Номер провадження: 22-ц/813/5460/25
Справа № 521/16935/24
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Кострицький В. В.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - споживче товариство «Будова Парк»
представник відповідача - Новак Лілія Анатолійївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новак Лілії Анатоліївни, яка діє в інтересах Споживчого товариства «Будова Парк» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Ганошенка С.А., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві у зв'язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач 18.10.2024 звернулася з вказаним позовом до Малиновського районного суду м. Одеси. Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.11.2024 року цивільна справа направлена за підсудністю до Малиновського районного суду міста Одеси.
При звертанні до суду із вказаною позовною заявою, позивач просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020 р. та стягнути зі Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» на користь ОСОБА_1 понесені витрати в розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 31315 (тридцять одна тисяча триста п'ятнадцять) долар 17 центів США, що еквівалентно в момент звернення до суду 1299579 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять) грн 55 коп., судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 та Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» уклали Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020 року.
Відповідач Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» не виконало свого обов'язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію двокімнатну квартиру загальною площею 62,8 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_1 .
Це є порушенням умов договору та чинного законодавства України. Позивачем було виконано прийняті на себе за договором зобов'язання стосовно передачі грошових коштів, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, проте передача позивачу квартири в порядку та строки, передбачені договором від 08.12.2020 р. не відбулася.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток».
ОСОБА_1 вимагає стягнути суму сплачених на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» грошових коштів в еквіваленті еквіваленті 31315 (тридцять одна тисяча триста п'ятнадцять) долар 17 центів США, що еквівалентно в момент звернення до суду 1299579 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять) грн 55 коп.
У зв'язку з наведеним, позивач звернулася з цим позовом за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві у зв'язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску - задоволено частково.
Розірвано Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «БУДОВА ПАРК».
Стягнуто зі Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» (ЄДРПОУ 43951458, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 31315 (тридцять одна тисяча триста п'ятнадцять) доларів 17 центів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 1299579 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 55 коп. в межах заявлених позовних вимог.
Стягнуто зі Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» (ЄДРПОУ 43951458, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 9207 (дев'ять тисяч двісті сім) грн. 44 коп.
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: 65001, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) 50 % сплаченого судового збору, а саме 4999,55 гривень, який було сплачено згідно квитанції до платіжної інструкції № ПН13 від 16 жовтня 2024 року сумою 12995,80 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що Споживче Товариство «БУДОВА ПАРК» не виконало свій обов'язок у встановлений строк, який остаточно сплинув 01.06.2024, передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 62,8 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_4 , оскільки будівництво взагалі не відбувалось з грудня 2020 року по жовтень 2024 року, що є істотним порушенням умов договору.
ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 62,8 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_4 , оскільки таке будівництво неможливе за законом, тобто потерпіла сторона не може використати результати договору.
Представником відповідача визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020 року.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені.
У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання).
Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.
Таким чином, належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 31315,17 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 31315,17 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не на станом на 18.10.2024 року, тобто фактично на момент подання позовної заяви.
При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Задовольняючи в цій частині позов частково, суд виходив з того, що позивач в обґрунтування позовних вимог визначає як збитки «курсову різницю», при цьому Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2020 року по справі № 127/27222/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 по справі № 750/8676/15-ц вказують, що «курсова різниця» жодним чином не може бути ані збитками, ані упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення лише в частині визначенні суми, що підлягає стягненню та судових витрат та постановити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 878789 гривень та судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що СТ «Будова Парк» вважає вказане рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині розміру стягнутих грошових коштів, при постановлені якого судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушені норми процесуального права.
На виконання умов Договору ОСОБА_1 сплатила в рахунок частки грошові кошти у розмірі 878 789,00 гривень, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Пунктом 2.6 Договору однозначно встановлено, що у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертають визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов'язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на нараховуються відсотки.
Також в п. 3.1.5. Договору встановлено право Пайовика вимагати від Товариства розірвання даного Договору в разі невиконання Товариством своїх зобов'язань згідно з п 4.2.1. цього Договору і повернення Фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.
Оскільки відповідно до п. 2.2 Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється в національній валюті України, то сума фактично внесених коштів до повернення теж визначається в гривні.
