ЄУН 387/622/25
Номер провадження по справі 2/387/405/25
22 вересня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки
Представник позивачки Ковальова Т.П. звернулася до суду з позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, яка перебувала в оренді згідно з договором оренди від 17.07.2014 за 2024 рік, у розмірі, визначеному відповідно до умов Договору та чинного законодавства на момент користування земельною ділянкою у 2024 році, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Солоненко Т.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 22.04.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальностю "Згода" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки постановив залишити без руху, встановивши позивачу спосіб шлях та строк для усунення недоліків позовної заяви.
Заявою, що надійшла поштовим зв'язком 08.05.2025, представником позивача усунено недоліки позовної заяви шляхом подання позовної заяви в новій редакції, за змістом прохальної частини якої позивачка просить стягнути з відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває в оренді згідно з Договором оренди від 17.07.2014 за 2024 рік, у розмірі 11 212,50 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що 17.07.2014 між нею та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 17.07.2024. Заздалегідь, листом від 01.10.2024, позивачка повідомила відповідача про своє небажання продовжувати дію Договору після спливу його строку. Таким чином Договір оренди припинив свою дію 17.07.2024.
Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації. Платіж за оренду за 2023 рік було сплачено відповідачем 10.08.2023 в розмірі 18 890,00 грн. Проте, станом на 27.01.2025 орендна плата за період користування земельною ділянкою у 2024 році, тобто з 01 січня по 17 липня 2024 року, відповідачем сплачена не була. Таким чином у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, яку останній добровільно не сплачує. На неодноразові звернення щодо погашення заборгованості зі сплати орендної плати відповідач не відреагував, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Суд, ухвалою від 12.05.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 387/622/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 16.06.2025.
28.05.2025, через систему «Електронний суд», від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача Жабського Д.В. За змістом відзиву, відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на таке. Згідно пункту 5 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 139 543,00 грн. За змістом пунктів 9, 10, 11 Договору розмір орендної плати становить 4,5% від нормативної грошової оцінки землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахування індексації, орендна плата вноситься з 1 серпня по 31 грудня.
Відповідач, з посиланням на положення пунктів 289.1., 289.2 статті 289 ПК України, орендну плату за 2023-2024 роки розраховує наступним чином:
139543,00 грн х (1,249 х 1,2 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0) = 209 147,05 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації
209 147,05 грн х 4,5% = 9411,61 грн.
9411,61 - 19,5% ПДФ та військовий збір = 7576,35 грн - сума орендної плати, яка підлягала сплаті позивачці за 2023 рік.
139543,00 грн х (1,249 х 1,2 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,051) = 219 813,55 грн
219813,55 грн х 4,5% = 9891,60 грн
9891,60 грн - 19,5% ПДФ та військовий збір = 7962,74 грн - сума орендної плати, яка підлягала сплаті позивачці за 2024 рік.
7576,35 грн + 7962,74 грн = 15539,09 грн - сума орендної плати за 2023-2024 роки.
У 2023 році позивачці сплачено орендну плату в розмірі 18 890,00 грн, який є більшим від того, на який позивачка мала право за умовами Договору оренди. Відтак, відповідачем виконано свої зобов'язання щодо сплати орендної плати достроково у 2023 році.
За наслідками судового засідання 16.06.2025 розгляд справи відкладено на 08.07.2025, про що 16.06.2025 судом постановлено відповіднуухвалу.
Ухвалою суду від 08.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 18.08.2025.
18.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки - адвокат Ковальова Т.П. наголошує, що відповідачем орендна плата сплачена за 2023 рік, а за 2024 рік останній орендної плати не сплатив. Оскільки відповідач не повернув позивачці земельну ділянку після спливу строку дії Договору оренди та використовував її протягом 2024 року, тому зобов'язання по сплаті орендної плати не припинилися. За наведеного, позивачкою заявлено до стягнення заборгованість по сплаті орендної плати за весь період 2024 року.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію цивільного процесу та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2025, про що 13.08.2025 постановлено відповідну ухвалу.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. Представник позивачки - адвокат Ковальова Т.П. в заяві, що надійшла до суду 22.09.2025, просила справу розглядати за відсутності представника позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. У відзиві на позовну представник відповідача просив розглянути справу без участі представника ТОВ «Згода».
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091, розташованої на території Братолюбівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (а.с. 11).
17.07.2014 між ОСОБА_1 (позивачка, за Договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Згода» (відповідач, за Договором Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до предмету якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521780800:02:000:0091 (а.с. 6).
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5.8481 га ріллі.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 139 543 гривень (п. 5 Договору).
Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 4,5% від грошової оцінки землі, що становить 6279,40 грн.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договору).
Орендна плата вноситься у такі строки: з 01 серпня по 31 грудня (п. 11 Договору).
Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 Договору).
Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору)
Право оренди за цим Договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.12.2014 за № 7988867.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Згода» з листом-повідомлення від 01.04.2025, в якому повідомила про своє небажання продовжувати дію Договору оренди землі від 17.07.2014, тому просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення дії Договору оренди використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку, загальною площею 5,8481 га за кадастровим номером 3521780800:02:000:0091 (а.с.15)
29.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Згода» з вимогою від 27.01.2025 про сплату боргу, в якій просила надати детальний розрахунок сплаченої орендної плати за 2023 рік в розмірі 18890,00 грн та сплатити орендну плату за 2024 рік (а.с. 7,8).
Як стверджує позивачка та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Згода» вимогу про сплату боргу залишило без реагування та виконання.
З урахуванням встановлених обставин, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон), передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Згідно з положеннями статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За змістом ст. 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі.
За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України (надалі ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування.
Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Пунктами 288.5.1., 288.5 статті 288ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 293/1013/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 730/1351/18, від 24 липня 2019 року у справі № 541/722/17-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц та Верховним Судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13.
Приписами ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За положеннями статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 1ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка вказує на порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди землі від 17.07.2014 в частині сплати орендної плати за 2024 рік.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Як зазначено судом вище, у пункті 8 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
За змістом п. 43 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .
Право оренди за цим Договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.12.2014 за № 7988867.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зазначила, що з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.
Як зазначила ВП ВС, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів із 01 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов'язки в зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права.
Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов'язків у зобов'язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов'язального характеру зобов'язально-правовими способами.
ВП ВС зазначила, що умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (ст. 6 ЦК України). Інакше правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб.
Абзац 3 ч. 1 ст. 15 та друге речення ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину й саме із цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть урегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить зазначеним імперативним нормам цього Закону (у редакції Закону № 340-IX), зокрема на власний розсуд установити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним імперативним нормам, не змінюють визначеного в Законі України «Про оренду землі» моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.
Отже, викладена в п. 43 Договору оренди землі від 17.072014 умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений у цьому Законі момент, з якого розпочався перебіг строку дії договору.
Враховуючи викладене, строк дії Договору почався з дати його укладення (з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та підписання 17.07.2014) і, з зважаючи на відсутність в матеріалах справи даних про його пролонгацію, сплинув 17.07.2024.
Відповідно до п. 23 Договору, після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
За доводами позивачки, відповідачем орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091 не повернуто Орендодавцю, тому обов'язки Орендаря щодо користування і сплати орендної плати не припинилися.
Наявними матеріалами справи підтверджується, та, при цьому, не спростовується і не заперечується відповідачем той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091, після закінчення строку дії Договору оренди, не повернута позивачці.
З огляду на наведені вище законодавці норми та положення Договору, зобов'язання Орендаря (відповідача) по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091 діяли по 17.07.2024 включно.
Щодо доводів позивачки про обов'язок відповідача сплачувати орендну плату по закінченню терміну дії Договору, за час фактичного користування земельною ділянкою, суд зважає на наступне.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (стаття 785 ЦК України).
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (стаття 34 Закону України «Про оренду землі»).
Тобто, невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, зазначено, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
За висновками Верховного Суду у постанові 09 квітня 2025 року у справі № 562/2660/23, обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна навність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Подібного висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 389/704/20-ц.
З урахуванням обставин встановлених у даній справі, зокрема неповернення відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091 позивачці після спливу строку дії Договору оренди, до нього можуть бути застосовані відповідні санкції передбачені у тому числі й статтею 785 ЦК України, тоді як зобов'язання по сплаті орендної плати для нього є припиненими.
Відтак, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати за Договором оренди землі від 17.07.2014 за період оренди з 01.01.2024 по 17.07.2024.
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 4,5% від грошової оцінки землі, що становить 6279,40 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 139 543 гривень (п. 5 Договору).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договору).
Судом встановлено, що позивачем розраховано розмір орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091, яка станом на 31.03.2025, склала 249 166 гривень 24 копійки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди. Однак, у спірному випадку між сторонами до Договору оренди не укладалося будь-яких додаткових угод, якими б збільшувався розмір орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Тому, суд, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3521780800:02:000:0091 визначеної Договором оренди землі від 17.07.2014, з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, здійснив розрахунок орендної плати за період оренди 2024 року (01.01.2024-17.07.2024), та отримав наступні показники:
139543,00 грн х (1,249 х 1,2 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 1,051) = 219 813,55 грн
219813,55 грн х 4,5% = 9891,60 грн
9891,60 грн / 366 днів х 199 днів = 5378 гривень 22 копійки.
Таким чином загальна заборгованість по індексованій орендній платі, без відрахування податків і зборів, яка підлягає виплаті позивачці за період оренди 01.01.2024-17.07.2024 року становить 5378 гривень 22 копійки.
Стосовно доводів відповідача, що зобов'язання перед позивачем було виконано в повному обсязі, оскільки орендна плата за 2024 рік була сплачена наперед в 2023 році, слід зазначити наступне.
За змістом позовної заяви та відзиву на позовну заяву, у 2023 році відповідачем сплачено позивачці орендну плату в розмірі 18 890 гривень.
Відповідачем не заперечується, що у 2024 році орендна плата не перераховувалася.
Норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та положення Договору оренди не містять заборони на сплату орендної плати авансом за наступні роки користування земельною ділянкою.
Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що сплачена в більшому розмірі орендна плата є авансовим платежем. Товариством не було обґрунтовано, за який конкретно період використання товариством земельної ділянки в майбутньому були виплачені кошти. Також не доведено і наявності згоди ОСОБА_1 на сплату ТОВ «Згода» у 2023 році орендної плати за наступний рік користування належною земельною ділянкою, тому суд відхиляє доводи відповідача стосовно дострокового виконання ним своїх зобов'язань та відсутності заборгованості з виплати орендної плати за 2024 рік.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір у розмірі 580,97 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_1 5 378 (п'ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 22 копійки - орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором оренди від 17.07.2014 за 2024 рік та 580 (п'ятсот вісімдесят) гривень 97 копійок - витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" (Кіровоградська область, Новоукраїнський район, селище Добровеличківка, вулиця Центральна, будинок 84, код ЄДРПОУ 23100419) .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО