Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/471/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 186 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.10.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомиргород, Новомиргородського району, Кіровоградської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025121040000487, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,строком на шістдесят один день, а саме з 15 год. 40 хв. 24.09.2025 до 15 год. 40 хв. 23.11.2025, з визначенням застави в сумі 60 560 гривень,
Старший слідчий СВ відділення поліції № 2 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області майор поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором звернулась до слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СВ відділення поліції № 2 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12025121040000487 від 24.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.09.2025 приблизно о 09.00 год. ОСОБА_7 перебував в домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 , де в цей час також знаходилась ОСОБА_9 .
Перебуваючи у вказаному місці ОСОБА_7 помітив на столі в приміщенні кухонної кімнати належну ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Redmi 11».
В цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, а саме на відкрите викрадення належних ОСОБА_9 мобільного телефону марки «Redmi 11».
Реалізовуючи вказаний умисел, діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з ціллю особистого збагачення, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи у кухонній кімнаті квартири за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 підійшов до столу, відкрито викрав належний ОСОБА_9 моібльний телефон марки «Redmi 11», вартість якого становить 10000 грн.
Після цього, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 10000 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, передбачених у частині 4 статті 186 Кримінального Кодексу України.
25.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26 вересня 2025 року задоволено вказане клопотання.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали та тримання під вартою ОСОБА_7 визначено з 15 год. 40 хв. 24.09.2025 до 15 год. 40 хв. 23.11.2025.
Визначено розмір застави в сумі 60 560 гривень, яка може бути внесена: рахунок отримувача №UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 .
З моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у разі внесення застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення суми застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 до 23.11.2025 виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному проваджені або будь-якою особою визначеною слідчим, за винятком їх участі в процесуальних діях.
Попереджено підозрюваного ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_10 .
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 23-00 до 06-00, за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вина його підзахисним визнається повністю, який співпрацює зі слідством.
Його підзахисний повідомив, що ніякого кримінального правопорушення не вчиняв, потерпіла йому дала телефон добровільно в присутності дитини.
ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови» від 1.07.2006 р. вказав: «Одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обгрунтованими твердження про те. що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою».
Тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі (рішення у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 р.)
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання старшого слідчого про обрання запобіжного заходу, які надані стороною обвинувачення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_7 до повідомленої підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколом огляду місця події від 24.09.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 24.09.2025; протоколом затримання особи від 24.09.2025, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Що стосується доводів сторони захисту про те, що потепліла добровільно надала обвинуваченому телефон, необхідно зазначити наступне.
Так ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 серпня 2025 року ОСОБА_7 заборонено наближатися на відстань 100 метрів до місць де ОСОБА_9 проживає, а саме до буд. АДРЕСА_3 .
Строк дії вказаної ухвали визначено до 30.09.2025.
Враховуючи наявність обмежувальних заходів визначених ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 серпня 2025 року, а також те, що ОСОБА_7 інкримінують кримінальне правопорушення вчинене ним 24.09.2025, тобто під час дії обмежувальних заходів, за місцем проживання ОСОБА_9 до якого ОСОБА_7 заборонено наближатися на відстань 100 метрів, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що потепліла добровільно надала обвинуваченому телефон.
При цьому колегія судді враховує те, що з боку родичів обвинуваченого ОСОБА_7 відбувається вплив на потерпілу ОСОБА_9 з метою її спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які достовірно відомі.
Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність
ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, що пред'явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Доводи про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 колегією суддів не можуть бути враховані.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке вчинено умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення.
Так, ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть можливість виїхати до російської федерації.
Досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться слідчі та процесуальні дії спрямовані на встановлення усіх обставин вчинення злочину, здобуття інших доказів, та перевірку наявних, за таких обставин, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України.
Також, ОСОБА_7 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не працює, з наданих матеріалів сторони обвинувачення вбачають неодноразовість дій підозрюваного ОСОБА_7 по відношенню до потерпілої
ОСОБА_9 .
Окрім того, ОСОБА_7 не має достатнього рівня репутації, яка б змогла гарантувати виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а тому у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу може вчинити спроби переховування від суду, вливати на свідків та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Крім того, стороною захисту не надано доказів на наявність у ОСОБА_7 достатніх стримуючих факторів в поведінці, та які гарантуватимуть її виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
В той же час, доводи сторони захисту про не доведеність ризиків ОСОБА_7 не може бути враховано, оскільки вказане жодним чином не убезпечить від вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного
ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не можуть бути враховані оскільки як вбачається з наданих матеріалів ОСОБА_7 порушив обмежувальний захід визначений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 серпня 2025 року щодо заборони наближатися на відстань 100 метрів до місць де ОСОБА_9 проживає.
В даному випадку будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та ОСОБА_7 може і в подальшому нехтувати обмежувальними заходами у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Факт наявності місця проживання не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Також стороною захисту не надано докази про наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, які зможуть гарантувати виправлення підозрюваного та убезпечить від можливості вчинення нових кримінальних правопорушень.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченої
ОСОБА_7 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке йому інкримінують є тяжкими.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених пп. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
А тому, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою останній з високою імовірністю може вчинити спроби направлені як на ухилення від явки до суду, впливати на свідків та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Аргументи про зміну запобіжного заходу не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не зможуть гарантувати виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків.
З цих же підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляції про недоведеність ризиків та необхідність застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Отже, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава.
А тому, належна поведінка ОСОБА_7 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
В той же час, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя в порушення вимог ст. 197 КПК України застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання строком на шістдесят один день, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 197 КПК України.
У зв'язку з чим ухвала слідчого судді потребує скасуванню з винесенням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025121040000487, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,а саме з 15 год. 40 хв. 24.09.2025 до 15 год. 40 хв. 23.11.2025, з визначенням застави в сумі 60 560 гривень, -скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області майор поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025121040000487,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою обчислювати з 15 год. 40 хв. 24.09.2025 до 15 год. 40 хв. 22.11.2025.
Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят).
Застава може бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок Кропивницького апеляційного суду № UA928201720355299001000086310, код ЄДРПОУ: 42265404; МФО: 820172; банк одержувача: Держказначейська Служба України м. Київ; призначення платежу - застава за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025121040000487.
З моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у разі внесення застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення суми застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 до 22.11.2025 включно виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному проваджені або будь-якою особою визначеною слідчим, за винятком їх участі в процесуальних діях;
Попередити підозрюваного ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_10 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4