Номер провадження: 33/813/1513/25
Номер справи місцевого суду: 505/212/25
Головуючий у першій інстанції Білоус В. М.
Доповідач Артеменко І. А.
06.10.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Татаровського В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 07.01.2025 біля 21:10 в с. Липецьке, вул.Центральна, керував автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації, почервоніння очей, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт зазначив, що справа розглянута за його відсутністю, копію постанови суду отримав поштою лише 05.06.2025.
В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що:
- транспортним засобом в день події він взагалі не керував, тому вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння є незаконними та ніяких юридичних наслідків для нього не тягнуть;
- працівниками поліції не надано суду доказів належного встановлення обставин події, а саме: керування ним транспортним засобом;
- матеріалами справи не підтверджено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У додаткових поясненнях, які викладені в письмові формі та надані суду, ОСОБА_1 зазначив, що в день події (07.01.2025) він користувався автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить йому. Зранку він виїхав із дому і поїхав по своїм справам, але, проїхавши близько одного кілометру від дому, автомобіль зупинився через закінчення палива. Залишивши автомобіль на місці, він повернувся додому пішки. Ввечері того ж дня він вирішив забрати свій автомобіль з дороги та повернувся до нього з метою його буксировки до дому. Близько години він пробув біля автомобіля, але ніхто йому не допоміг відбуксирувати автомобіль до дому. Разом з цим, він намагався механічно, вручну закачати бензин в паливну систему автомобіля, щоб запустити хоч на пару хвилин двигун автомобіля і доїхати назад до дому, але його зусилля теж були марними. Двигун запускався на кілька секунд і знову припиняв свою роботу. В цей час до нього під'їхали працівники поліції і стали вимагати у нього документи на автомобіль та посвідчення водія, посилаючись на те, що у них є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Вимоги поліцейського йому були не зрозумілими, так як він автомобілем не керував і вони його не зупиняли, але, враховуючи, що в країні іде війна, він надав працівникам поліції своє посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для встановлення його особи та перевірки транспортного засобу. Після того, як поліцейські переконались, що документи у нього в порядку, стали пропонувати пройти огляд на стан сп'яніння на місці, а також у лікарні. При цьому, поліцейські вели себе таким чином, підводячи його до того, щоб він відмовився від їх пропозиції, запевняючи його, що у них є відеозапис, на якому нібито зафіксовано факт керування ним автомобілем, але на вимогу надати відеозапис на ознайомлення, відмовились, посилаючись на те, що нададуть його до суду. Розуміючи про відсутність такого відеозапису, він ( ОСОБА_1 ) наполягав на тому, що він не керував транспортним засобом, що поліцейські його не зупиняли, що він стояв на місці і що проходити огляд на стан сп'яніння обов'язку у нього не має, але працівники поліції, не зважаючи на це, склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Татаровський В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що справа розглянута 13.05.2025 за відсутністю особи, яка притягається до відповідальності, доказів про її сповіщення на вказану дату - матеріали справи не містять.
За супровідним листом від 15.05.2025 копія постанови суду направлена ОСОБА_1 .
З наданого трекінгу відправки та копії конверту поштову кореспонденцію від суду ОСОБА_1 отримав 05.06.2025.
15.06.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надав суду апеляційну скаргу на постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025, яка, серед іншого, містить клопотання про поновлення строку.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Судом апеляційної інстанції враховано, що для належного обґрунтування апеляційної скарги апелянту необхідно ознайомитись з текстом оскаржуваного судового рішення.
Так, порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі про адміністративне правопорушення регламентовано виключно статтею 294 КУпАП, при цьому законом не встановлено конкретних вимог до такої апеляційної скарги.
Разом із тим слід врахувати, що згідно з положеннями процесуальних кодексів України однією з обов'язкових вимог до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є наявність в ній обґрунтування незгоди скаржника з висновками оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, для реалізації права на апеляційний перегляд справи особа має подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк із зазначенням доводів щодо незгоди із встановленими судом обставинами.