В Договорі, укладеному між Позивачем та Відповідачем, однозначно погоджено що валютою платежу є національна валюта України - гривня. При цьому валюта зобов'язання за Договором залежить від конкретного обов'язку. Оскільки сума Частки, яка підлягає внесенню Пайовиком, визначається за курсом долара США, то валютою зобов'язання в даному випадку є долар США. Сума ж Частки до повернення Пайовику визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні, отже і валютою зобов'язання в такій ситуації є гривня.
Вказує, що необхідно розрізняти обов'язки, встановлені Договором, та виходячи з цього розрізняти валюту відповідного зобов'язання в залежності від обов'язку сторони, підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16. Так, в п. 44 постанови Велика Палата ідентифікує зобов'язання з повернення коштів отриманих за договором як окреме інше зобов'язання, яке виникає у зв'язку з розірванням договору - та саме в межах якого визначається сума коштів, яка підлягає поверненню, а також порядок і строки їх повернення, наводячи таке: «Тобто у договорі сторони погодили як припинення попереднього зобов'язання шляхом розірвання договору, так і виникнення між ними у зв'язку із цим іншого зобов'язання з повернення коштів, отриманих за договором, який сторони розірвали, визначивши суму коштів, яка підлягає поверненню, а також порядок і строки їх повернення».
На підставі вищезазначених положень можливо зробити тільки один висновок - валютою зобов'язання щодо повернення коштів Пайовику є виключно гривня.
Щодо явки сторін.
Представник відповідача з'явилась до судового засідання, інші учасники справи сповіщались про місце та час судового засідання, проте не з'явились, заяв про відкладення не надавали, що у відповідності до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 березня 2025 року лише в частині визначення розміру суми, яка підлягає стягненню.
Рішення суду в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «БУДОВА ПАРК», не оскаржується.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «М. Парк» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» в м. Одесі за адресою: площа Михайлівська, 16. Проект складався з двох 16-ти поверхових будинків.
Рішенням Одеської міської ради № 2109-VІІ від 26.04.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової і громадської забудови) за адресою: м. Одеса, Михайлівська площа, 16 , присвоєно вказаній земельній ділянці адресу, а також надано ТОВ «Михайлівський маєток» вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
08.12.2020 року між Споживчим товариством «БУДОВА ПАРК» та ОСОБА_1 було укладено Договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/28.
Згідно розділу 1 цього Договору відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати.
Відповідно до пункту 1.2. Договору пайовик зобов'язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки з метою забезпечення товариством Фінансування будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов'язується забезпечити Фінансування будівництва будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові об'єкт (приміщення з певною площею та характеристиками) за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим договором.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством двокімнатна квартира загальною площею 62,8 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_4 .
Відповідно до пункту 2.1. Договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується внести частку в розмірі, еквівалентному 48326,00 доларів США, що на момент укладення Договору становить 1370525,00 грн (за курсом 28,36 грн за 1 долар США).
Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно Додатку № 2 до цього договору.
Згідно пункту 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 3.1.5. пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов'язань згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.
Згідно пункту 4.2. товариство зобов'язано: забезпечити будівництво будинку в строк - 4 квартал 2023 року (п. 4.2.1.), сумлінно виконувати Договір щодо пайовика (п. 4.2.6.)
У в разі дострокового розірвання Договору з причин, пов'язаних з невиконанням товариством своїх зобов'язань за цим Договором (а саме - п. 4.2.1.) повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору у порядку, визначеному цим Договором та п. 3.1.5 (абз. 2 п.4.2.7.)
Відповідно до пункту 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2.7. Договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв'язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.
Згідно пункту 5.2.Договору у разі прострочення у виконанні зобов'язання по п.4.2.1.цього Договору з боку товариства більш ніж на180 днів,з урахуванням п.3.2.7.Договору,товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання Договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання п.4.2.1. цього Договору, товариство зобов'язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок пайовика, вказаний в даному Договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 22891,00 доларів США (649189,00 грн) не пізніше 08.12.2020 року і далі щоквартально 08 числа рівним частками в еквіваленті 2121,00 доларів США (60152,00 грн) по 08.09.2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 2104,00 доларів США (59664,00 грн) не пізніше 01.12.2023 року.
