Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/474/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 187 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.10.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 01.10.2025, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салахи, Євлахського району, республіки Азербайджан, азербайджанця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
- 25.10.2004 року Устинівським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 21.12.2007 Володарським районним судом м. Брянськ за ч. 1 ст. 30, п. «Г» ч. 3, ст. 228, ч. 2 ст. 188, ч. 1 ст. 69 КК Російської Федерації до позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців;
- 25.03.2007 постановою Жовтневого районного суду м. Харків перекваліфіковано дію статей КК Російської Федерації на КК України, вважати засудженим за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 307, ст, 69, ч. 2 ст. 305, 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі;
- 03.11.2017 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 289 КК України та відповідно до ст. 70 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів;
- 30.09.2019 обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України скеровано до суду;
- 12.03.2024 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання зараховано попереднє ув'язнення та обмежились відбутим покаранням;
- 18.02.2021 Кропивницьким апеляційним судом за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі
- 09.03.2022 обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України скеровано до Ленінського районного суду м. Кіровограда.
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121010002995 від 26.11.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255-1 КК України, строком на шістдесят днів, а саме з 14:23 год. 01.10.2025 року до 14:23 год. 29.11.2025 року, без визначення розміру застави,
Старший слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором звернулась до слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького із клопотанням у даному кримінальному провадженні про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні відділу провадженні відділу РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024121010002995 від 26.11.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255-1 КК України, відповідно до яких, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 20.11.2024 стали на шлях їх реалізації.
Згідно з розподілених ролей, реалізуючи свій злочинний план, 20.11.2024 близько 20.00 год., ОСОБА_11 , перебуваючи в приміщенні супермаркету «АТБ», що розташований по вул. Вокзальна, 35 А в м. Кропивницькому, Кіровоградської області, діючи умисно, підійшла до раніше незнайомого їй чоловіка військового Збройних Сил України ОСОБА_13 , з яким вона познайомилася та діючи цілеспрямовано, згідно раніше узгодженому плану, запропонувала ОСОБА_13 пройти разом з нею до квартири за адресою: АДРЕСА_3 та продовжити спілкування разом, на що останній погодився.
Після чого, ОСОБА_11 попередньо узгодивши свої злочинні дії з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , продовжуючи діяти умисно, привела ОСОБА_13 до квартири за адресою: АДРЕСА_3 де продовжили спілкування вживаючи спиртні напої. Згідно з злочинної домовленості через деякий час, до них приєдналися ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Так, діючи узгоджено, спільно з усіма учасниками групи, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , скористалися ситуацією, коли потерпілий ОСОБА_13 заснув, діючи умисно, повторно, таємно, цілеспрямовано, з метою самозбагачення, переслідуючи мету наживи, в умовах воєнного стану, скориставшись мобільним телефоном ОСОБА_13 , а саме через застосунок в мобільному телефоні «Приват24», здійснили крадіжку грошових коштів в сумі 51551 гривень з банківської картки потерпілого «Приват Банку» № НОМЕР_1 .
Грошові кошти було перераховано на особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім'я ОСОБА_12 .
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , завдали потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 51551 гривень.
Своїми навмисними, протиправними діями, ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 15.01.2025 стали на шлях їх реалізації.
Реалізуючи свій злочинний план, 15.01.2025 близько 18.00 год, ОСОБА_10 та знайомий останньої ОСОБА_16 , який не був обізнаний в злочинних діях ОСОБА_10 , прийшли до подвір'я ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_4 де діючи умисно, запропонувала ОСОБА_17 придбати мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max» за 7000 гривень. На що останній, не будучи обізнаний в злочинних діях щодо нього, на пропозицію погодився та передав ОСОБА_16 гроші в сумі 7000 грн. та придбав вищезазначений телефон.
Продовжуючи, реалізовувати свій злочинний план, попередньо знову узгодивши свої злочинні дії з ОСОБА_8 , 18.01.2025 близько 19.00 год, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи умисно, цілеспрямовано, прийшли до подвір'я ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_5 де в умовах воєнного стану, погрожуючи фізичною розправою висунули вимогу передати їм мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», який він придбав 15.01.2025 за 7000 гривень та 100 доларів США при цьому потерпілий не мав перед ними жодних боргових зобов'язань. Побоюючись за своє здоров'я та здоров'я своїх дітей та дружини, ОСОБА_17 , який реально сприймав погрози насильства, віддав їм мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max».
