Справа № 305/1190/25
Провадження по справі 2/305/480/25
10.10.2025. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
за участю секретарів судового засідання Вербещука В.А., Шемоти М.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Льовочкіної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 представником якого є адвокат, Гафіяк Володимир Дмитрович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вишківська селищна рада Хустського району Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
16.04.2025, ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вишківська селищна рада Хустського району Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22.10.2019 державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщарем Михайлом Васильовичем, правонаступником прав і обов'язків якого є державний реєстратор Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, Фізер Василь Васильович (надалі - Держреєстратор/Третя особа) було прийняте рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи» (надалі - Відповідач) права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - оскаржуване рішення). Підставою для прийняття оскаржуваного рішення згідно довідки з “Реєстру нерухомості є: іпотечний договір №1763, серія та номер:4295, виданий: 16.10.2007, видавник: Приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С., укладений між ЗАТ «АКПІБ» (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник, боржник). Такі дії та оскаржуване рішення вчинені з численними порушеннями норм чинного чинного законодавства та грубо порушують його права та законні інтереси, як спадкоємця нині померлого ОСОБА_4 . Вважає дії Відповідача при поданні документів на державну реєстрацію незаконними, дії та оскаржуване рішення Держреєстратора незаконними, оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню з одночасним припиненням зареєстрованого за Відповідачем права власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з викладеного нижче. 15 жовтня 2007 року між ЗАТ (в наступному - ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 (померлий батько) було укладено кредитний договір №1763. Згідно з умовами цього договору ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у розмірі 49590 доларів США (сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто доларів США), на умовах, визначених таким договором. В якості забезпечення виконання зобов'язань за таким договором між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 16 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір №1763. В якості предмету іпотеки за таким договором є житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 17 грудня 2012 року між Відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Відповідачу права вимоги за кредитним договором №1763 від 15.10.2007. Через погіршення фінансового стану його батько, ОСОБА_4 не мав можливості виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Наслідком стало звернення ТзОВ «Кредитні ініціативи» у 2013 році до суду з відповідним позовом. 27.12.2013, Рахівським районним судом Закарпатської області по цивільній справі №305/1601/13-ц, провадження по справі №2/305/857/13 було винесене заочне рішення, яким звернуто стягнення стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, в користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1763 від 15 жовтня 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається із заборгованості: за кредитом - 350952,57 гривень, по відсотках - 178081,24 гривень, пені - 18931,58 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. На виконання цього рішення 20.04.2015 Рахівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист. За зазначеним вище виконавчим листом та за заявою Відповідача про примусове виконання судового рішення у 2015 році Рахівським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області було відкрите виконавче провадження № 50058356. Таке виконавче провадження було завершене у зв'язку зі смертю боржника згідно постанови старшого державного виконавця Рахівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 30.06.2016. На момент відкриття такого виконавчого провадження ОСОБА_4 вже помер - дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26.09.2023. На час відкриття спадщини, він проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , тому, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, являєся таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 . Іншими спадкоємцями першої черги, що прийняли спадщину, являються його мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його брат, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується довідкою виконавчого комітету с. Середнє Водяне, Солотвинської селищної ради, Тячівського району Закарпатської області №724 від 29.09.2023. До спадкового майна належить і житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, Відповідач, маючи кредиторські вимоги до ОСОБА_4 після смерті останнього мав пред'явити свої претензії вже до спадкоємців, якими є він, ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_7 та його мама, ОСОБА_5 , в силу положень закону, а саме статей 1281, 1282 ЦК України. У встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України (у редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_4 ) 6-місячний строк Відповідач не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину. Таким чином, незважаючи на існування рішення Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/1601/13-ц від 27.12.2013, яке набуло законної сили 21.01.2014, Відповідач у жовтні 2019 року звернувся до Держреєстратора, який прийняв Оскаржуване рішення, фактично повторно звернувши стягнення на предмет іпотеки, але іншим, передбаченим Закону України «Про іпотеку» та іпотечним договором способом - шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, таке звернення стягнення проводилася з померлої особи на час вчинення таких реєстраційних дій особи. Тобто, Відповідач двічі звернув стягнення на предмет іпотеки, що прямо суперечить нормам Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору. Вказана позиція повністю підтверджується висновками про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, висловлених у Постанові від 13.03.2018 року у справі № 202/30/17. Звіт про оцінку не відповідає вимогам національного стандарту №1 щодо оцінки нерухомого майна, так як така оцінка має проводитися з обов'язковим виїздом експерта на місце та безпосереднього огляду та фотофіксації об'єкту оцінки. Ніякого огляду житлового будинку не проводилося. Тому, така оцінка не відповідає вимогам чинного законодавства. Під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано приписів ч.2 ст.18 Закону України від 07.01.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надалі - Закон №1952-ІV, якою регламентовано, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, надалі - Порядок №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державному реєстратору також подаваються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателеміпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Як зазначалося вище, в Довідці з “Реєстру нерухомості» підставою виникнення права власності є іпотечний договір №1763, серія та номер:4295, виданий: 16.10.2007, видавник: Приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С., укладений між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_4 . Тобто, з викладеної інформації не випливає, що спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 отримали повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Держреєстратор повинен був встановити, що Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не отримане Іпотекодавцем, та згідно з п.1 ч.1 статті 23 Закону №1952-ІV зобов'язаний був розгляд заяви Відповідача про державну реєстрацію прав зупинити, прийнявши у строк, встановлений для державної реєстрації прав відповідне рішення в порядку ч.2 ст.23 Закону № 1952-ІV, про яке невідкладно повідомити Відповідача. Якщо ж Відповідач протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав би вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви Відповідача підлягав би відновленню на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви в порядку ч.3 ст.23 Закону №1952-ІV, а при невиконанні Відповідачем зазначених у рішенні вимог у вказаний строк, державний реєстратор згідно ч.5 ст.23 Закону № 1952-ІV повинний був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. Таким чином, Відповідач, втративши право на звернення стягнення на нерухоме майно у непередбачений законом спосіб, подав завідомо неправдиві відомості Держреєстратору. В свою чергу Держреєстратор виніс незаконне оскаржуване рішення, яке підлягає скасуванню. Таким чином, у зв'язку з незаконністю оскаржуваного рішення, вважає за необхідне для захисту свого права обрати спосіб - скасування оскаржуваного рішення одночасно з припиненням права власності Відповідача на об'єкт нерухомості, та заявити його до особи, за якою зареєстроване право власності - Відповідача, а державного реєстратора, через якого реєструвалося вказане право власності - як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача. На підставі наведеного просив скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича від 22.10.2019 року з індексним номером 49290395 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи» з одночасним припиненням права власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи». Судові витрати стягнути з Відповідача.
Разом з позовною заявою, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 16.04.2025, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. До вирішення справи по суті за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Вишківська селищна рада Хустського району Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та набуття рішенням суду законної сили, забезпечити цивільний позов шляхом: накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ35326253, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, вчиняти дії з відчуження, передачі у користування третім особам, а також дії з реєстрації права власності та інших речових прав щодо житлового будинку, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 17.04.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи: Вишківську селищну раду Хустського району, Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області, ОСОБА_3 , код ЄДРПОУ: 04349113, поштовий індекс, 90454, смт Вишково, вул. Центральна площа, №1, Хустського району, Закарпатської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У встановлений ухвалою суду строк для подання відзиву, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відзиву на позов не подавало.
Відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 16.05.2025 задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, Фізера Василя Васильовича, місцезнаходження: 905454, Закарпатська область, Хустський район, смт Вишково, вул. Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ:04349113: належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи, в якій державним реєстратором Велятинської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_8 було прийнято рішення від 22.10.2019 року з індексним номером 49290395 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи».
На виконання ухвали суду про витребування доказів, державним реєстратором Вишківської селищної ради, В.В. Фізер, 16.06.2025 надіслано до суду матеріали реєстраційної справи №1942819221236 на 47 аркушах.