Для обґрунтування незгоди з ухваленим судовим рішенням скаржнику повинні бути відомі встановлені судом обставини та висновки суду. Вказане корелює із пунктом 4 ч.2 ст.283 КУпАП, яким передбачено, що постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
У пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи наведені обставини, а також звернення апелянта з апеляційною скаргою без зайвих зволікань, а саме в межах десятиденного строку з моменту отримання копії постанови суду, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Подольського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №577694 від 07.01.2025, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 07.01.2025 о 21.10 керував автомобілем марки ВАЗ, р.н. НОМЕР_1 , по вул.Центральна в с.Липецьке з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху, почервоніння очей), від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що встановлена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Від підпису вказаного протоколу, отримання його копії та надання власних пояснень ОСОБА_1 відмовився;
- відеозаписами нагрудних камер поліцейських, якими зафіксовано, що зупинений на дорозі транспортний засіб ВАЗ, р.н. НОМЕР_1 , з відкрити дверцятами з боку місця для сидіння водія, біля якого спілкуються ОСОБА_1 та працівники поліції. ОСОБА_1 , заперечуючи факт керування транспортним засобом, не заперечував факту вживання алкоголю та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. По приїзду другого екіпажу поліції, працівники поліції повідомили, що ОСОБА_1 їхав на вказаному транспортному засобі з боку с.Олександрівки, повернув на вул.Центральна с.Липецьке, де вони його і зупинили (відеозапис файлу «…..0036» час 04:17-04:26). Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;
-направленням в медзаклад на огляд від 07.01.2025, в якому, серед іншого, зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а також факт відмови від проходження огляду;
- довідкою інспектора САП Подільського РУП ГУНП в Одеській області ст.лейтенанта поліції Я.Банташа від 08.01.2025;
- витягом з ІПНП «Цунамі»;
- копіями посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
- показами працівника поліції ОСОБА_2 , якого допитано судом апеляційної інстанції в якості свідка за клопотанням сторони захисту. Так, свідок пояснив, що 07.01.2025 він приїхав на допомогу за викликом іншого наряду поліції на місце зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На місці він ознайомився з відео бодікамер поліцейських, яким зафіксовано як ОСОБА_1 сидить за кремом автомобіля під час спілкування з працівником поліції, який в свою чергу, виявивши ознаки алкогольного сп'яніння у водія, запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, від чого водій відмовився, та в медичному закладі, від чого водій також відмовився. Після чого даний факт було зафіксовано ним (свідком) у протоколі. Під час складання адмінматеріалів ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що він просто сидів в автомобілі, без пояснення будь-яких причин. Також свідок зазначив, що співробітники поліції підтвердила факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в чому він (свідок) впевнився шляхом ознайомлення із записом відеореєстратора, встановленого всередині службового автомобіля, яким зафіксовано, що під час руху службового автомобіля було включено проблискові маячки з метою зупинки транспортного засобу, подальша зупинка вказаного транспортного засобу (як згодом встановлено під керуванням ОСОБА_1 ), на якому загорілись задні стопи, після чого вказаний автомобіль вже не рухався, вийшов співробітник поліції та підійшов до водія.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апелянт, не заперечуючи факту пропозиції пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови від проходження огляду, заперечує лише факт керування ним транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, копія якого наявна в матеріалах справи, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.
За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані алкогольного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.
Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. При цьому, слід зазначити, що з 17.03.2021 свідки до проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп'яніння без участі свідків, за умови відеофіксації. Вказане узгоджується з положеннями ч.2 ст.266 КУпАП.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.
Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в день події судом апеляційної інстанції оцінюються критично, з огляду на таке.
Хоча відеозаписи, наявні в матеріалах справи, не містять безпосереднього моменту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , факт керування у даній справі підтверджується сукупністю узгоджених і взаємопов'язаних доказів. При цьому, в сенсі ст.251 КУпАП, факт керування може підтверджуватися будь-якими фактичними даними.
Зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в день події зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 07.01.2025, який в розумінні положень ст.251 КУпАП, є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення. Також відеозаписами з бодікамер поліцейських, наявними в матеріалах справи, чітко зафіксовано підтвердження поліцейським факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, пояснення напрямку його руху та обставини його зупинки. Крім того, показаннями свідка ОСОБА_2 також підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі. Крім того, судом враховано, що наявними в матеріалах справи відеозаписами зафіксовано, що транспортний засіб ВАЗ, р.н. НОМЕР_1 , перебуває на проїжджій частині без видимих ознак технічної несправності і крім ОСОБА_1 та поліцейських біля автомобіля нікого не було. Хоча на відеозаписі ОСОБА_1 і заперечував факт керування автомобілем, але не наводив обставин, якими він обґрунтував додаткові пояснення від 05.10.2025.
Зазначені докази в своїй сукупності є взаємо узгодженими, послідовними та не суперечать один одному, що свідчить про достовірність висновку про факт керування. При цьому, сукупність вказаних обставин (перебування автомобіля на проїзній частині без видимих ознак несправності, водія біля вказаного авто, пояснення поліцейського на відео щодо обставин зупинки вказаного транспортного засобу, а також покази свідка щодо обставин складання протоколу у цій справі) утворюють логічний, послідовний і взаємопов'язаний ланцюг доказів, який об'єктивно підтверджує факт керування саме ОСОБА_3 . Доводи апелянта про зворотне (що він не керував транспортним засобом, а намагався завести автомобіль, в якому закінчилось пальне, щоб доїхати додому) розцінюються як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Крім того, судом враховано, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку особи, яка притягається до відповідальності, щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко