не зустрічалось ним ні встановленого знаку 5.49 «Початок населеного пункту», а ні знаків обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31. На шляху до місця зупини також була відсутня міська забудова (межа забудови починалася далеко попереду). Вздовж дороги були лише придорожні зелені насадження.
Також зазначив, що під час здійснення вимірювання швидкості транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 лазерний вимірювач швидкості TruCAM № ТС008357 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, що таким чином не дає змоги використовувати працівником поліції вимірювач швидкості ТЗ у такому режимі.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam і вимірювання швидкості руху в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі» є недопустимим.
З посиланням на ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» стверджує, що даною нормою Закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM № ТС008387, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі. Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, оскільки значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті Закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
В обґрунтування позовних вимог позивач також послався на порушення процедури розгляду поліцейським справи про притягнення до адміністративної відповідальності, встановленої ст. 279 КУпАП та п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N1395.
При цьому позивач зазначив про те, що, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського Motorola solutions БК474565 (відеофайл «Замогильний відеоапис2 розгляд справи») особа, що розглядала справу не представляється. Таким чином однозначно встановити ким саме розглядалася справа а також чи саме цією особою, що розглядала справу винесена була постанова. При зазначенні особи щодо якої розглядається справа поліцейський зазначає ОСОБА_1 , після короткого переривання відеозапису розгляду поліцейський зазначає вже іншу особу щодо якої розглядається справа - ОСОБА_3 . При цьому відеозапис не містить жодного дослідження доказів, які б підтверджували скоєння Позивачем адміністративного правопорушення. Запис завершується тим, що поліцейський повідомляє, що у зв'язку з тим, що даний громадянин не з'явився, то буде винесений адміністративний матеріал. При цьому відсутнє відео щодо складання постанови серія ЕНА №4709159 та її оголошення.
Позивач звертає увагу на те, що під час винесення оскаржуваної постанови не досліджувалися докази скоєння адміністративного правопорушення свідчить і запис у п.7 оскаржуваної постанови про те, що до постанови додається Motorola solutions БК474565 (тобто відеозапис з бодікамери №474565). Зазначення ж будь-яких інших доказів відсутнє.
З посиланням на п. 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та ч. 2 ст. 77 КАС України позивач зазначив, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, в порядку ч. 4 ст. 47 КАС України представник відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області подав відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Відповідач зазначив, що під час несення служби інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI II 20/20 ТС №008387 було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме: водій транспортного засобу Acura MDX н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 рухався зі швидкістю руху в населеному пункті на 27 (двадцять сім) км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.
За допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM II LT1 20/20 ТС №008388 зафіксовано порушення швидкісного режиму в межах населеного пункту більш ніж на 20 км/год, що підтверджується роздруківкою фото та відео з приладу TruCAM II, яке додано до матеріалів справи.
В наступному, в ході розгляду справи, було роз'яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивачем було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволено інспектором УПП в Запорізькій області ДПП та призначено розгляд справи на 12.05.2025 року. Але Позивач на розгляд справи 12.05.2025 року не з'явився, внаслідок чого, розгляд справи відбувся, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Під час опрацювання викладених обставин справи не було встановлено будь-яких порушень працівником УПП в Запорізькій області ДПП вимог законодавства України, зокрема під час розгляду справи, тобто оскаржувана постанова ЕНА М4709159 від 12.05.2025 винесена з дотриманням cт. 222, 251, 252, 278-280 та 283 КУпАП та є законною.
Інспектор управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Відповідач акцентує увагу суду на тому, що після виявлення Факту порушення вимог Правил дорожнього руху України Позивачем, інспектором було встановлено особу правопорушника. ступінь його вини: позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи інспектором, позивача було ознайомлено з матеріалами справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не дотримання законності інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності.
Інспектором УПП в Запорізькій області ДПП, під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення правильно зазначено адресу місця вчинення з прив'язкою до найближчої адреси будинку від місця скоєння правопорушення. Наявність формальних неточностей не може бути підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо винуватість такої особи підтверджується сукупністю доказів по справі.
З приводу тверджень правомірності використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ, зазначив, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32609 від 20 листопада 2024 року (чинне до 20 листопада 2025 року) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM II LTI 20/20 №ТС008387 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Можливість використання приладу TruCAM II LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Відповідно до відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» № 28-10/139 від 21.12.2020, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерних LTI ІІ 20/20TruCamІІ вимогам нормативно-правових актів (технічних регламентів), їх дозволяється вводити в обіг/експлуатацію (відповідність вимогам технічних регламентів підтверджується Експертними висновками Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ № 04/05/02-3560, 04/05/02-3562 від 24.12.2020).
Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 №1314-VІ (набрала чинності 01.01.2016), не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більш того, такої процедури як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Зазначив, що можливість виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 № 04/05/02-3560, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Також зазначив, що позиція щодо правомірності використання поліцією лазерних вимірювачів швидкості TruCAM та належності доказів, отриманих з цих пристроїв, була застосована в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі №359/9278/18 та у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 857/874/19.
З приводу доводів позивача, що використання приладу TruCAM здійснювалось інспектором в ручному режимі неправомірно, відповідач зазначив, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та, крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювання швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Виміри, які здійснені патрульним поліцейським сертифікованим лазерним вимірювачем TruCAM, вважаються достовірними до тих пір, поки вони не будуть спростовані доказами у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
З посиланням на відповідь ДП «УКРМЕТРТЕСТСТЛНДАРТ» від 01.10.2019 року №16289/41/35/02-19, зазначив, що прилад TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспорт засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Посилаючись на Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 та п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», зазначив, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху
Зазначив, що при цьому жодними положеннями Закону № 580-VIII, в тому числі, частини першої статті 40, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Дорожній знак 5.76 ПДР України лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. В той же час, Закон не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Наголосив, що обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у водія транспортного засобу обов'язку дотримуватися запровадженого ПДР України швидкісного режиму.
Окрім цього зазначив, що прилад TruCAM вимірює швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості ТгиСат сягає 1,2 км. TruCAM - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність припаду від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання оскаржуваної постанови протиправною та незаконною, зазначив, що вона є взагалі незрозумілою, оскільки відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу/посадової особи): скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення: змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Можливість визнання при ньому дій та рішення суб'єкта владних повноважень незаконними законодавець не встановлює, у зв'язку із чим вважає позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
Представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі та долучив до відзиву диск DVD-r з відеозаписом правопорушення, копію постанови ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року та свідоцтва про повірку на LTI 20/20 TruCAM II №ТС008387.
14.07.2025 року позивачем через свого представника, адвоката Дашка Ю.І., за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду була подана відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач послався на ті ж підстави, що зазначені в уточненому адміністративному позові.
Додатково позивач зазначив, що Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що під час винесення постанови поліцейським належним чином було дотримано процедуру розгляду справи та під час розгляду справи досліджувалися докази вчинення правопорушення.
При цьому позивач звернув увагу на те, що надані Відповідачем разом із Відзивом на позовну заяву: фото із лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM II LTI 20/20 №ТС008387 (файл «Фотокартка правопорушення Замогильний»); відео із лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM II LTI 20/20 №ТС008387 (файл «Факт правопорушення Замогильний»); відеозапис із нагрудної камери поліцейського БК470836 (файл «Замогильний відеозапис1»); відеозапис файл «Докази наявності д.з.576 ПДР України»; копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32609 від 20.11.2024 року, не розглядалися під час винесення оскаржуваної постанови працівником поліції, про що свідчить наданий Відповідачем відеозапису з нагрудної камери поліцейського Motorola solutions БК474565 (відеофайл «Замогильний відеоапис2 розгляд справи»), та не зазначені як докази в самій оскаржуваній постанові.
Щодо наданого Відповідачем відеозапису файл «Докази наявності д.з.576 ПДР України» взагалі не відомо, ким, коли, де саме та на який технічний засіб він був зроблений. Зазначений запис було зроблено в порушення положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026.
З огляду на зазначене зазначені докази є неналежними та не допустимими.
Також позивач додатково зазначив, що є безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відповідь ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №28-10/139 від 21.12.2020 року, Експертні висновками Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ № 04/05/02-3560, 04/05/02-3561, 04/05/02-3562 від 24.12.2020.
З цього приводу позивач зазначив, що постановою КМУ №373 від 29.03.2006 року затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до цих Правил кожен пристрій TruCAM LTI 20/20 підлягає додатковій обов'язковій експертизі у сфері криптографічного захисту інформації. Однак дія цих експертних висновків поширюється не на всі лазерні вимірювачі швидкості TruCAM LTI 20/20, а лише на конкретні прилади із заводськими номерами наведеними у додатках до цих висновків. Тобто згідно з додатками до цих експертних висновків визначено конкретні номери TruCAM, на які розповсюджується їх дія. Всі інші прилади заборонені до застосування.
Натомість Відповідач посилаючись на сертифікат Держспецзв?язку від 24.12.2020 року №04/05/02/-3560 не надав суду ні відповідного експертного висновку з додатком до нього, ні сам сертифікат, ні доказів того, що TruCAM заводський номер ТС008387, який було використано поліцейським для фіксації правопорушення знаходиться в переліку, на які розповсюджується цей сертифікат.
Також позивач зазначив про безпідставність посилань відповідача на лист ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року № 16289/41/35/02-19, про те, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Позивач зазначив, що лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху. Водночас, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач також звернув увагу на те, що є безпідставним посилання Відповідача на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 року №359/9278/18 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року №857/874/19, в яких висловлена позиція щодо правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam у ручному режимі та належності доказів з цих пристроїв, оскільки така позиція судів є застарілою. Наразі позиція щодо неправомірності застосування лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam у ручному режимі та неналежності доказів з цих пристроїв висловлена в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі №157/703/20, Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 року у справі №554/1946/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 року у справі №758/8181/23, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі №161/8600/24 та інших.
Рух справи.
26 травня 2025 року Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10 червня 2025 року від Управління патрульної поліції в Запорізькій області до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розглядати справу без участі його представника.
14.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Дашка Ю.І., надійшла відповідь на відзив. Також до суду від представника позивача, адвоката Дашка Ю.І. надійшла заява про зміну підстав позову разом з уточненим адміністративним позовом.
Разом з цим 14.07.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін.
15 липня 2025 року Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра суд постановив Перейти до розгляду адміністративної справи № 201/6350/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Судове засідання для розгляду справи по суті було призначене на 11 год. 30 хв. 06 жовтня 2025 року.
Про дату, місце та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
У судове засідання 06 жовтня 2025 року сторони та їх представники не з'явилися.
Від представника позивача, адвоката Дашка Ю.І., до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без його особистої участі та без особистої участі позивача, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Управління патрульної поліції в Запорізькій області у поданому відзиві на позовну заяву просило розглядати справу без участі його представника.
Від Управління патрульної поліції в Запорізькій області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України будь-яких заяв або клопотань про перенесення розгляду справи не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на те, що у судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, підстави для відкладення розгляду справи в судовому засіданні, передбачені ст. 205 КАС України, відсутні, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд керуючись положеннями ст. 205 КАС України, ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
04 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 рухався на своєму автомобілі ACURA MDX НОМЕР_1 по шосе Сонячне (раніше шосе Каширське) в напрямку м. Запоріжжя та був зупинений працівниками поліції.
Працівники поліції повідомили позивачу причину зупинки: порушення правил ПДР, а саме перевищення швидкості руху в населеному пункті, що було зафіксоване за допомогою лазерного пристрою TruCam.
На місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції постанова не складалась. Позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, яке було задоволене інспектором УПП в Запорізькій області ДПП та призначено розгляд справи на 12.05.2025 року.
