Справа № 750/8265/25
Провадження № 3/750/3022/25
09 жовтня 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно із протоколом 02.06.2025 о 21 год. 12 хв. в м. Чернігів по пр. Миру, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив повторне протягом року правопорушення, що підтверджується постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 07.11.2024. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно шляхом направленням йому рекомендованих листів про виклик у судові засідання за зазначеною у протоколі адресою місця проживання. Від отримання листів він ухилився, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, ОСОБА_1 був поінформований про те, що стосовно нього склали протокол про адміністративне правопорушення та розгляд справи за цим фактом відбудеться у Деснянському районному суді м.Чернігова, про що свідчить запис в протоколі про адміністративне правопорушення, проте не виявляв інтересу щодо розгляду стосовно нього справи в суді для захисту своїх прав та надання пояснень з приводу події, яка відбулась 02.06.2025. Жодних заяв та клопотань, щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду не надійшло.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, суд вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином відповідальність за ч.1 ст.130 КУПАП за порушення п.2.5 ПДР України настає за умови виявлення працівниками поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння та у зв'язку з відмовою водія від проходження обстеження на стан сп'яніння. Тобто, вимога працівника поліції до водія пройти обстеження на стан сп'яніння за відсутності ознак сп'яніння є незаконною і тому сам факт відмови водія від проходження обстеження на стан сп'яніння за відсутності доказів наявності ознак сп'яніння не тягне за собою відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395).
Частина 1 Розділу 10 зазначеної Інструкції № 1395 передбачає, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом ст.ст.254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, її підпис або запис про відмову від підпису протоколу. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними.
Згідно відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що ОСОБА_1 зупинено працівниками поліції, причину зупинки водієві не повідомляють, що суперечить ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». В рапорті вказано, що автомобіль був зупинений через пошкоджений бампер, що свідчить про причетність автомобіля до ДТП. В той же час дані щодо причетності до ДТП поліцейськими не з'ясовуються, ані у водія, ані в будь-який інший спосіб. Поліцейський просить надати для перевірки документи. Після перевірки багажника водієві ставиться запитання - наркотичні засоби вживаєте? Або лікарні препарати, що знижують реакції? Поліцейський просить показати руки. Каже, що вони тремтять. Проте водій повідомляє, що він після поранення і таким є. Надалі перевіряють у водія очі та повідомляє, що зіниці не реагують на світло. Далі поліцейський роз'яснює водієві, що є спільний наказ МОЗ/МВС, де прописані ознаки наркотичного сп'яніння, а це у вас саме виражене тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Водієві повідомляють, що необхідно проїхати до лікаря-нарколога. Надалі поліцейський просить водія плюнути та вказує, що у нього нема слини.
Судом констатується, що обличчя водія звичайного кольору, жодної неприродної блідості нема. Перевірити ознаку реакції зіниць на світло суд не має можливості, оскільки поліцейським зазначений факт належним чином не зафіксований. Щодо тремтіння пальців рук, то таке повинно бути вираженим, проте на відео цього не спостерігається.
Водій, відмовляючись пройти огляд, повідомляє, що не бачить для цього причин, бо він такий і є. Зазначені події відбуваються в 21.16 хв.
Проте вже о 21 год 20 хв інший поліцейський, який в це час перевіряв дані водія по службовому планшету, запитує у водія - ще таке питання, алкогольні напередодні не вживали? Просить дихнути. Водій одразу сам пропонує продути Драгер. Результат Драгеру негативний.
Суд вважає, що такі дії обох поліцейських прямо суперечать Інструкції і наголошує на тому, що поліцейські, проводячи процедуру огляду на визначення стану сп'яніння, повинні суворо дотримуватися вимог Інструкції, а саме спочатку виявити явні ознаки, повідомити їх водію, поставити питання про проходження огляду.
Інструкцією не передбачено встановлювати ознаки наркотичного сп'яніння шляхом перевірки наявності у особи слини.
Крім того, Інструкція передбачає, що ознакою наркотичного сп'яніння не може бути запах алкоголю з порожнини рота.
Судом ставиться під сумнів виявлення такої ознаки у водія, зважаючи на те, що один із поліцейських, який безпосередньо спілкувався із водієм та виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння, не виявив такої ознаки як запах алкоголю з порожнини рота. Таку ознаку поліцейський озвучив лише після отримання інформації про те, що водій раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування ТЗ в стані алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
У силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів не достатньо для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованих йому діяннях.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі через відсутність складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 130 ч. 2, 247 п.1, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.
Суддя О.О. Кузнєцова