Іменем України
11 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 385/1650/19
провадження № 22-ц/4809/1396/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича, боржник: ОСОБА_1 , -
Короткий зміст скарги
ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Медвідь Владислав Анатолійович, звернулась до Гайворонського районного суду Кіровоградської області зі скаргою, відповідно до якої просила визнати поважними причини пропущення строку для звернення до суду із даною скаргою та поновити строк звернення до суду; визнати незаконною (неправомірною) та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича про закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025 року (ВП №61497698).
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області ІІІмалька Олександра Олександровичапро закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025 року (ВП №61497698) у передбаченому законом порядку стягувачу не надсилалась, а про стан виконання закінченого виконавчого провадження стягувачу стало відомо лише 26 травня 2025 року після отримання листа № 19579 від приватного виконавця.
Вважає, що оскаржувана постанова, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_2 , порушує її права на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення, відтак підлягає скасуванню, виходячи з наступного:
- у резолютивній частині рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року у справі №385/1650/19, а також у виконавчому документі №385/1650/19, виданому Гайворонським районним судом Кіровоградської області, була встановлена сума заборгованості в доларах США, тому з боржника мало бути стягнуто борг саме у визначеній в рішенні суду та виконавчому документі іноземній валюті в сумі 2 670,53 доларів США, а не в гривні по курсу НБУ станом на день відкриття виконавчого провадження;
- сплативши борг в сумі 66 533,61 грн боржник повернув лише частину заборгованості, встановленої рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року у справі №385/1650/19.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року визнано поважними причини пропущення строку для звернення до суду із даною скаргою та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду; скаргу ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження задоволено; визнано незаконною (неправомірною) та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича про закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025 року ВП №61497698.
Суд встановив, що постанова приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича від 02 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження №61497698 у передбаченому законом порядку стягувачу не надсилалася, а про стан виконання закінченого виконавчого провадження стягувачу стало відомо лише 26 травня 2025 року після отримання листа №19579 від приватного виконавця, що свідчить про поважність причин пропущення стягувачем строку звернення до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025року (ВП №61497698), а тому строк на подачу скарги про її перегляд підлягає поновленню.
Суд виснував, що зважаючи на те, що судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а сплата боргу у розмірі гривневого еквіваленту по курсу НБУ станом на день відкриття виконавчого провадження не вважається належним виконанням, а отже, наявні усі матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання незаконною (неправомірною) та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича про закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025 року (ВП №61497698).
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить скасувати ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.
Вважає зазначене судове рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки:
- стягувач знав про виконання рішення у гривні з 2020 року; скаржником жодного разу не було заявлено про незгоду із формою виконання;
- з 2020 по 2025 роки ОСОБА_2 беззаперечно приймала платежі у гривні - у т.ч. через приватного виконавця;
- заміна боржника була здійснена лише у 2023 році, тобто через більш ніж 3 роки після смерті його батька;
- поновлення строку на звернення до суду є безпідставним, оскільки особа знала або мала знати про спосіб виконання протягом багатьох років;
- суд першої інстанції не забезпечив його участі у справі, і, як наслідок, ухвалив рішення з порушенням принципу змагальності сторін.
Заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки не мав можливості ознайомитись зі скаргою та її додатками; суд не дослідив обставини, пов'язані з багаторічною бездіяльністю стягувача; не було враховано, що постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято на підставі фактичного виконання, підтвердженого виконавчим органом; виконавчий документ було фактично реалізовано в межах суми, визначеної стягувачем.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
У поданому в межах встановленого апеляційним судом строкувідзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Медвідь Владислав Анатолійович, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року - без змін.
Вказує, що у рішенні Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року у справі №385/1650/19, а також у виконавчому документі №385/1650/19, виданому Гайворонським районним судом Кіровоградської області була встановлена сума заборгованості в розмірі 2670,53 доларів США, а отже, перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Тому, встановивши, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровичавід 02 травня 2025 року (ВП №61497698) про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є передчасною, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визнання її неправомірною та скасування.
Зазначає, що вказана постанова у передбаченому законом порядку стягувачу не надсилалася, а про стан виконання закінченого виконавчого провадження стягувачу стало відомо лише 26 травня 2025 року після отримання листа №19579 від приватного виконавця, тому суд першої інстанції правильно вказав, що наведені обставини свідчать про поважність причин пропущення стягувачем строку звернення до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02 травня 2025 року (ВП №61497698).
Наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, дійшов правильних висновків та вірно застосував сформовані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, які є релевантними до правовідносин між сторонами у даній справі (а.с. 100-104).
Короткий зміст відповіді на апеляційну скаргу
У поданій відповіді на відзив на апеляційну скаргу скаржник вважає відзив таким, що не спростовує доводи апеляційної скарги та є необґрунтованим у зв'язку з наступним:
- відповідно до ст. 533 ЦК України грошові зобов'язання в Україні підлягають виконанню у гривнях, якщо інше прямо не передбачено, тому позиція ОСОБА_2 про неналежність гривневих платежів є надуманою;
- пропуск строку на звернення є наслідком власної бездіяльності стягувача, а не поважних причин. Фактично скарга подана через понад 4 роки після того, як стягувач повинен був знати про спосіб виконання рішення.
Вказує, що його, як зацікавлену особу, фактично позбавлено можливості належним чином ознайомитися зі скаргою, оскільки пошта безпідставно зазначила, що він «не проживає» за місцем реєстрації, скаржнику не було вручено жодних документів, окрім ухвал в електронному вигляді. Зазначене позбавило його можливості подати заперечення чи погодитися з доводами скарги, що порушує його процесуальні права, гарантовані ст.ст. 12, 43 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
Зазначає, що відзив містить посилання на окремі постанови Верховного Суду, проте ці приклади не є релевантними, оскільки вони стосуються випадків, коли боржник в односторонньому порядку здійснював гривневі виплати всупереч запереченням стягувача.
Нагалошує, що відзив представника ОСОБА_2 не спростовує доводів апеляційної скарги, ґрунтується на неповних фактах та вибірковому застосуванні норм права (а.с. 106-111).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Дьомич Л. М., склад колегії суддів - судді Дуковський О. Л., Письменний О. А.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими документами стягувачу - ОСОБА_2 .
Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року з ініціативи суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали апеляційного суду; запропоновано у межах встановленого строку надати до суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими документами стягувачу - ОСОБА_2 .
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року підготовчі дії у справі закінчено; справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 12 годину 30 хвилин 11 вересня 2025 року.
Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Скаржнику ОСОБА_1 та приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Шмальку О. О. судову повістку про судове засідання у даній справі доставлено до електронного кабінету 12 серпня 2025 року (а.с. 95,96)
Поштове відправлення 0601180906146, вкладенням у яке була судова повістка про виклик у судове засідання стягувача ОСОБА_2 , було одержане останньою 22 серпня 2025 року (а.с. 105).
У судовому засіданні 11 вересня 2025 року скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судовому засіданні участі не брали, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
28 січня 2020 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області було ухвалено рішення, згідно з яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2670,53 доларів США, з яких: 2500 доларів США основна суму боргу та 3% річних, що становить 170,53 доларів США; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 768,40 грн по сплаті судового збору та 500, 00 грн витрат за надання правової допомоги.
На виконання вказаного рішення Гайворонським районним судом Кіровоградської області 04 березня 2020 року було видано, зокрема, виконавчий лист №385/1650/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2670,53 доларів США.
Виконавчий лист стягувачем пред'явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Шмальку Олександру Олександровичу, яким 10 березя 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61497698 (а.с. 9).
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2023 року за заявою ОСОБА_2 замінено сторону боржника у виконавчому провадженні №61497698 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича від 02 травня 2025 року закінчено виконавче провадження №61497698 з примусового виконання виконавчого листа №385/1650/19, виданого 04 березня 2020 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2670,53 доларів США, на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 8).
Відповідно до листа № 19579 від 26 травня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович надав інформацію стягувачу щодо стану виконання вказаного виконавчого провадження, зі змісту якого встановлено, що виконавче провадження, у якому винесено оскаржувану постанову, закінчено в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Приватним виконавцем повідомлено стягувача, що на дату відкриття виконавчого провадження сума боргу в національній валюті по курсу Національного банку України складала 66553,61 грн, на рахунок стягувача по виконавчому провадженню №61497698 стягнено кошти в сумі 66553,61 грн (а.с. 10-13).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови,що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Зі змісту Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року та виконавчого листа №385/1650/19, виданого 04 березня 2020 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області, який знаходився на примусовому виконанні, установлено, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції визначив суму боргу в іноземній валюті.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Саме такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Таким чином, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті.
Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, якщо боржник сплатив у повному обсязі гривневий еквівалент суми, визначений судом у рішенні про стягнення боргу в іноземній валюті, не можна закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону «Про виконавче провадження», оскільки такі кошти мали бути перераховані в іноземну валюту станом на день вчинення платежу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2019 року у справі № 752/18552/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 308/1811/18, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 2-710/11, Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2025 року у справі № 569/12301/23.
Судом встановлено, що приватним виконавцем визначено суму боргу в національній валюті по курсу Національного банку України на дату відкриття виконавчого провадження в розмірі 66553,61 грн. Саме таку суму коштів було повернуто стягувачеві (а.с. 10-14).
Вказане суперечить чинному законодавству та висновкам Верховного Суду.
Таким чином, встановивши, що постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального, фактичного виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її скасування.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що поновлення строку на звернення до суду є безпідставним через обізнаність стягувача про спосіб виконання судового рішення протягом багатьох років, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 122 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Виходячи з результату системного аналізу вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18.
Верховний Суд виходить з того, що у питанні поновлення процесуального строку необхідно враховувати баланс інтересів стягувача і боржника, вирішити питання якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004).
Встановивши, що постанова приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича від 02 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження №61497698 у передбаченому законом порядку стягувачу не надсилалася, а про стан виконання закінченого виконавчого провадження стягувачу стало відомо лише 26 травня 2025 року після отримання від приватного виконавця листа №19579, суд першої інстанції застосував положення наведених норм права та дійшов висновку про необхідність поновлення строку на подачу скарги.
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність поновлення строку на подачу скарги з метою захисту порушених прав стягувача.
Необґрунтованим є аргумент скаржника про те, що суд першої інстанції не забезпечив його участі у справі, і, як наслідок, ухвалив рішення з порушенням принципу змагальності сторін.
Суд першої інстанції у встановленому чинним ЦПК України повідомляв скаржника про судове засідання у даній справі. Поштове відправлення, вкладенням у яке було судове повідомлення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, направлене за адресою зареєстрованого місця проживання, з'ясованого судом (а.с. 52), повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 49-50), що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є доказом належного інформування учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).
У рішенні від 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклев проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Із моменту звернення у належний спосіб із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган, приватний виконавець здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Враховуючи, що постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального, фактичного виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд маєвиконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги скаржника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 09.10.2025р.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний