Справа №756/4834/25
Провадження №2-а/751/118/25
09 жовтня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого - судді Діденко А.О.
секретаря судового засідання Рак Я.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - поліцейська 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Ворона Катерина Сергіївна, Департамент патрульної поліції
представник позивача - Бредюк Олег Миколайович
представник відповідача - Сіндєєва Валентина Валеріївна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейської 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Ворони Катерини Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Бредюка Олега Миколайовича, звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейської 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Ворони Катерини Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4369669 від 27.03.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 27.03.2025 о 22 год 45 хв., за адресою: м. Чернігів, по вул. Любецька, 191-А, поліцейською 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Вороною Катериною Сергіївною, було винесено постанову ЕНА №4369669 про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби чим порушив п. 31.4.3. в) ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Притягнення до адміністративної відповідальності вважає безпідставним та необґрунтованим, дії поліцейської 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Ворони Катерини Сергіївни порушили вимоги КУпАП та ЗУ «Про Національну поліцію», а вказану постанову незаконною, оскільки працівниками поліції порушено порядок розгляду адміністративної справи та не роз'яснено належним чином права ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеозаписі.
Позивач вказує на те, що в Розділі 19 ПДР України зазначено, що відповідно до п. 19.1. ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
При цьому в примітці до даного пункту зазначено, що в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
Позивач зазначає, що 27.03.2025 о 22 год 24 хв., в м. Чернігів, по вул. Любецька, 191-А, під час руху на транспортному засобі Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , були увімкнені протитуманні фари, а отже він мав право рухатися.
У судовому засіданні позивач доповнив свою позицію, зазначивши, що дійсно в його автомобілі не працювала ліва фара, однак працююча протитуманна фара давала чіткий світловий сигнал та можливість ідентифікувати транспортний засіб. При складенні постанови працівник поліції ОСОБА_2 недостатньо чітко роз'яснила його права, зокрема зробила це формально, «в сторону» та не чітко, унаслідок чого водій не міг зрозуміти зміст роз'яснення прав. Копію постанови працівник поліції водієві не вручив.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У встановлений судом строк від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву (а.с.33-44), відповідно до якого відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Зазначає, що 27.03.2025 о 22 год 24 хв. по вул. Любецька, 191-А в м. Чернігові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz Е350, номерний знак НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 в) ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Представник ДПП вказує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП, необхідна сукупність таких умов: непрацююча лампа лівої фари в режимі ближнього світла та темна пора доби або умови недостатньої видимості.
Згідно п. 19.1 а) ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої, зокрема, на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ст. 32 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, в період між настанням темряви і світанком, а також у будь-яких інших умовах, коли видимість недостатня, наприклад, внаслідок туману, снігопаду, сильного дощу, на рухомому механічному транспортному засобі повинні бути ввімкнені ліхтарі дальнього або ближнього світла.
Згідно п. п. 31.4 та 31.4.3 в) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей, зокрема, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Оскільки, в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості габарити транспортного засобу, що рухається в зустрічному напрямку, визначаються за розташуванням ввімкнених фар ближнього або дальнього світла, то для попередження зіткнення зустрічних транспортних засобів у таких умовах і правильної оцінки дорожньої ситуації ліва фара, яка розташована ближче до зустрічного потоку транспортних засобів, повинна горіти обов'язково.
Представник ДПП зазначає, що як вбачається із відеозапису зробленого за допомогою портативного відео реєстратора, під час несення служби екіпажем патрульної поліції, було виявлено транспортний засіб Mersedes Benz Е350, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в темну пору доби з не працюючою лівою фарою у режимі ближнього світла фар.
Факт руху з непрацюючою лівою фарою в режимі представник позивача в позовній заяві не заперечує, мотивуючи тим, що в примітці до пункту 19.1. ПДР зазначено, що в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
Представник ДПП вказує, що представник позивача на власний розсуд трактує Примітку п. 19.1. ПДР.
Також представник ДПП зазначає, що відповідно до п. 1.10 ПДР терміни, що наведені у цих правилах, мають таке значення, зокрема, недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Представник ДПП зазначає, що правопорушення було вчинене 27.03.2025, позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва 03.04.2025, проте ухвалою суду справа була передана за підсудністю до Новозаводського районного суду м. Чернігова. Так, ухвала про відкриття та матеріали справи надійшли на адресу відповідачів 23.05.2025 після винесення оскаржуваної постанови, то в силу вимог чинного законодавства, 30-ти денний строк зберігання вказаного відеозапису портативного реєстратора №474273 закінчився, у зв'язку із чим такий відеозапис був видалений автоматично системою.
Таким чином, поліцейська, виявивши правопорушення Правил дорожнього руху вжила заходів щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП та винесла відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4369669 від 27.03.2025 за накладенням штрафу у розмірі 340 грн.
На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Поліцейською 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Вороною Катериною Сергіївною 27.03.2025 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4369669, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Підставою винесення постанови стало те, що 27.03.2025 о 22 год. 24 хв., в м. Чернігові, вул. Любецька, 191-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби чим порушив п.31.4.3.в) ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
На фотокартці правопорушення з портативного відеореєстратора зафіксовано рух транспортного засобу Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла та увімкненою протитуманною фарою.
