Справа №751/7848/25
Провадження №2-а/751/179/25
07 жовтня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,
секретар судового засідання Островська А.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Бредюк Олег Миколайович,
відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті,
представник відповідача Мельничук Ірина Василівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Представник позивача - адвокат Бредюк О.М. в інтересах
ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AВ № 00007680 від 26 серпня 2025 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 та закриття справи.
Позов обґрунтовано тим, що 26 серпня 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень
Курлаєвою Ю.С. складено постанову щодо ОСОБА_1 за те, що 25 серпня 2025 року о 17 годині 38 хвилин за адресою: М-07, Волинська область, км 381+451, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX 26.440» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Пправил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,223% (2,489 тони) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена
ч. 2 ст.132-1 КУпАП.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт., відстань між вісями 1-2 - 2600 мм; 2-3 -
1350 мм, 3-4 - 5300 мм, 4-5 - 1310 мм, 5-6 - 1320 мм; навантаження на вісь
1 - 6920 кг, 2 - 4790кг, 3 - 9470кг, 4 - 8870 кг, 5 - 8870 кг, 6 - 8290 кг, загальна маса - 47 210 кг.
Вказаний транспортний засіб рухався у зчеплені із загальним напівпричепом н/пр - бортовим, переобладнаним у контейнеровоз, марки «ROBUSTE» з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «MAN TGX 26.440» з державним номерним знаком НОМЕР_1 являється спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 30 серпня 2016 року серії НОМЕР_4 напівпричеп марки «ROBUSTE» з державним номерним знаком НОМЕР_2 являється загальним напівпричепом н/пр - бортовим, переобладнаним у контейнеровоз, тому він відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони.
Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови безпідставно не врахував, що перевезення здійснювалось спеціалізованим вантажним сідловим тягачем в зчепленні спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом.
Відтак, встановлене у постанові AВ № 00007680 від 26 серпня 2025 року перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,223% (2,489 тони), при дозволеній загальній масі 40 тон, яке виміряне з урахуванням похибки на вагові або габаритні параметри транспортного засобу та склало 42 489 кг, є помилковим, оскільки розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними відповідно до пункту 22.5.б) Правил дорожнього руху для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, а не із 40, як це здійснено відповідачем.
Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування». Відсоткове значення перевищення транспортного засобу отримується з максимально допустимої маси з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу. Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм похибка пристрою)/Хнорм)*100%.
Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так (47210-44000-10%(4,721))/44.000*100 = -3,434 (тобто перевищення взагалі відсутнє).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від
12 вересня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Мельничука І.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення обґрунтовано тим, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу, визначати кількості осей транспортного засобу, вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Звертають увагу, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Твердження позивача про невідповідність фактичних зафіксованих параметрів транспортного засобу, які відображені в оскаржуваній постанові, та встановленого в ній правопорушення її математичним обрахункам спростовано, зазначеною формулою, яка наведена в оскаржуваній постанові.
Постановою зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу та встановлено, що: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2 - 2600 мм, 2-3 - 1350 мм, 3-4 - 5310 мм, 4-5 - 1310 мм, 5-6 -
1320 мм, навантаження на вісь 1 - 6920 кг, 2 - 4790 кг, 3 - 9470 кг, 4 -
8870 кг, 5 - 8870 кг, 6 - 8290 кг, загальна маса - 47 210 кг. Згідно з формулою зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Пправил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,223% (2,489 тони), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, Розрахунок *% перевищення = ((X факт - X норм похибка пристрою)/X норм)*100% *% перевищення = ((47210 кг -40000кг) -10%*47210кг)/40000кг)*100% = 6,223%.
Вважає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку № 1174, а отже зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Також, оскаржувана постанова відповідає додатку 1 Інструкції № 512 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури від
14 травня 2022 року № 324).
В оскаржуваній постанові зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
З фото фіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребується, так як він не є самостійним суб'єктом адміністративної відповідальності.
Указує на те, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що лише наявність контейнеровозу дозволяє здійснювати перевезення з підвищеними ваговими нормами.
Звертає увагу, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру. За даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, на контейнеровоз встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
Будь-яких доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме: розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, та інша інформація відповідно до вимог Наказу № 363. Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.
Позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 тон, оскільки навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів. Використання конструкції, візуально схожої на контейнер є намаганням штучно збільшити максимальне дозволене навантаження транспортного засобу всупереч нормам законодавства України.
Щодо роботи комплексного технічного засобу, все обладнання, яке встановлено і працює, проходить обов'язкову сертифікацію згідно ДСТУ OIML R 134-1:2010, який повністю транслює вимоги Європейського стандарту OIML R 134-1:2006 для зважування транспортних засобів у русі. Цей стандарт не обмежує використання сертифікованих систем в залежності від типу вантажу. Всі майданчики сертифікуються згідно цього стандарту і мають відповідати класу точності не гірше ніж 10F. Під час перетину транспортним засобом зони зважування майданчика WIM визначається його тип за кількістю вісей та відстані між ними. Тип вантажу визначити неможливо, але потрібно зауважити, що руйнівний вплив на дорогу і мости створює не тип вантажу, а його вага. Згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху порушенням є перевищення відповідних вагових обмежень по загальній вазі або по вісях, або по групі вісей незалежно від типу вантажу. Як зазначалось вище ДСТУ OIML R 134-1:2010, якій встановлює вимоги до обладнання для зважування в русі, не має обмежень щодо типу вантажу. Більше того рекомендації і вимоги щодо облаштування майданчиків WIM вказують на те, що обрана ділянка не повинна мати поворотів, смуг розгону або гальмування не менше 250 м від перехресть і 300 м від залізничних переїздів, повздовжній похил не повинен перевищувати 10 проміле. Тобто майданчики WIM облаштовуються там, де рух транспортних засобів рівномірний і навіть рідкий вантаж, не кажучи про сипучий, знаходиться у відносному спокої.
Дії відповідача під час формування оскаржуваної постанови є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України. Уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (а.с. 38-47).
На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MAN TGX 26.440» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , повна маса якого 26 000 кг, маса без навантаження 7 500 кг, що є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а.с. 8-9).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_4 загальний напівпричіп н/пр - бортовий перероблений у контейнеровоз марки «ROBUSTE» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , повна маса якого 38 000 кг, маса без навантаження 5 300 кг, власником є Черноус Юлія Миколаївна (а.с. 10-11).
26 серпня 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Курлаєвою Ю.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AВ № 00007680, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміеністративнеого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Відповідно до оскаржуваної постанови 25 серпня 2025 о 17 годині
38 хвилин за адресою М-07, км 381+451, Волинська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX 26.440» з державним номерним знаком НОМЕР_5 , ОСОБА_1 як відповідальна особа допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,223% (2,489 тони), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон (а.с. 7).
У постанові серії AВ № 00007680 містится інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: WIM 54, 054*002, із зазначенням серії та номеру свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії.
Також, зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2 - 2600 мм, 2-3 - 1350 мм, 3-4 - 5310 мм, 4-5 - 1310 мм, 5-6 - 1320 мм, навантаження на вісь 1 - 6920 кг, 2 - 4790 кг, 3 - 9470 кг, 4 - 8870 кг, 5 - 8870 кг, 6 - 8290 кг, загальна маса - 47 210 кг.
Посилання на веб-сайт https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AВ00007680/ з ідентифікатором доступу (nstEUMdjpU6BY), на якому розміщені фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, які також долучені відповідачем до відзиву (а.с. 48-53).
Постанова серії AВ № 00007680 від 26 серпня 2025 року разом з квитанцією про сплату адміністративного штрафу направлена відповідачем на адресу позивача: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27 серпня 2025 року, та вручена особисто ОСОБА_1 01 вересня 2025 року (а.с. 6, 54).
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зоні габаритно-вагового контролю;
- у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі.
Тобто, законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:
- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
08 листопада 2006 року № 1567);
- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
Відповідальність за ч. 2 до ст. 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Суд вважає, що зміст оскаржуваної постанови співвідноситься з дослідженою інформацією на веб-сайті https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AВ00007680/ та відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, вказана постанова підписана уповноваженою службовою особою відповідача шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Позивачем не надано доказів порушень порядку розгляду справи, передбаченого ст. 279-5 КУпАП, а отримана відповідачем з технічного засобу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 54 та викладена в оскаржуваній постанові інформація є належним і допустимим доказом перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу позивача.
Оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам Інструкції
№ 512.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від
18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 22.5 Пправил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 тон, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 тон), навантаження на одиночну вісь - 11 тон (для автобусів, тролейбусів - 11,5 тон), здвоєні осі - 16 тон, строєні - 22 тони (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 тон, здвоєні осі - 18 тон, строєні - 24 тони) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складається до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі. Можлива максимальна дозволена похибка автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс - 10 %*Мфакт)/Ммакс)*100, (Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима
п. 22.5 Правил дорожнього руху України, загальна маса транспортного засобу), а навантаження на строєні осі за формулою: (Мфакт-Ммакс - 16 %*Мфакт)/Ммакс)*100.
У контексті п. 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від
24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.
Доводи позивача, що розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є помилковими внаслідок використання невірних вихідних даних, оскільки транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, який рухався з напівпричепом - контейнеровозом, є помилковими з огляду на наступне.
Згідно з положеннями п. 22.5 Правил дорожнього руху при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг визначено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів або змінних кузовів.
У наказі Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Згідно п. 17.6. Правил № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до пунктів 17.4-17.6 Правил № 363 універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п. 17.15 Правил № 363).
Із фотознімків, зроблених під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства вбачається, що кузов, який перевозився, не відповідає зовнішнім характерним ознакам контейнера чи змінного кузова, адже відсутні кутові фітинги (кріплення), не вбачається наявності відповідного опломбування та маркування яке має бути нанесено на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. На спеціалізований сідловий тягач на платформі встановлено переобладнаний з контейнера кузов, у якого зрізано верх.
Таким чином, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив саме конкретний контейнер чи змінний кузов позивачем не надано, не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для транспортного засобу позивача збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 тон.
Суд звертає увагу, що визначальним в справах такого типу, є встановлення використання перевізником саме контейнера, оскільки відсутність такого дає можливість для недобросовісної маніпуляції перевізниками шляхом встановлення кузовів, зовні схожих на контейнери, з одного боку, та уникнення дотримання вимог контролю по вазі вантажу з іншого.
Крім того, відповідно до п. 17.9 Правил № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Також, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Разом з тим, будь-яких доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження використання контейнеровоза за призначенням, тобто здійснення ним вантажних перевезень саме у контейнері, матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що переобладнаний (обрізаний, з тентом/без тенту) контейнер, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (у тому числі металобрухту) не є контейнером.
Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язані із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю та використання при цьому належного технічного приладу.
Позивачем до адміністративного позову не надано належних та достатніх доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд дійшов до висновку, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При ухваленні рішення, суд також враховує загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справах «Коробов проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Лавенте проти Латвії» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на повне та об'єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку щодо законності спірної постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 77, 241-246, 286 КАС України, статтями 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, код ЄДРПОУ 39816845, електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua)
Суддя Р.М. Топіха