Ухвалою суду від 17.06.2025 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин, 08 липня 2025 року.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Гафіяк В.Д. позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Щодо предмета спору зазначив наступне. Відповідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. ТзОВ "Кредитні ініціативи" набуло право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі умов Іпотечного договору №1763 від 16.10.2007 року. При цьому таке звернення стягнення проводилася з померлої на час вчинення таких реєстраційних дій особи. Тобто, Відповідач двічі звернув стягнення на предмет іпотеки, що прямо суперечить нормам Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору. Крім того, у встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України (у редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_4 ) 6-місячний строк Відповідач не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у зв'язку з чим позбавляється права вимоги. Відповідачем не надано доказів того, що він, маючи кредиторські вимоги до ОСОБА_4 після смерті останнього пред'явив свої претензії вже до спадкоємців, якими є я, ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_6 та його мама, ОСОБА_5 . Щодо пропуску строку позовної давності зазначив наступне. Оскаржуване рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича прийнято - 22.10.2019. Саме з цієї дати слід рахувати початок перебігу строку позовної давності. Просив суд взяти до уваги, що досить тривалий час строки позовної давності, встановленої ЦКУ, було призупинено: спочатку на період дії карантину, а пізніше - на період дії воєнного стану. Тому, ці строки були «на паузі». Крім того, з моменту винесення Оскаржуваного рішення, позивач двічі звертався до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак ухвалами суду його позови були залишені без розгляду. На підставі наведеного вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_9 позовні вимоги не визнавала та просила відмовити у задоволенні позову. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Зазначила, що початок строку позовної давності слід рахувати з моменту ухвалення Рахівським районним судом Закарпатської області рішення по справі №305/1601/13-ц, за позовом ТзОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з - 27.12.2013. У зв'язку з наведеним просила суд застосувати строк позовної давності. Крім того, вважала що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи» набуло право власності на спірний житловий будинок на законних підставах, а саме на підставі рішення суду від 27.12.2013 по справі №305/1601/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, мама і брат позивача у справі не залучені до участі у розгляді справи в якості заінтересованих осіб. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області, державний реєстратор Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, 26.09.2025, 08.10.2025 надіслав до суду заяви, в яких просить розглянути справу у відсутності представника, у заяві поданій 13.06.2025, позовні вимоги визнав, не заперечує проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону визначені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частина 3 статті 33 Закону передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору №1763 від 15 жовтня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_4 (далі Договір), позичальник ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 49590 доларів США.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та іпотекодавцем ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір №1763 від 16 жовтня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку належний йому на праві власності в цілій частині житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між Відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Відповідачу права вимоги за кредитним договором №1763 від 15.10.2007 року.
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору ТзОВ «Кредитні ініціативи» у 2013 році звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За результатом розгляду спору Рахівський районний суд Закарпатської області 27.12.2013 ухвалив рішення по цивільній справі №305/1601/13-ц, провадження по справі №2/305/857/13, яким звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, в користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1763 від 15 жовтня 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається із заборгованості: за кредитом - 350952,57 гривень, по відсотках - 178081,24 гривень, пені - 18931,58 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На виконання цього рішення 20.04.2015 Рахівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист.
За зазначеним вище виконавчим листом та за заявою Відповідача про примусове виконання судового рішення у 2015 році Рахівським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області було відкрите виконавче провадження №50058356.
На момент відкриття такого виконавчого провадження позичальник, ОСОБА_4 вже помер - дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26.09.2023 року.
Згідно з положеннями ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з положеннями ст.ст.1222, 1258, 1261 ЦК України, я ОСОБА_2 являюся спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно ч.ч.3,5 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
На час відкриття спадщини, позивач по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , тому, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, являється таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 . Іншими спадкоємцями першої черги, що прийняли спадщину, являються дружина померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується довідкою виконавчого комітету с. Середнє Водяне, Солотвинської селищної ради, Тячівського району Закарпатської області №724 від 29.09.2023.
До спадкового майна належить і житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Рахівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Гудем'юка І.П. від 30.06.2016, виконавче провадження №5005856 з примусового виконання виконавчого листа №305/1601/13-ц виданого 20.04.2015 Рахівським районним судом Закарпатської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, асаме будинок АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, в користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1763 від 15 жовтня 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається із заборгованості: за кредитом - 350952,57 гривень, по відсотках - 178081,24 гривень, пені - 18931,58 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дійзакінчено, у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4 .
Незважаючи на існування рішення Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/1601/13-ц від 27.12.2013, яке набуло законної сили 21.01.2014, Відповідач у жовтні 2019 року звернувся до державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича, який 22.10.2019 прийняв рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З цим рішенням Держреєстратора Позивач не погоджуються.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо звернення стягнення на іпотечне майно, вказані правовідносини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку».
Оскільки іпотечний договір, на підставі якого було проведено оскаржувану реєстрацію був укладений 16 жовтня 2007 року, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України Про іпотеку в редакції станом на той час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону №898-IV).
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Обрання певного способу правового захисту, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем й іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
При цьому, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" №1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пов'язує можливість звернення стягнення на предмет застави не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу вказаного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави чи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Таку правову позицію у справі №320/8269/15-ц провадження N14-83цс18 висловила 16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
На виконання ухвали суду про витребування доказів державний реєстратор Вишківської селищної ради, В.В. Фізер, 16.06.2025 надіслав до суду копію реєстраційної справи №1942819221236 на 47 аркушах щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", оглянувши яку суд встановив, що підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, були надані відповідачем документи:
- Договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012;
- Кредитний договір №1763 від 15.10.2007;
- Графік погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору №1763 від 15.10.2007);
- Умови надання кредиту та розрахунок реальної вартості кредиту;
- Іпотечний договір №1763 від 16.10.2007 року;
- Повідомлення-вимога представника ТОВ "Кредитні ініціативи" адвоката Мельника Я.Ю. №469 від 14.02.2019 адресована ОСОБА_5 , про усунення порушення за Кредитним договором №1763 від 15.10.2007 у тридцятиденний строк;
- Повідомлення-вимога представника ТОВ "Кредитні ініціативи" адвоката Мельника Я.Ю. №470 від 14.02.2019 адресована ОСОБА_2 , про усунення порушення за Кредитним договором №1763 від 15.10.2007 у тридцятиденний строк;
- Повідомлення-вимога представника ТОВ "Кредитні ініціативи" адвоката Мельника Я.Ю. №471від 14.02.2019 адресована ОСОБА_7 , про усунення порушення за Кредитним договором №1763 від 15.10.2007 у тридцятиденний строк;
- докази направлення цих вимог.
Поряд з цим, матеріали справи, у тому числі й реєстраційна справа, не містять доказів про те, що відповідач в передбаченому Законом порядку здійснив реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет іпотеки у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, тобто повідомлення боржників про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання відбулося з порушенням, зазначених вище норм, а отже державний реєстратор повинен був відмовити у реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем.
Крім того, у матеріалахреєстраційної справи №1942819221236 наданих державним реєстратором відсутня довідка про внесення інформації зі звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів, а також інформація зі звіту про оцінку нерухомого майна, житлового будинку, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частинами 2, 4 статті 1281 Цивільного кодексу України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права.
Відповідно, Відповідач, маючи кредиторські вимоги до ОСОБА_4 після смерті останнього мав пред'явити свої претензії вже до спадкоємців, якими є його сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та дружина померлого, ОСОБА_5 , в силу положень закону, а саме статей 1281, 1282 ЦК України.
У встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України (у редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_4 ) 6-місячний строк Відповідач не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину.
Відповідно до ч.ч. 2,4 ст.1281 ЦК України (у редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_4 ), кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України. Так, в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.04.2017 р. (провадження №6-2962цс16) зокрема зазначається наступне:
"Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців».
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право».
Аналогічна позиція міститься і в Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2019 року по справі № 49/157-06.
За положенням статей 41 Конституції України та 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання недійсним рішення, дій або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Право власності виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Зокрема, питання про набуття права власності регулюється Главою 24 Цивільного кодексу України. Всі підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК).