12.05.2025 року позивач не з'явився до УПП в Запорізькій області ДПП на розгляд справи.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами.
12 травня 2025 року інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кравченком Володимиром Івановичем було винесено щодо ОСОБА_1 постанову серія ЕНА №4709159 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та на нього було накладено штраф у розмірі 340 грн.
Відповідно до зазначеної постанови: дата розгляду справи: 12.05.2025 08:16:03; місце розгляду справи: Запорізька, Запорізький, м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, 96; посада, спеціальне звання та П.І.Б особи, яка розглядає справу: Інспектор 1 взвод 1 рота 4 бат. Управління патрульної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції Кравченко Володимир Іванович; особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 ; транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність): ACURA MDX НОМЕР_1 ОСОБА_1
Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 04.05.2025 11:23:00 м. Запоріжжя, шосе Сонячне 2 км. Водій керіючи ТЗ в населенному пункті перевищив встановлені обмеження руху більше ніж на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 77 км/год. Швидкість вимірювалась із застосуванням лазерного пристрою TruCam TC008387. чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швид. режиму в населених пунктах. Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 1. Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: 340 грн. На підставі статті 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу протягом 15днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 680 грн. До постанови додаються: Motorola solutions БК474565. Підпис особи, яка винесла постанову: ОСОБА_4
04.05.2025 року водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті перевищив встановлені обмеження руху більше ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 77 км/год. Швидкість вимірювалась із застосуванням лазерного пристрою TRUCAM TC008387. Місце вчинення: Запорізька, Запорізький, Запоріжжя, Сонячне.
Пункт 8 постанови щодо роз'яснення прав за ст. 268 КУпАП та строку оскарження за ст. 289 КУпАп містить запис про те, що Замогильний О.І. на розгляд справи не з'явився.
Пункт 9 постанови щодо вручення копії постанови містить запис про те, що Замогильний О.І. на розгляд справи не з'явився.
Також міститься запис про направлення постанови рекомендованим листом вих. №4412 від 13.05.2025 року.
Позивач не погодився із зазначеною постановою та оскаржив її до суду.
Норми права та мотиви суду.
Судом встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 р. №1306.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зокрема зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини…
Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно п. 12.6. Правил дорожнього руху поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:
а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год;
г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Згідно п. 12.10 Правил дорожнього руху додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 47091599 від 12.05.2025 року, винесеною інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кравченком Володимиром Івановичем, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що 04.05.2025 року об 11:23:00 в м. Запоріжжя, шосе Сонячне 2 км, водій керуючи ТЗ в населеному пункті перевищив встановлені обмеження руху більше ніж на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 77 км/год. /Швидкість вимірювалась із застосуванням лазерного пристрою TruCam ТС008387/ чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швид. режиму в населених пунктах. Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 1.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
При цьому суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином для встановлення такого правопорушення як перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах більш як на двадцять кілометрів на годину необхідно встановити:
- наявність обмежень швидкості руху транспортних засобів на відповідній ділянці дороги, де рухається транспортний засіб;
- факт перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно положень п. 5.49 Правил дорожнього руху найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах має визначатися відповідним дорожнім знаком: 5.49 «Початок населеного пункту».
Зазначений знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Згідно пункту 14.7.42 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування» знаки 5.49 «Початок населеного пункту» і 5.50 «Кінець населеного пункту» потрібно застосовувати для позначення найменування й початку/кінця забудови населеного пункту, де діють загальні правила щодо обмеження швидкості руху в населених пунктах згідно з [4], за винятком тих ділянок, коли інші знаки встановлюють інші обмеження щодо швидкості руху в населеному пункті. Знаки 5.49 та 5.50 установлюють на фактичній межі забудови населеного пункту, яка прилягає до дороги. На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.50 дозволено розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.49, призначеного для зустрічного руху.
Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що обмеження швидкості в населеному пункті, встановлені п. 12.4 ПДД, діють з місця встановлення дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту».
Так, згідно п. 1.10 ПДР населений пункт - це забудована територія, в'їзд на яку і виїзд з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
Будь-яких інших позначень в'їзду та виїзду з населеного пункту, крім дорожніх знаків, правила не передбачають. Поряд із цим суд зазначає, що наявність на забудованій території тієї чи іншої кількості будівель не є безумовною ознакою населеного пункту в розумінні ПДР. Відсутність дорожнього знака «населений пункт» не вимагає від водія дотримання положень, які регламентують рух у населеному пункті. Зазначена правова позиція повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 липня 2025 року у справі №445/338/20.
Натомість матеріали справи не містять доказів того, що в зоні руху позивача, де його було зупинено поліцейськими, встановлено знак 5.49 «Початок населеного пункту» і відповідно діяли обмеження швидкості руху для населених пунктів.
Не містить зазначеної інформації і відеозапис, що знаходиться у наданому відповідачем файлі «Докази наявності д.з.576 ПДР України».
Оскаржувана постанова також не містить інформації щодо наявності в зоні руху позивача знаку 5.49 «Початок населеного пункту». В оскаржуваній постанові місце скоєння правопорушення зазначено «м. Запоріжжя, шосе Сонячне 2 км». Тобто постанова не містить зазначення адреси з прив'язкою до найближчої адреси будинку від місця скоєння правопорушення, як то зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву. Зазначення адреси «м. Запоріжжя, шосе Сонячне 2 км» свідчить про здійснення зупинки позивача працівниками поліції поза межами міської забудови.
В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме: факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до суду надано диск DVD-R з відеозаписом та фото, які зроблені за допомогою приладу TruCam (серійний номер ТС008387).
Також до суду разом із відзивом було надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32609, яке чинне до 20.11.2025 року, виданого Державним підприємством «Укрметртестстандарт» Мінекономрозвитку України, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС008387 (виробник Laser Technology Inc., США), відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/ год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
З огляду на наведене, суд погоджується з позицією відповідача, що дані з фотознімків, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС008387, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказову силу в питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.
В той же час, слід зауважити, що таке можливо лише за умови дотримання уповноваженою особою процедури використання даного приладу.
Як вказує позивач і це не спростовано відповідачем, під час вимірювання швидкості ТЗ лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 № ТС008387 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції. За твердженням позивача таке розміщення приладу TruCam суперечить приписам статті 40 Закону України «Про національну поліцію».
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч.1 ст.40 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/ розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
З наявних у справі наведених вище доказів судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС008387, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості.
Такий спосіб застосування приладу TruCam, на переконання суду, неможливо визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Суд вважає, що значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу.
Як вбачається із відеозапису із приладу лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС008387 наданого відповідачем (файл «Факт правопорушення Замогильний») на рухомий автомобіль ACURA MDX, н.з. НОМЕР_1 наведено ціль та протягом менш ніж пів секунди здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне тремтіння приладу TruCam, що свідчить про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля із застосуванням Trucam LTI 20/20 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував Позивач.
Таким чином лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС008387, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості.
Виходячи з встановлених у справі обставин та аргументації сторін, суд погоджується із наявністю у відповідача повноважень із здійснення контролю за швидкістю руху транспортних засобів, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.
Таким чином, надані відповідачем дані з лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam, LTI 20/20 №ТС008387 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.
Разом з тим, інших доказів на підтвердження порушення позивачем п.п.12.4 ПДР України відповідачем не надано.
Суд також погоджується з доводами позивача щодо безпідставності посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на відповідь ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №28-10/139 від 21.12.2020 року, Експертні висновками Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ № 04/05/02-3560, 04/05/02-3561, 04/05/02-3562 від 24.12.2020 а також лист ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року № 16289/41/35/02-19.
Суд зазначає, що ані свідоцтво про повірку, ані сертифікат Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ, ані інструкція з експлуатації, ані листи ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», ані конструкція приладу не є нормативними актами, які визначають порядок застосування такого приладу в Україні. Водночас, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому відповідачем не доведено правомірність використання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 №ТС008387.
Так відповідач послався у відзиві на позовну заяву на висновок Держспецзв?язку від 24.12.2020 року №04/05/02/-3560. При цьому зазначив, що Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 p.). не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Слід зазначити, що постановою КМУ №373 від 29.03.2006 року затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до цих Правил кожен пристрій TruCAM LTI 20/20 підлягає додатковій обов'язковій експертизі у сфері криптографічного захисту інформації.
Однак дія цих експертних висновків поширюється не на всі лазерні вимірювачі швидкості TruCAM LTI 20/20, а лише на конкретні прилади із заводськими номерами наведеними у додатках до цих висновків. Тобто згідно з додатками до цих експертних висновків визначено конкретні номери TruCAM, на які розповсюджується їх дія. Всі інші прилади заборонені до застосування.
Натомість Відповідач, посилаючись на сертифікат Держспецзв?язку від 24.12.2020 року №04/05/02/-3560, а також інші сертифікати, не надав суду ні відповідного експертного висновку з додатком до нього, ні сам сертифікат, ні доказів того, що TruCAM заводський номер ТС008387, який було використано поліцейським для фіксації правопорушення знаходиться в переліку, на які розповсюджується цей сертифікат. Відповідач також не надав суду доказів на підтвердження дати придбання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 №ТС008387 та дати введення його в експлуатацію.
Суд також погоджується із доводами позивача щодо порушення процедури розгляду під час винесення оскаржуваної постанови серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року.
Відповідно до ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (п. 26, 27 постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).
Пленум Верховного суду України у п. 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Із дослідженого судом наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери поліцейського Motorola solutions БК474565 (відеофайл «Замогильний відеоапис2 розгляд справи»), на якому зафіксований процес розгляду поліцейським справи щодо ОСОБА_5 , особа, що розглядала справу не представляється. Таким чином однозначно встановити ким саме розглядалася справа, а також, чи саме цією особою, що розглядала справу винесена була постанова. При зазначенні особи щодо якої розглядається справа поліцейський зазначає ОСОБА_1 , після короткого переривання відеозапису розгляду поліцейський зазначає вже іншу особу щодо якої розглядається справа - Замогильний Ігор Олександрович.
При цьому наданий відеозапис розгляду справи не містить відео підтвердження дослідження особою, що розглядає справу доказів, які б підтверджували скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Запис завершується тим, що поліцейський повідомляє, що у зв'язку з тим, що даний громадянин не з'явився, то буде винесений адміністративний матеріал. При цьому відсутнє відео щодо складання постанови серія ЕНА №4709159 та її оголошення.
Оскаржувана постанова серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року у п. 7 містить запис про те, що до постанови додається Motorola solutions БК474565 (тобто відеозапис з бодікамери №474565, в якому зафіксовано процес розгляду адміністративного правопорушення). Зазначення ж будь-яких інших доказів, як то фото та відео з пристрою TruCAM LTI 20/20 №ТС008387, відеозапису з іншої бодікамери БК470836 (файл «Замогильний відеозапис1»), у оскаржуваній постанові відсутнє.
Суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Але відповідачем не спростовано твердження позивача щодо порушення процедури розгляду справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності при винесенні постанови серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року.
Зазначені судом порушення процедури розгляду справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача у сукупності із недоведеністю події адміністративного правопорушення та вини позивача свідчать про протиправність винесення постанови серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року та протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки належних допустимих доказів події адміністративного правопорушення та вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок судді наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст.247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, при цьому в задоволенні позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною слід відмовити.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 205, 241-246, 268, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Кравченка Володимира Івановича серія ЕНА №4709159 від 12 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана в десятиденний строк з дня проголошення судового рішення. Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Суддя С.С. Федоріщев