Справа № 344/4412/23
Провадження № 22-ц/4808/1444/25
Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.
Суддя-доповідач Максюта
02 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Бойчука І.В., Баркова В.М.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника приватного виконавця Ткачука Л.М., адвоката Олійника В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Івано-Франківського округу Ткачука Любомира Михайловича, Державного підприємства «Сетам», Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент», суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання звіту недійсним та скасування його, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування арештів,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Кузьменком С.В.18 серпня 2025 року в м. Тисмениця Івано-Франківської області, повний текст якої складено 22 серпня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення доказів,
Короткий зміст заяви
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Хоптій М.В. звернувся із клопотанням про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Івано-Франківського округу Ткачука Любомира Михайловича, Державного підприємства «Сетам», Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент», суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання звіту недійсним та скасування його, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування арештів.
Заява мотивована тим, що предметом спору є об'єкти нерухомості, а саме земельна ділянка та розташований на ній комплекс СТО за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказані об'єкти нерухомості накладено арешт в рамках кримінального провадження, однак вони реалізовані в рамках виконавчого провадження та на цей час майно, яке було предметом реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження, частково змінено та частково знищено.
В зв'язку із викладеним, вважав необхідним викликати та допитати в якості свідка приватного виконавця Ткачука Л.М. та просив забезпечити докази шляхом:
- Здійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням, а саме:
комплексу СТО загальною площею 1684,5 кв. м., що складається з цегляного адміністративного будинку, загальною площею 1174, 7 кв. м. літера «А», автосалону з цегли, загальною площею 263,1 кв.м., літера «Б», кафе загальною площею 127,9 кв.м. літера «В», шашличної загальною площею 13,0 кв.м., літера «Г», СТО з бетону загальною площею 105, 8 кв.м. літера «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки площею 0,7000 га, цільове призначення: для обслуговування комплексу станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
в тому числі огляд новозбудованих споруд, приміщень та майна, яке знаходиться всередині цих приміщень та не було предметом реалізації;
- заборонити ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» вчиняти будь-які дії, пов'язані зі знищенням майна, переміщенням майна, зміною конфігурації та здійснення нового будівництва;
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Хоптія М.В. про забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцем знаходження, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані із знищенням майна, зміною конфігурації та здійснення нового будівництва, а також виклику та допиту в якості свідків ОСОБА_1 та приватного виконавця Ткачука Л.М.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Позивач ОСОБА_1 подав на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року апеляційну скаргу, у якій вказав, що вважає, таку ухвалу неправомірною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.
За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбано нерухоме майно: комплекс СТО загальною площею 1684, 5 кв. м. та земельна ділянка 0,7000 га з цільовим призначенням для обслуговування комплексу станції технічного обслуговування.
Зазначене майно належить їм на праві спільної сумісної власності.
Вказав, що між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Компанія Рона» 17 вересня 2014 року укладено генеральний договір №06.201-72/025 про здійснення кредитування. Згідно з додатком №5 до цього договору позивальник забезпечує надання іпотеки: земельної ділянки 0,7000 га, вартість якої становить 91 909, 14 дол. США, та комплексу СТО загальною площею 1684,5 кв. м. вартістю 1014590,06 дол. США.
ПАТ «Урсоцбанк» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Рона» кредит у розмірі 10000000 дол. США з використанням підроблених документів.
В провадженні слідчої судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінової О.А. перебувало клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018000000000727 від 29 листопада 2018 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року зазначене клопотання задоволено. Накладено арешт на комплекс СТО та земельну ділянку площею 0, 7000 га, шляхом заборони на їх відчуження.
Також відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018000000000727 від 29 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 189, ч.ч. 1,4 ст. 190, ч.2. ст. 209, ч.2 ст. 222, ч.ч.1,2,4 ст. 358, ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст. 366, ч.2. ст. 388 КК України.
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області від 01 листопада 2021 року комплекс СТО та земельна ділянка 0,7000 га визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Не зважаючи на накладення арешту слідчим суддею на майно та на заборону його реалізації, вказане майно відчужене та всупереч судовим спорам відбувається розпорядження цим майном, тому й виникла необхідність у забезпеченні доказів.
Враховуючи наведене, просив ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року скасувати, клопотання про забезпечення доказів задовольнити у повному обсязі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу відповідачами приватним виконавцем Івано-Франківського округу Ткачук Л.М., державним підприємством «СЕТАМ», Акціонерним товариством «Сенс Банк», товариством з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» та суб'єктом оціночної діяльності ФОП Войташиком І.Р. не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
В судовому засіданні представник відповідача приватного виконавця Івано-Франківського нотаріального округу Ткачука Л.М., адвокат Олійник В.Б. апеляційну скаргу не визнав, просив у її задоволенні відмовити.
Представники інших відповідачів ДП підприємства «СЕТАМ», АТ «Сенс Банк», ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, а також не з'явився позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , які повідомлені належним чином про день, місце та час розгляду справи, тому суд розглянув справу за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача приватного виконавця Ткачука Л.М., адвоката Олійника В.Б., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Застосовані норми права та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Порядок звернення до суду із заявою про забезпечення доказів урегульовано статтями 116, 117 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.
Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що, задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі, є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів оскільки представником позивача не наведено які саме докази, на які він посилається, можуть бути втрачені або збирання чи подання яких згодом стане неможливим чи утрудненим, в тому числі внаслідок знищення/переміщення/зміни конфігурації/нового будівництва майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Основною складовою обґрунтованості заяви щодо витребування доказів має бути доведеність обставин про існування достатніх підстав вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19.
Як вбачається з матеріалів оскаржуваної ухвали, у заяві про забезпечення доказів заявником не наведенообґрунтованих підстав, які дають можливість припускати, що згодом такий засіб доказування може бути втрачено чи його збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Тому, колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
У заяві позивач просить здійснити огляд за місцем знаходження комплексу СТО загальною площею 1684,5 кв. м., що складається з цегляного адміністративного будинку, загальною площею 1174, 7 кв. м. літера «А», автосалону з цегли, загальною площею 263,1 кв.м., літера «Б», кафе загальною площею 127,9 кв.м. літера «В», шашличної загальною площею 13,0 кв.м., літера «Г», СТО з бетону загальною площею 105, 8 кв.м. літера «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки площею 0,7000 га, цільове призначення: для обслуговування комплексу станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
в тому числі огляд новозбудованих споруд, приміщень та майна, яке знаходиться всередині цих приміщень та не було предметом реалізації.
Проте позивач не наводить доказів яким чином може бути втрачена земельна ділянка або її характеристики, а також і предмет іпотеки - комплекс СТО, коли його характеристики чітко визначені у договорі іпотеки та у договорі купівлі-продажу.
Крім того, разом із вимогами про забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцемзнаходження, позивач заявляє вимогу про заборону ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» вчиняти будь-які дії, пов'язані зі знищенням майна, переміщенням майна, зміною конфігурації та здійснення нового будівництва, яка не є способом забезпечення доказів.
Заявник у своїй заяві вказав, що майно, яке не було предметом торгів та є власністю позивача вже частково знищено, у зв'язку з чим є загроза його повного знищення, що унеможливить в подальшому виконання судового рішення у випадку скасування результатів торгів.
Проте, яке це інше майно, яке не було предметом торгів, позивачем не вказано, а також не заявлений позов щодо цього іншого майна, а предметом спору є визнання звіту суб'єкта оціночної діяльності недійсним, скасування його, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування арештів щодо земельної ділянки та комплексу СТО, які були предметом іпотеки і предметом торгів.
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання апелянта на наявність ризику унеможливлення в подальшому виконання судового рішення у випадку скасування торгів, не заслуговує на увагу, оскільки така обставина може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а не забезпечення доказів - у випадку її доведеності.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1,3 ст.91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та на що правильно звернув увагу суд першої інстанції, позивачем не подано одночасно із позовною заявою клопотань про огляд доказів за їх місцем знаходження та про допит свідків, на які він посилається у заяві про забезпечення доказів. Оскільки, справа перебуває на стадії судового розгляду, а зазначені джерела не визнавалися у провадженні в якості доказів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцем знаходження та допиту свідків.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Максюта І.О.
Судді: Бойчук І.В.
Барков В.М.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року