Враховуючи зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" неправомірно набуло право власності на майно, що є предметом даного позову, оскільки державна реєстрація цього майна була здійснена з порушенням норм права, тому позов в частині скасування рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича від 22.10.2019 року з індексним номером 49290395 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи» підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частини 3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Саме такий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 23 червня 2020 року у справі №922/2589/19.
Враховуючи норми чинного законодавства, зокрема, вимоги наведеної ст. 26 Закону та наявність судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, суд приходить до висновку, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо клопотання представника відповідача ТзОВ «Кредитні ініціативи» про застосування строку позовної давності судом встановлено наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»)».
У пункті 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява №21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Тлумачення статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
Судом встановлено, що оскаржуване рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича прийнято - 22.10.2019. Саме з цієї дати слід рахувати початок перебігу строку позовної давності.
Крім того, суд зазначає, що досить тривалий час строки позовної давності, встановленої ЦКУ, було призупинено: спочатку на період дії карантину, а пізніше - на період дії воєнного стану. Тому, ці строки були «на паузі». Але, нещодавно Верховною Радою було прийнято закон, який скасовує призупинення строків позовної давності.
Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон №4434).
Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.
Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому,він наберав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Строки позовної давності було призупинено ще у 2020 році у зв'язку з карантином. Потім у 2022 році додалось ще «воєнне» призупинення. Відповідні норми про це закріплені у «Прикінцевих та перехідних положеннях» ЦКУ.
З 02.04.2020 по 30.06.2023 строки позовної давності були зупинені на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, згідно якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину.
З 17.03.2022 по 29.01.2024 строки позовної давності були зупинені на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК, в редакції, яка діяла до 29.01.2024. Цей розділ ЦК було доповнено п.19 на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120), згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.
З 30.01.2024 по 03.09.2025 строки позовної давності були зупинені на підставі п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ в редакції, що діє з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450), згідно якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, хоча норми «Прикінцевих та перехідних положень» ЦКУ, якими призупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, але, фактично строки позовної давності були «на паузі» у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 (тобто, більше 5 років). Принаймні, це стосується загального строку позовної давності 3 роки, передбаченого ст. 257 ЦКУ: цього строку стосуються всі періоди призупинення, які наведені вище. Тому, саме цей період слід використовувати, для розгляду порядку обчислення строків.
При обчисленні строку позовної давності потрібно враховувати, що в деяких випадках такий строк може:
-призупинятися (перелік таких випадків наведено у ст.263 ЦКУ);
-перериватися (підстави для переривання строків наводяться у ст.264 ЦКУ). Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується;
не поширюватися на деякі вимоги (ст.268 ЦКУ).
-не поширюватися на деякі вимоги (ст.268 ЦКУ).
Оскільки перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розпочався з моменту винесення оскаржуваного рішення - 22.10.2019, в такому випадку позивачем ОСОБА_2 не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом, оскільки строк позовної давності був призупинений у період з 02.04.2020 по 03.09.2025.
В такому випадку розраховувати строк позовної давності слід починати з 22.10.2019. Строк позовної давності загальний, та складає 3 роки. З 02.04.2020 строк позовної давності було призупинено, та відновлення строку відбулося з 04.09.2025.
У зв'язку з наведеним безпідставним є посилання представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
У відповідності до ч.7 ст.158 ЦПК України, у зв'язку із ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 16.04.2025, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У зв'язку із задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" в користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи, в сумі 1816,80 гривень, а самевитрати за сплату судового збору за подання позову у розмірі 1211,20 гривень та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича від 22.10.2019 року з індексним номером 49290395 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи».
Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на житловий будинок, загальною площею 474,76 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи в користь ОСОБА_2 , судові витрати в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканець, АДРЕСА_3 .
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ:35326253.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Вишківська селищна рада Хустського району, Закарпатської області в особі державного реєстратора Вишківської селищної ради Хустського району, Закарпатської області, ОСОБА_3 , місцезнаходження: 90454, смт Вишково, вул. Центральна площа, №1, Хустського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцятиднів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Головуюча: Марусяк М.О.