Далі, продовжуючи діяти умисно, з метою залякування потерпілого та щоб примусити його передати їм ще й грошові кошти, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння вказаними грошовими коштами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , продовжуючи діяти за вказівкою ОСОБА_8 , оскільки весь цей час постійно перебували з останнім на зв'язку, в супереч вимозі ОСОБА_17 не заходити до приміщення квартири, де останній мешкає, оскільки там діти та дружина, зайшли та в присутності сім'ї потерпілого, продовжували погрожувати фізичною розправою висуваючи вимогу передати їм 100 доларів США, а якщо ні, то ця сума через декілька днів зросте до 500 доларів США, які йому необхідно буде передати за рахунок неіснуючого боргу. Оскільки в потерпілого ОСОБА_17 таких грошей на той час не було, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в свою чергу погрожуючим тоном, попередили, щоб ОСОБА_17 готував 500 доларів США, які останні 20.01.2025 прийдуть та заберуть їх у нього. Не бажаючи бути затриманими та викритими у своїх протиправних діях, оскільки помітили проблискові маячки на подвір'ї поліцейського службового автомобіля, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , покинули місце події.
Своїми навмисними, протиправними діями, ОСОБА_8 вчинив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України.
У свою чергу, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.05.2025 стали на шлях їх реалізації.
Реалізуючи свій злочинний план, 19.05.2025 близько 17.00 год, ОСОБА_10 , перебуваючи в дворі будинку по АДРЕСА_6 діючи умисно, з відома та згоди ОСОБА_8 , підійшла до раніше незнайомої їй жінки, якою виявилася ОСОБА_18 , з якою вона познайомилася, та діючи цілеспрямовано, згідно раніше узгодженому плану, попрохала у останньої мобільний телефон, щоб зателефонувати, на що остання погодилася та надала ОСОБА_10 мобільний телефон «Redmi Note 8T» для здійснення телефонного дзвінка, а сама натомість попросила ОСОБА_10 допомогти їй покласти через банківський термінал грошові кошти в сумі 2000 грн. на банківську картку, передавши останній дані кошти.
Так, ОСОБА_10 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату, що знаходиться в приміщенні супермаркету «АТБ», що за адресою: м. Кропивницький вул. Вокзальна, 35 А, Кіровоградської області діючи умисно, маючи на меті заволодіння всіма грошовими коштами, які знаходяться на рахунку потерпілої ОСОБА_18 та мобільним телефоном останньої, скориставшись що остання не пильнує за нею, діючи умисно, з корисливих спонукань, в умовах воєнного стану, таємно викрала 700 гривень, а 1300 гривень поклала на картку якою користується потерпіла відкриту в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 .
Після чого, продовжуючи свій намір на заволодіння мобільним телефоном та рештою грошових коштів ОСОБА_10 попередньо узгодивши свої злочинні дії з ОСОБА_8 , продовжуючи діяти умисно, цілеспрямовано, відійшла від ОСОБА_18 , перебуваючи в м. Кропивницький по вул. Вокзальній, скориставшись, що остання її не бачить, діючи умисно, з корисливих спонукань, в умовах воєнного стану, таємно викрала мобільний телефон «Redmi Note 8T», вартість якого згідно висновку експерта № 697/25-27 від 25.07.2025 складає 1860 гривень.
В подальшому, маючи намір довести свої дії до кінця, 19.05.2025 ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , продовжуючи діяти умисно, повторно, таємно, цілеспрямовано, з метою самозбагачення, переслідуючи мету наживи, в умовах воєнного стану, скориставшись мобільним телефоном ОСОБА_18 , а саме через застосунок в мобільному телефоні, здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 1300 гривень з банківської картки, якою користувалася потерпіла, відкриту в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 .
Маючи умисел на заволодіння грошовими коштами 23.05.2025 ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , продовжуючи діяти умисно, повторно, таємно, цілеспрямовано, з метою самозбагачення, переслідуючи мету наживи, в умовах воєнного стану, знову скориставшись мобільним телефоном ОСОБА_18 , а саме через застосунок в мобільному телефоні, знову здійснили крадіжку грошових коштів в сумі 1300 гривень з банківської картки, якою користувалася потерпіла, відкриту в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 .
Таким чином, ОСОБА_10 з відома та згоди ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб спричинили потерпілій ОСОБА_18 матеріальної шкоди на загальну суму 5160 гривень.
Своїми навмисними, протиправними діями, ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
В подальшому, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 28.05.2025 стали на шлях їх реалізації.
Так, 28.05.2025 близько 14:00 год., ОСОБА_8 , та ОСОБА_19 , перебуваючи біля під'їзду № 2 корпус № 2 будинку АДРЕСА_7 побачили раніше знайомого їм гр. ОСОБА_20 , який сидів на вуличній лавці в стані алкогольного сп'яніння, майном якого вирішили заволодіти шляхом нападу поєднаним з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з метою власного збагачення, вступивши у такий спосіб в попередню змову.
Безпосередньо реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент нападу, ОСОБА_8 та ОСОБА_19 наблизились, до потерпілого ОСОБА_20 , де діючи умисно, з корисливого мотиву, ОСОБА_8 тримаючи у правій руці предмет схожий на пістолет здійснив постріл в ліву руку ОСОБА_20 , від чого у останнього виник різкий біль в області плечової частини лівої руки. Одразу після цього ОСОБА_19 , продовжуючи реалізацію спільного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з корисливого мотиву, тримаючи в правій руці предмет схожий на ніж почав погрожувати фізичною розправою, вимагаючи у потерпілого ОСОБА_20 належний останньому мобільний телефон та пароль до нього. При цьому ОСОБА_20 реально побоюючись за своє життя та здоров'я віддав належний йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi A2», назвавши пароль від входу в телефон.
Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , реалізовуючи спільний злочинний намір, за попередньою змовою, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, застосувавши насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент нападу, незаконно заволоділи майном потерпілого ОСОБА_20 , а саме: мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi A2» вартістю, 4000 грн.
Заволодівши таким чином чужим майном, яке належить потерпілому ОСОБА_20 , ОСОБА_8 разом з ОСОБА_19 з місця скоєння злочину втекли, звернувши викрадене майно на свою користь.
Після чого, маючи намір довести свої злочинні дії до кінця, 29.05.2025 ОСОБА_19 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , продовжуючи діяти умисно, цілеспрямовано, з метою самозбагачення, переслідуючи мету наживи, скориставшись мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_20 , а саме через застосунок в мобільному телефоні, здійснили крадіжку грошових коштів в сумі 158 677 гривень з банківської картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 , якою користувався потерпілий.
Отже, за вказаних обставин ОСОБА_8 , діючи спільно й узгоджено, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_19 , вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28 березня 2025 стали на шлях їх реалізації.
Так, 28.03.2025 близько 16:00 год, ОСОБА_8 -о, за попередньою змовою з ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_8 скориставшись поганим самопочуттям ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , майном якої вирішили заволодіти шляхом нападу поєднаним з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, з метою власного збагачення, вступивши у такий спосіб в попередню змову.
Безпосередньо реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої в момент нападу, ОСОБА_21 наблизившись, до потерпілої ОСОБА_22 , де діючи умисно, з корисливого мотиву, кулаком правої руки наніс удар в область голови потерпілої ОСОБА_22 , від чого у останньої виник різкий біль в області височної частини голови, а ОСОБА_8 тримаючи у правій руці предмет схожий на пістолет почав словесно погрожувати застосуванням до неї пістолету в разі якщо потерпіла буде продовжувати кричати. Одразу після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , з корисливого мотиву, тримаючи в правій руці предмет схожий на пістолет продовжив погрожувати фізичною розправою, вимагаючи у потерпілої ОСОБА_22 належний останній мобільний телефон та цінні речі, які були при ній. При цьому ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_8 забрала з жіночої сумки ОСОБА_22 наступні речі: мобільний телефон «Tecno Spark Go 1» (KL4)3/64Gb, в корпусі чорного кольору вартістю 2700 грн., в якому була сім -картка мобільного оператора «Водафон Україна» вартістю 260 грн.; банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 ; гроші в сумі 2500 грн. та електронну сигарету «IQOS ILUMA» вартістю 2000 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , реалізовуючи спільний злочинний намір, за попередньою змовою, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, застосувавши насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої в момент нападу, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_22 , на загальну суму 7460 грн.
Заволодівши таким чином чужим майном, яке належить потерпілій ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , разом з ОСОБА_10 з місця скоєння злочину втекли, звернувши викрадене майно на свою користь.
Отже, за вказаних обставин ОСОБА_8 , діючи спільно й узгоджено, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У свою чергу, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.07.2025 стали на шлях їх реалізації.
Реалізуючи свій злочинний план, 23.07.2025 близько 15.00 год., ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_9 діючи повторно, умисно, цілеспрямовано, з корисливих спонукань, маючи на меті таємно викрасти майно належне ОСОБА_22 , скориставшись що остання заснула, таємно викрали: навушники «HiFuture» tag1Buds2 Earbuds 5 hours Play time Black, вартістю 1000 грн.; мобільний телефон «ZTE» Blade A35, вартістю 2000 грн., в якому була сім - картка «Водафон Україна», вартістю 260 грн.; мобільний телефон Xiaomi Redmi 9A, вартістю 1000 грн.; часи: Smart Device 95 black steel, вартістю 1500 грн.; машинка для татуювання «TATTOO» в комплекті з голками - насадками, фарбами, гумовими перехідниками, з дротами вартістю 7000 грн.; універсальна мобільна батарея Xiaomi Mi Power Bank 3 10000 mAh USB-C 18W PLM18ZM White (VXN4258CN) на 10000 Вт, вартістю 400 грн.; універсальна мобільна батарея Choetech 50000mAh 22.5W PD QC3.0 Black (B732) на 50000ВТ, вартістю 600 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , групою осіб спричинили потерпілій ОСОБА_22 матеріальної шкоди на загальну суму 13760 гривень.