На виконання своїх зобов'язань за Договором ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК»:
-квитанція до прибуткового касового ордера № 4 від 09.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,0828 грн за 1 дол.) 1780,09 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 11 від 10.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,0406 грн за 1 дол.) 1782,77 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 27 від 11.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,075 грн за 1 дол.) 1780,59 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 44 від 14.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 27,9666 грн за 1 дол.) 1787,49 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 62 від 15.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 27,8661 грн за 1 дол.) 1793,94 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 100 від 21.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 27,828 грн за 1 дол.) 1796,39 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 136 від 22.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,0391 грн за 1 дол.) 1782,87 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 209 від 23.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,2513 грн за 1 дол.) 1769,48 дол. США.
-квитанція до прибуткового касового ордера № 222 від 24.12.2020 р.- 49990,00 грн (курс 28,4551 грн за 1 дол.) - 1756,80 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 323 від 28.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,3547 грн за 1 дол.) - 1763,02 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 365 від 29.12.2020 р. - 49990,00 грн (курс 28,3668 грн за 1 дол.) - 1762,27 дол. США.
-квитанція до прибуткового касового ордера № 423 від 30.12.2020 р.- 49990,00 грн (курс 28,2605 грн за 1 дол.) - 1768,90 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 23 від 04.01.2021 р. - 49990,00 грн (курс 28,2746 грн за 1 дол.) - 1768,02 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 881 від 24.02.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,8976 грн за 1 дол.) - 1791,91 дол. США.
-квитанція до прибуткового касового ордера № 907 від 25.02.2021 р.- 12490,00 грн (курс 27,9492 грн за 1 дол.) - 446,88 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1287 від 01.06.2021 р.- 24995,00 грн (курс 27,4674 грн за 1 дол.) - 909,99 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1288 від 01.06.2021 р.- 24995,00 грн (курс 27,4674 грн за 1 дол.) - 909,99 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1295 від 02.06.2021 р.- 10400,00 грн (курс 27,4381 грн за 1 дол.) - 379,03 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1680 від 09.08.2021 р.- 49990,00 грн (курс 26,8346 грн за 1 дол.) - 1862,89 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1688 від 10.08.2021 р.- 49990,00 грн (курс 26,8011 грн за 1 дол.) - 1865,22 дол. США;
-квитанція до прибуткового касового ордера № 1725 від 13.08.2021 р.- 7740,00 грн (курс 26,7686 грн за 1 дол.) - 289,14 дол. США;
Розрахунок курсу гривні до долару США зроблено на основі офіційних даних сайту Міністерства фінансів України, який сторони обрали для визначення офіційного курсу при проведенні розрахунків за договором - https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/nbu/curr/usd/.
Таким чином, з 09.12.2020 року по 13.08.2021 року ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» 878789,00 грн,, що в еквіваленті дорівнює 31597,68 доларів США.
При цьому Споживче товариство «БУДОВА ПАРК», отримавши грошові кошти за період з 09.12.2020 року по 13.08.2021 року в загальному розмірі 878789,00 грн, свої зобов'язання забезпечити фінансування будівництва будинку взагалі не виконало, оскільки будівництво будинку не було розпочато навіть станом на жовтень 2024 року, тобто понад 3 роки після підписання Договору.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 припинила виконання свого обов'язку щодо сплати квартальних платежів з 13.08.2021 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток». Дана обставина визнається та не оспорюється сторонами.
Листом від 29.04.2022 року № 04-22/1 ТОВ «Михайлівський маєток» звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради в листі від 27.10.2022 року № 01-19/1329 зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ «Михайлівський маєток» оренди земельної ділянки площею 0,5179 га кадастровий №5110137300:18:010:0007) з видом цільового призначення - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
За відповіддю від 01.08.2024 р. № 01-19/988 Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 № 2109-VII між Одеською міською радою та ТОВ «Михайлівський маєток» було укладено договір оренди землі від 05.07.2017, право оренди зареєстровано за № 21315418 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, терміном на 5 років. Термін дії договору скінчився.
Крім того, на виконання ухвали суду від 14.11.2024 року, Департаментом архітектури та містобудування від 25.11.2024 року надано відповідь № 01-19/1678, якою повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом департаментом архітектури та містобудування не надавалися. На зазначену земельну ділянку було надано містобудівні умови та обмеження № 01-06/224 від 27.12.2017 року ТОВ «Михайлівський маєток» на будівництво 9-ти поверхової офісної будівлі.
Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі у оскаржуваній частині зазначив, що у цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання).
Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.
Таким чином, належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 31315,17 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 31315,17 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не на станом на 18.10.2024 року, тобто фактично на момент подання позовної заяви.
При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц).
У пункті 2.1 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/28 від 08.12.2020, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується внести частку в розмірі еквівалентному 48326,00 (сорок вісім тисяч триста двадцять шість доларів 00 центів ) доларів США, що на момент укладення Договору становить 1370525,00(один мільйон триста сімдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) гривень, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення Договору становить 28,3600гривень за 1 долар США.
Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, у разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладення Договору становить 28,3600 гривень за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю,у порядку, передбаченому Додатком № 2.
Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.
Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.
За п. 2.2. цього Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України у порядку, визначеному в Додатку № 2 до цього Договору.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 22891,00 доларів США (649189,00 грн) не пізніше 08.12.2020 року і далі щоквартально 08 числа рівним частками в еквіваленті 2121,00 доларів США (60152,00 грн) по 08.09.2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 2104,00 доларів США (59664,00 грн) не пізніше 01.12.2023 року.
На виконання своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 з 09.12.2020 по 13.08.2021 ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» 878789,00 грн., що в еквіваленті дорівнює 31597,68 доларів США.
Тобто, розмір фактично сплаченого авансу та пайових внесків у рахунок договору, встановлено судом у розмірі 31597,68 доларів США, грошові кошти сплачувались позивачем у гривні, однак розмір платежів у п. 2.1 договору № 2/28 від 08.12.2020 та додатку № 2 до договору, розраховувався в еквіваленті за офіційним курсом долара США на день проведення платежу.
Згідно п. 2.6. Договору у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертаються визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов'язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.
В апеляційній скарзі СТ «Будова Парк» наполягає на тому, що сума частки до повернення пайовику визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні, отже і валютою зобов'язання в такій ситуації є гривня у сумі 878789 грн.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов'язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з'ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.
Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, дійшов правомірного висновку про те, що у цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання), валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню, тому належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 31597,68 доларів США на момент платежу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Тобто, визначивши валюту виконання зобов'язання гривню і погодивши розмір внеску в національній валюті України з вказівкою на її еквівалент в іноземній валюті долар США, вимога позивача (пайовика) в порядку розірвання договору повернути йому фактично внесені кошти на момент розірвання договору, його вимога про застосування при цьому еквіваленту розміру внеску в національній валюті України за її курсом до долару США, що узгоджується зі ст. 533 ЦК України.
Сума коштів у гривнях з визначенням за умовами договору її еквіваленту в доларах США і є тієї сумою, яка фактично внесена пайовиком, тому підлягає поверненню у гривні з урахуванням курсу долара США.
Слід також звернути увагу, що в абзаці 2 пункту 2.1. Договору передбачена можливість збільшення Товариством в односторонньому порядку розміру внеску, що підлягає перерахуванню Пайовиком у гривнях, у разі збільшення курсу вартості долара США по відношенню до гривні.
Враховуючи наведене вимога позивача цілком узгоджується з ст. 533 ЦК України і не суперечить змісту Договору.
Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, а саме, п. 44, в якому Великої Палати ідентифікує зобов'язання з повернення коштів, отриманих за договором як окреме інше зобов'язання, яке виникає у зв'язку з розірванням договору - та саме в межах якого визначається сума коштів, яка підлягає поверненню, а також порядок і строки їх повернення.
Апеляційний суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Таким чином, аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні суду першої інстанції у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справі, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Посилання скаржника на постанову Одеського апеляційного суду у справі №522/22124/23 не може бути безумовною підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вказана справа має відмінні фактичні обставини та правову кваліфікацію.
Згідно з усталеною практикою, судове рішення у конкретній справі не є прецедентом, обов'язковим для врахування в інших справах, окрім випадків, передбачених ст. 263 ЦПК України, яка передбачає обов'язковість висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. У даному випадку рішення, на яке посилається апелянт, не є постановою Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу, що кожна справа є унікальною та повинна розглядатися з урахуванням конкретних доказів, обставин і суб'єктивного складу сторін. Враховуючи це, зазначене рішення не може бути враховане як беззаперечний доказ на користь скаржника.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Новак Лілії Анатоліївни, яка діє в інтересах Споживчого товариства «Будова Парк» - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко