Справа № 509/2362/19
08 жовтня 2025 року Овідіопольський райсуд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Овідіополь, Одеської області у кримінальне провадження № 12019160380000769 від 29.04.2019 року, кримінальне провадження № 12021162380000546 від 17.09.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Овідіополь Одеського району Одеської області, українець за національністю, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.185 ч.1,185 ч.3 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
потерпілий ОСОБА_7 ,
27 квітня 2019 року в 23.00 годин ОСОБА_5 , з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись в тому, що його дії залишаються непоміченими ніким та його противоправним діям ніхто не перешкоджає, діючи умисно, таємно викрав електродвигун вартістю 1000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_7 .
Після чого з викраденим майном ОСОБА_5 з місця скоєння противоправних дій зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, 07 вересня 2021 року в 22.00 годин ОСОБА_5 повторно, за передньою змовою з особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_5 за допомогою фізичної сили переліз через огорожу та проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а особа відносно якої були виділені матеріали в окреме провадження стояв біля огорожі та повинен був попередити про небезпеку, в подальшому ОСОБА_5 перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння таємно викрав 70 літрів дизельного палива, вартістю 28 грн. за 1 літр, на суму 1980 грн., яке перебувало в 2-х полімерних каністрах, ємкістю 25 літрів та 1 (одна) полімерна каністра, ємкістю 20 літрів, вартістю 50 грн., за кожну, на суму 150 грн., а всього викрали на загальну суму 2110 грн., які належать потерпілому ОСОБА_6 .
Після чого з викраденим майном ОСОБА_5 та особа відносно якої виділені матеріали в окреме провадження, з місця скоєння противоправних дій зникли та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав та пояснив, що дійсно 27 квітня 2019 року в 23.00 годин він перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно викрав електродвигун, який належить потерпілому ОСОБА_7 . Крім того, 07 вересня 2021 року в 22.00 годин він повторно, за передньою змовою з ОСОБА_8 , за допомогою фізичної сили переліз через огорожу та проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_8 стояв біля огорожі та повинен був попередити про небезпеку, в подальшому він перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння таємно викрав 70 літрів дизельного палива, яке перебувало в трьох полімерних каністрах, різної ємкістю. Вартість викраденого майна ним не оскарджується.
Органами досудового розслідування противоправні дії ОСОБА_5 , кваліфіковані за ст.185 ч.1 КК України: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Крім того, органами досудового розслідування противоправні дії ОСОБА_5 , кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення.
В судовому засіданні стороною захисту було заявлено клопотання про закриття провадження по справі в зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Прокурор не заперечує, щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією.
Потерпілі до суду направили заяви, з яких вбачається, що справу просять розглянути без їх участі на підставі наявних у суду матеріалів. Цивільний позов з боку потерпілих до суду не направлявся.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, та допитавши обвинуваченого, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а кримінальна справа закриттю, з наступних підстав.
Відповідно до ст.5 ч.1 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч.6 ст.3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, 09.08.2024 р., набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р., №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
При цьому, Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ст.ст.185,190,191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09.08.2024 р., чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст.185,190,191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст.51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 07.10.2024 р., (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас, п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З матеріалів справи видно, що обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується у викраденні чужого майна (крадіжка), яка мала місце у 2019 року та 2021 році.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2019 р., становить 1921 грн. Отже, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2019 році становила - 1921 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2021 р. становить 2270 грн.
Отже, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2021 році становила - 2270 грн.
Згідно із обвинувального акта протиправними діями ОСОБА_5 заподіяна шкода
потерпілому ОСОБА_7 , яка мала місце 27.04.2019 року - 1000 грн.,
потерпілому ОСОБА_6 , яка мала місце 07.09.2021 року - 2110 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1921 грн. - станом на 2019 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК України і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2270 грн. - станом на 2021 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК Україні на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч.2 ст.479-2 КПК за відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч. 1 ст.284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1-2 ч. 2 ст.284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1 або 2 ч.1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому, ч.3 ст.479-2 КПК передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч.2 ст.284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдовувальний вирок.
Враховуючи той факт, що в даному провадженні обвинувачений ОСОБА_5 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд керується положеннями п. 4-1 ч.1 ст.284, ч.3 ст.479-2 КПК України.
Відповідно до абз.5 ч.7 ст.284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст.284 ч.1 п.4-1 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст.479-2 цього Кодексу.
За приписами ст.314 КПК України суд, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, враховуючи надання обвинуваченим згоди на закриття провадження, керуючись положеннями ст.284 ч.1 п.4-1, ст.479-2, ч.3 п.4-1, ст.314 КПК України, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого Рута та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст.100 КПК України речові докази: електромотор, підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_9 , 70 літрів дизельного палива, 2 (дві) полімерні каністри, ємкістю 25 літрів, - 1 (одна) полімерна каністра, ємкістю 20 літрів, підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.284 ч.1 п.4-1,285-286,288,369-372, 479-2 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019160380000769 від 29.04.2019 року відносно ОСОБА_5 в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.1 КК України, закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162380000546 від 17.09.2021 року відносно ОСОБА_5 в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України, закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання, залишити до набрання ухвали чинності (законної сили).
Речові докази: електромотор, вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 , 70 літрів дизельного палива, 2 (дві) полімерні каністри, ємкістю 25 літрів, - 1 (одна) полімерна каністра, ємкістю 20 літрів, вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 .
Копію ухвали направити учасникам кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1