Під час дослідження відеозапису з портативного відеореєстратора судом встановлено, що 27.03.2025 о 22 год. 24 хв. у м. Чернігові, по вулиці Любецька, транспортний засіб Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , рухався в зустрічному напрамку по відношенню до автомобіля працівників патрульної поліції. На відеозаписі зафіксовано, що ліва фара транспортного засобу Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , не працює та замість неї ввімкнена протитуманна фара. В подальшому транспортний засіб Mersedes Benz, р.н. НОМЕР_1 , було зупинено працівниками патрульної поліції о 22 год. 25 хв.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка працівник поліції ОСОБА_2 показала, що 27.03.2025 о 22:24 в м. Чернігів по вул. Любецькій, 191А, був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Підставою зупинки та складення постанови стало те, що транспортний засіб здійснював рух із непрацюючою в режимі ближнього світла в темну пору доби фарою. Працівником поліції було роз'яснено права особі, складено постанову у справі про адміністративне правопорушення та запропоновано отримати примірник постанови, від чого ОСОБА_1 відмовився.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже положеннями ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису фіксації місця події з допомогою портативного відеореєстратора вбачається, що позивач рухався на транспортному засобі з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла.
Надаючи оцінку доказам, наданих сторонами, суд вважає доведеним, всупереч положенням п. 19.1. а) ПДР України, факт руху транспортного засобу позивача в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла.
Стосовно доводів представника позивача щодо того, що відповідно до примітки до п. 19.1. ПДР, в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.10. ПДР, темна пора доби - це частина доби від заходу до сходу сонця; недостатня видимість - це видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо. Позивач здійснював керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла саме в темну пору доби, тому доводи позивача про те, що в примітці до п. 19.1. ПДР зазначено, що в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари, суд відхиляє, як такі, що не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
При цьому відсутність в діях позивача прямого умислу на вчинення спірного правопорушення автоматично не свідчить про відсутність в його діях складу такого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки вина в цьому випадку може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності. Також обов'язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Оцінюючи доводи позивача на предмет того, що працівником поліції було допущено процесуальне порушення у виді нероз'яснення прав ОСОБА_1 суд зауважує, що як вбачається із пояснень учасників справи, роз'яснення прав в дійсності відбулося. Згідно позиції позивача права були роз'яснені йому нечітко і він не міг сприйняти повідомлену йому інформацію через її нечіткість і формальність роз'яснення.
Однак як було встановлено у судовому засіданні й не заперечувалося ніким із учасників провадження, на місці складення постанови ОСОБА_1 не звертався до працівника поліції із скаргами чи зауваженнями щодо недостатньої чіткості роз'яснення прав. За наведених умов суд доходить висновку, що у тому разі, якщо ОСОБА_1 дійсно з суб'єктивних або об'єктивних причин не міг належним чином сприйняти роз'яснення прав, він не був позбавлений можливості звернутися до працівника поліції із відповідним клопотанням чи зауваженням, наслідком чого могло би бути додаткове роз'яснення прав, однак цього позивач не зробив. При цьому критерії чіткості або нечіткості роз'яснення є значною мірою суб'єктивними, і за відсутності будь-яких звернень чи зауважень з боку особи працівник поліції мав підстави вважати, що права особі зрозумілі. Отже, суд не вбачає в даному випадку порушення прав ОСОБА_1 та відхиляє даний аргумент позивача.
Що ж стосується доводів позивача щодо невручення йому відповідної постанови на місці її складення, суд зауважує, що позиція учасників щодо цих обставин різниться. Заразом суд зауважує, що позиція позивача щодо обставин процесуальних аспектів ухваленого рішення змінювалася у ході розгляду справи (зокрема початкова позиція про нероз'яснення прав змінилася на їх неналежне роз'яснення), що дає підстави суду сприймати пояснення позивача певною мірою критично. Також суд зауважує, що як вбачається із пояснень учасників, ОСОБА_1 щодо складення письмових пояснень чи зауважень до постанови до працівника поліції не звертався, зі скаргами на дії працівників поліції в адміністративному порядку не звертався також. Наведене в сукупності не дає суду підстави для критичного сприйняття доводів ОСОБА_1 щодо нібито відмови працівника поліції вручити йому постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці складення.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Решта аргументів учасників є очевидно не є співставними до обставин даної справи, не ґрунтуються на релевантній судовій практиці та не потребують настільки деталізованих відповідей у судовому рішенні.
У ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження порушення відповідачем жодної з вимог, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України. Зокрема не знайшли свого підтвердження порушення принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки попри наявність певних недоліків постанови висновок відповідача щодо порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується наданими відповідачем в обґрунтування прийнятого ним рішення доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування постанови серії ЕНА №4486065 від 12.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
За наведених умов судовий збір із відповідача не підлягає стягненню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейської 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Ворони Катерини Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09.10.2025.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач - поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 УПП в Чернігівській області ДПП Ворона Катерина Сергіївна (місцезнаходження: вул. Громадська, буд. 66, м. Чернігів, 14037)
Відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646)
Суддя А.О. Діденко