Справа № 507/1705/25
Провадження № 2-з/507/4/2025
"10" жовтня 2025 р. Суддя Любашівського районного суду Одеської області Дармакука Т.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 через представника адвоката Андрешкова Олександра Дмитровича звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Ухвалою судді Любашівського районного суду відкрито провадження у даній справі.
09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Андрешкова Олександра Дмитровича звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Просить зупинити примусове стягнення заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження №75677689 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Під час вирішення питання щодо можливості розгляду відповідної заяви по суті, встановлено, що заява про забезпечення позову подана з порушенням вимог ст.151 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про забезпечення позову, фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею сьомою Закону України«Про державний бюджет України на 2025рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Таким чином за подачу до суду заяви про забезпечення позову потрібно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, заявником у порушення вимог Закону України «Про судовий збір», при поданні заяви про забезпечення позову не було сплачено судовий збір.
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 долучив посвідчення сері НОМЕР_1 , вважаючи, що він повинен бути звільнений від сплати судового збору, проте суд вважає, що необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертається до суду першої інстанції з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, а в заяві про забезпечення позову просить зупинити примусове стягнення заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження №75677689 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, тобто зазначений спір не пов'язаний із захистом порушених прав скаржника саме як учасника бойових дій.
Отже, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 , має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору, порядок та розмір якого визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
У заяві не наведено доводів і не подано доказів на підтвердження інших підстав для звільнення від сплати судового збору, а тому суд повертає заявникові заяву про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.151-153, 247, 352 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - повернути заявнику.
Роз'яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з відповідною заявою про забезпечення позову, поданою з дотриманням вимог статті 151 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Т.П. Дармакука