Своїми навмисними, протиправними діями, ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 01.10.2025 задоволено вказане клопотання.
Продовженопідозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з 14:23 год. 01.10.2025 року до 14:23 год. 29.11.2025 року.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України, які вчинені умисно з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення.
Прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, або у виді особистого зобов'язання, зобов'язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого органу державної влади, визначеного судом. У разі, якщо суд прийде до висновку про залишення без зміни застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - просив застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що як слідує з матеріалів справи підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та постійне фактичне місце проживання по АДРЕСА_2 , де постійно мешкає разом зі своєю дружиною.
Зазначені обставини вказують на наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_8 .
В судовому засіданні ОСОБА_8 запевнив суд, що не буде переховуватися від слідства, або якимось чином перешкоджати слідству у проведенні розслідування, оскільки не має таких намірів, буде з'являтися за першої вимогою слідчого, прокурора, або суду та допомагати у проведенні досудового розслідування.
Більш того ОСОБА_8 не було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а до Подільського районного суду міста Кропивницького він з'явився самостійно в добровільному порядку.
Крім того, в провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького знаходиться інше кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , де він обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч, 2 ст. 255 КК України. Однак у зазначеному вище провадженні відносно ОСОБА_8 на даний час не застосовано жодного запобіжного заходу, оскільки він з'являється в судові засідання і для обрання запобіжного заходу відносно нього відсутні підстави. Даний факт підтверджує пояснення та запевняння ОСОБА_8 , що він не має намірів переховуватися від слідства та суду.
Прокурор не довів в суді першої інстанції наявність ризиків для продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування більш м'яких видів запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника
ОСОБА_23 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив судове рішення залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання старшого слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_8 до повідомленої підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: письмовими заявами потерпілих про вчинені кримінальні правопорушення; протоколами допиту потерпілих; протоколами допиту свідків; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілих та свідків; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами проведення тимчасових доступів до речей та документів, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255-1 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність
ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, що пред'явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Доводи про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 колегією суддів не можуть бути враховані.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які вчинені умисно з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, під час розгляду іншого кримінального провадження в суді пов'язаного з обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів.
Так, ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть можливість виїхати до російської федерації.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших обвинувачених, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб ОСОБА_8 може здійснити вплив на свідків та інших обвинувачених, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає свідків та інших обвинувачених, які ще не допитані, а тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися ОСОБА_8 від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
Відповідно до позиції Європейського Суду, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), §61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Також, ОСОБА_8 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше судимий, починаючи з 2004 року та на шлях виправлення не став, не працює, а тому через відсутність грошових коштів з високою імовірність може вчинити нові кримінальне правопорушення.
Крім того, наявність судимості може стати підставою для обгрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини» (Selcuk v. Turkey), § 34; «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria), § 9).
Окрім того, ОСОБА_8 не має достатнього рівня репутації, яка б змогла гарантувати виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а тому у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу може вчинити спроби переховування від суду, вливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити нові кримінальні правопорушення.
Крім того, стороною захисту не надано доказів на наявність у ОСОБА_8 достатніх стримуючих факторів в поведінці, та які гарантуватимуть її виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
В той же час доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 самостійно з'явився до суду та з'являється в суд у іншому кримінальному провадженні, як підстава для застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою колегією суддів не може бути враховано, оскільки вказане жодним чином не убезпечить від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Факт наявності місця проживання не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Також стороною захисту не надано докази про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, які зможуть гарантувати виправлення підозрюваного та убезпечить від можливості вчинення нових кримінальних правопорушень.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченої
ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке йому інкримінують є тяжким та особливо тяжкими.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
А тому, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою останній з високою імовірністю може вчинити спроби направлені як на ухилення від явки до суду, впливати на потерпілу і на вчинення нових кримінальних правопорушень.
В той же час, доводи про зміну запобіжного заходу не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не зможуть гарантувати виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків.
Отже, у справі наявна реальна можливість ОСОБА_8 вчиняти нові кримінальні правопорушення.
З цих же підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Отже, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава.
А тому, належна поведінка ОСОБА_8 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_8 , вчинено ним із застосування до потерпілої насильства, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про відсутність необхідності визначення розміру застави.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 01.10.2025, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121010002995 від 26.11.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255-1 КК України, строком на шістдесят днів, а саме з 14:23 год. 01.10.2025 року до 14:23 год. 29.11.2025 року, без визначення розміру застави,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4