№ 207/2822/25
№ 2-о/207/76/25
01 жовтня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтовано тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Верхівцеве, Дніпропетровської області.
У свідоцтві про її народження матір'ю вказано ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_3 . З моменту народження і по сьогоднішній день заявниця проживає на території України. Отриманий паспорт громадянина СРСР заявниця втратила, з повідомленням про втрату паспорта у відповідні органи вона не зверталася, паспорт громадянина України не оформлювала, а тому на даний час у неї відсутні документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.
22.04.2025 року вона звернулася до Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з письмовим зверненням щодо встановлення її належності до громадянства України, де їй було роз'яснено, що оскільки вона не була документована паспортом громадянина України, то їй слід звернутися до суду та встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Бажан В.П. в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Заявниця пояснила, що народилася у м. Верхівцеве і провела там усе дитинство, школу відвідувала лише начальні класи, вона з циганської родини, тому лише навчилася писати та читати і покинула навчання; до початку 90-х років жила АДРЕСА_1 , з батьками, потім їх хата почала руйнуватись, вона переїхала до родичів у м. П'ятихатки Дніпроперовської області, де знайшла чоловіка, народила дитину. Усього має трьох дітей. Стосунки з батьками дітей не реєструвала офіційно. Через відсутність у неї громадянства, її діти теж не можуть отримати громадянство, діти вже дорослі. Школа, де вона навчалася, відмовила у видачі документу, який би це підтверджував, оскільки вона не закінчила школу. З України ніколи не виїжджала, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Єдиний документ, який посвідує її особу, це свідоцтво про народження.
Представник третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Мішина Ю.І. зазначила, що для оформлення належності до громадянства України останній слід подати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року. Заявниця на підтвердження факту постійного проживання на території України не надала відповідних підтверджуючих документів. Просила суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що є сусідами заявниці, дійсно заявниця разом з батьками та своєю родиною станом на серпень 1991 року проживала у АДРЕСА_1 ; свідок ОСОБА_4 пояснила, що виконувала тривалий час у 1980-х роках обов'язки голови вулично-квартального комітету за даною адресою і добре пам'ятає родину заявниці, дитиною вона відвідувала школу у їх містечку, у свідка збереглися особисті записи у зошитах, де вона відмічала мешканців під час виборів, ОСОБА_6 дружила з її дітьми, на час розпаду СРСР їх родина жила за даною адресою, потім в середині 90-х їх хата прийшла у занепад, батьки заявниці померли і вона переїхала.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, покази допитаних у судовому засіданні свідків, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Верхівцеве, Дніпропетровської області, матір'ю вказано ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (арк.с.24).
Станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року постійного проживала на території України за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом № 81 від 12.05.2025 р. (арк.с.10).
Факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року на території України за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також показаннями свідків (арк..с.15-16).
ОСОБА_1 дійсно документувалася паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданого Верхівцевським МВВС Дніпропетровської області 05.10.1989 року. Проте, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року ОСОБА_1 було втрачено.
Згідно копії формуляру заяви для отримання паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за національністю циганка, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зверталася до органів паспортного контролю за видачею паспорта по досягненню віку, нею надано свідоцтво про народження НОМЕР_3 , та їй видано паспорт НОМЕР_4 від 05.10.1989 р., у даному формулярі наявна відмітка про втрату даного паспорту зразка СРСР Магдалинівським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (арк.с.38-39).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_7 , місце народження м. П'ятихатки, Дніпропетровська область, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (арк.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_8 , місце народження смт. Магдалинівка, Магдалинівський район, Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (арк.с.23).
ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_9 , місце народження місце народження смт. Магдалинівка, Магдалинівський район, Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (арк.с.9).
Із вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року дійсно постійно проживала на території України за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця звернулася до Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з письмовим зверненням від 22.04.2025 р. щодо встановлення її належності до громадянства України.
Листом Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.04.2025 р. № 1222-896/1222-25 заявниці було повідомлено про відмову в оформленні паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що вона не була документована паспортом громадянина України та нею не були подані в повному обсязі документи, передбачені розділом II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року. Також роз'яснено, що для отримання паспорта громадянина України їй слід звернутися до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» дає визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах», а саме: проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України»встановлюється набуття громадянства України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок №215), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року (підпункт «в» пункту 8 та підпункт «в» пункту 9 Порядку №215. Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Ураховуючи вищезазначене, належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення. Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Суд враховує, що заявниця є особою циганської національності, офіційного місця роботи не мала, не закінчила закладів освіти, однак допитані у суді свідки дали покази на підтвердження викладених нею фактів, ці покази не викликають жодних сумнівів суду та відповідають наявним письмовим доказам, відсутність у неї документу, який підтверджує її громадянство України, породжує негативні наслідки як для неї, так і для її дітей, котрі досягли повноліття.
Враховуючи те, що заявниця має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту постійного проживання станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території України, має юридичне значення для заявниці та породжує для неї юридичні наслідки, суд вважає за необхідне задовольнити заяву. Доводи представника заінтересованої особи з приводу необхідності встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року, та з приводу недоведеності фактів, суд відхиляє, так як вони не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 6- 13, 33-34, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 293-294, 315-316 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Верхівцеве, Дніпропетровської області, проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.10.2025 р.
Головуючий у справі Т.Ю. Погребняк