Справа № 727/9801/24
Провадження № 2/727/2905/25
07 жовтня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Літвінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Цуркана Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.01.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 594520164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12500,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №594520164 від 17.01.2023 року, становить - 60240,00 грн., яка складається з наступного:
12500,00 грн. - заборгованість по кредиту;
47740,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.11.2024 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №594520164 від 17.01.2023 у розмірі 60240,00 грн. та витрати на судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2025 року дане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, однак представник спрямував до суду заяву про розгляд справи без їх участі, та повідомив, що вимоги викладені у заяві про перегляд заочного рішення підтримує в повному обсязі та просив суд врахувати їх при винесенні рішення по справі.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, 17.01.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 594520164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12500,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28.11.2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.
Згідно умов цього договору TOB «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження TOB «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).
Право вимоги переходить від TOB «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.
28.11.2019 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишились без змін (а.с. 16).
31.12.2020 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції.
31.12.2021 TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 17).
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії Договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжує строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
За змістом розрахунку заборгованості, станом на 21.03.2023 року, який складено ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що за період з 21.03.2021 року по 23.02.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту - 12500,00 грн; нараховані відсотки 47740,00 грн (а.с. 25-26).
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладний договір факторингу №17/07/2024, відповідно до якого Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 60240,00 грн., даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року.
Як було встановлено судом, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, термін дії якого продовжувався додатковими угодами №19, №26, №27, №31 та №32 до 31.12.2024 включно.
Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 договір факторингу №28/1118-01 є триваючим правочином та додатковими угодами №19, №26, №27, №31 та №32 термін його дії неодноразово продовжувався (до 31.12.2024 включно), то в межах строку дії вказаного договору можливе відступлення прав вимоги, в тому числі і майбутніх, але лише у разі їх визначеності, конкретності та індивідуалізації, що може бути оформлено шляхом укладення додаткових угод.
Складання лише реєстру боржників та актів приймання-передачі, без укладення додаткових угод до договору факторингу, не може свідчити про належну передачу прав вимоги від Клієнта до Фактора.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача, на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018, права вимоги не було, тому сторони не могли передбачити, що 17.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір із Відповідачем. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором №594520164, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не могло перейти право вимоги за кредитним договором №594520164 від 17.01.2023 року.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому суд вважає, що у зв'язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №594520164 від 17.01.2023 року.
Наявні у справі реєстри прав вимог, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що було представником позивача не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.
Таким чином, враховуючи прийняте у цій справі рішення на користь відповідача, суд доходить висновку, що стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору та витрат за надання правової допомоги задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 76, 81, 141, 259, 263 - 268, 273, 274, 354 ЦПК України, ст. ст. 626,628,638 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: О.Г.Літвінова