Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/478/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.10.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
скаржника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.09.2025, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_9 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
ОСОБА_9 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області зі скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення у якій зазначив, що за вих. №625 від 02.05.2025 він звернувся до Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області з заявою про кримінальне правопорушення за ст. 366 ч.2, ч.2 ст.367, ч.2 ст. 372 КК України вчинене суддею ОСОБА_10 , по факту підроблення справи. Однак, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви про кримінальне правопорушення за вказаною заявою не внесені.
Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.09.2025 відмовлено в задоволенні вказаної скарги.
Судове рішення мотивовано тим, що за своїм змістом заява ОСОБА_9 не є повідомленням про злочин, оскільки, як було встановлено у вказаній заяві він повідомляє про фальсифікацію стосовно нього кримінального провадження, яке знаходиться на розгляді у Знам'янському міськрайонному суді Кіровоградської області, однак, доказів цього не надано. У заяві не відображено об'єктивних та достатніх даних, а також обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Більше того, питання підняті у заяві ОСОБА_9 є виключно його не згодою з процесуальними рішеннями суддів по кримінальному провадженню стосовно нього, яке розглядається в Знам'янському міськрайонному суді Кіровоградської області, тому є предметом розгляду в межах даної справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, призначити новий розгляд, повернути справу до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, дослідити чек роздруківки полковника ОСОБА_11 з якого він переказав неправомірну вигоду на користь судді ОСОБА_10 , а також призначити експертизу сфабрикованої справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_10 вимагав з кожного свідка по 200 доларів, щоб допитати їх.
Заслухавши доповідача, ОСОБА_9 , який підримав апеляціну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України N 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор. Слідчий суддя такими повноваженнями не наділений.
Такі положення Закону слугують гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
В провадженні судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_10 перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120070001700 від 07.07.2016, стосовно ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.2,4,6,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.187, ч.3 ст.15 п.п.6,13 ч.2 ст.115 КК України.
Із змісту скарги, яка була предметом розгляду вбачається, що ОСОБА_9 зазначає про отримання грошових коштів суддею ОСОБА_10 за те, що він звільнив полковника РФ, а також вимагає грошових коштів з кожного свідка для того, щоб вони в суді надали пояснення по справі ОСОБА_9 ..
В той же час, апеляційні доводи ОСОБА_9 про наявність в діях судді
ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за будь-якою зі статей Кримінального кодексу України.
Адже, зі змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться фактично до незгоди з кримінальним провадженням, яке перебуває на розгляді у судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_10 .
Крім того, у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_9 будує позицію на припущеннях, які не підтверджуються будь-якими доказами, а суть зазначених заявником обставин взагалі неможливо встановити.
Самі по собі системні звернення ОСОБА_9 про вчинення суддею Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_10 кримінальних правопорушень в провадженні якого перебуває справа щодо обвинуваченого ОСОБА_9 колегія суддів розцінює, як намагання здійснити вплив на суддю з метою прийняття рішення на його користь.
Однак незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 року N 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ N 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку N 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі N 21-319во07 зазначив: "Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду".
Отже, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Так, судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді про те, що викладені ОСОБА_9 у заяві обставини не містять підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і вважає, що такий висновок слідчого судді є обґрунтований та відповідає положенням кримінального процесуального закону, оскільки прийняття і реєстрація відповідних заяв, передбачена ч. 4 ст. 214 КПК України, і внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачена ч. 1 ст. 214 КПК України, є розмежованими поняттями і передбачає, що внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Разом з тим, у заяві ОСОБА_9 таких відомостей не міститься.
Відповідно до ст.. 126 Конституції України та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, слідчий суддя повно, всебічно й об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_9 , з чим погоджується і колегія суддів.
В той же час доводи ОСОБА_9 про внесення відомостей до ЄРДР з підстав необхідності направлення справи на експертизу не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки учасники справи мають право заявляти до суду першої інстанції клопотання.
Направлення справи на експертизу шляхом внесення відомостей до ЄРДР не може бути вирішено, виключно після розгляду клопотання та за відповідним рішенням судді справа може бути направлена для проведення експертизи..
Надання будь-яких вказівок суду першої інстанції з боку суду апеляційної інстанції є недопустимим.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376 ч.2, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.09.2025, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_9 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви про кримінальне правопорушення, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4