09.10.2025 Справа №607/20876/25 Провадження №1-кс/607/5935/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні№42025212050000049 від 01 серпня 2025,стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України,
Заступник начальника відділу СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у межах кримінального провадженняза №42025212050000049 від 01 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України,звернулась до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 605 600 гривень.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, а також існують ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, окрім того, застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, та запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, з мотивів, наведених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, а наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені належними та допустимими доказами. Підозрюваний має на утриманні малолітню дитину, мати якої позбавлена батьківських прав, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків і потребу забезпечення догляду за дитиною. У зв'язку з чим захисник просив обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір застави до розумного та співмірного з майновим станом підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав думку свого захисника.
Перевіривши надані матеріали, клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025212050000049 від 01 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час.
Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі - Закон України).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Наприкінці липня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, невстановлена досудовим розслідування особа, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_8 організували незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних осіб шляхом наданням порад, вказівок, наданням засобів, з корисливих мотивів.
У період серпня-вересня, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у вказаної вище групи осіб, виник злочинний намір на незаконне переправлення через державний кордон України жителя м. Тернополя ОСОБА_9 , з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , в період серпня-вересня 2025 року, за допомогою месенджера для обміну повідомленнями WhatsApp, та в телефонному режимі надавав ОСОБА_9 , інформацію та деталі щодо незаконного перетину державного кордону України поза межами пропуску, за що останній після виконання вказівок ОСОБА_8 , та незаконного перетину кордону України повинен надати грошові кошти в розмірі 11 тисяч євро.
У подальшому, 27.08.2025 у обідню пору доби ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_8 , який використовував номер мобільного зв'язку НОМЕР_1 та повідомив йому про те, що він телефонує на рахунок незаконного перетину кордону України, після чого ОСОБА_8 , використовуючи месенджер для обміну повідомленнями WhatsApp, повідомив останнього, що йому потрібно надіслати свої анкетні дані, фото обличчя та надіслати скриншот військово-облікового документу в застосунку «Резерв» вказав, що вказана інформація потрібна для подальшої організації його незаконного переправлення через державний кордон України.
29.08.2025 ОСОБА_9 у застосунок для обміну повідомленнями WhatsApp надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , який використовував номер мобільного зв'язку НОМЕР_1 , про способи незаконного перетину кордону, перший з яких пішою ходою, поза межами пунктів пропуску вартістю якого становить 11 000 євро, а інша пропозиція за допомогою автомобілів, через пункт пропуску державного кордону України вартістю 13 000 євро.
ОСОБА_9 погодився на пропозицію перетнути кордон пішою ходою, поза межами пунктів пропуску за 11 000 євро.
Окрім цього ОСОБА_8 повідомив про те, що ОСОБА_9 необхідно оплатити йому 250 євро за перевезення його до прикордонного міста Чернівці та безперешкодного проїзду через поліцейські/прикордонні пости, 8 000 євро за його незаконне перевезення через державний кордон України, а решту суми надати коли він буде в прикордонні смузі і дійсно переконається, що має змогу незаконно перетнути державний кордон України.
06.09.2025 до ОСОБА_9 , о 10 годині 58 хвилин написав у месенджер WhatsApp ОСОБА_8 та повідомив про те, що цього дня він прибуде в м. Тернопіль для подальшого перевезення ОСОБА_9 у прикордонне місто Чернівці.
Того ж дня, о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом марки Citroen, моделі С-ЕLYSEE із державним номером НОМЕР_2 , прибув до м. Тернопіль, та забравши з місця проживання ОСОБА_9 , направився на АЗС «UPG», що знаходиться по вулиці Об'їзна, 33 в с. Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області, де сказав ОСОБА_9 надати йому грошові кошти в розмірі 250 євро, на що останній погодився та передав йому вказану суму коштів, після чого почали рух до готелю Gold Georg Palace, що знаходиться у м. Чернівці на вул. Ентузіастів, 3 Г.
До готелю Gold Georg Palace, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули приблизно о 18:45 год., де вже було забезпечене місце безоплатного проживання ОСОБА_9 у приміщенні кімнати № 207 із 06.09.2025 по 12.09.2025.
Після чого вони разом зайшли в кімнату № 207 вказаного готелю та приблизно о 18:48 год. ОСОБА_8 наказав ОСОБА_9 передати йому 8 000 євро за майбутній незаконний перетин державного кордону України, що ОСОБА_9 і зробив.
Перебуваючи в готелі Gold Georg Palace, в період часу з 06.09.2025 по 12.09.2025 ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 як особисто так в телефонному режимі спосіб перетину кордону України, зокрема що він за допомогою автомобіля перевезе до прикордонної зони, де їх зустрінуть особи, які пішою ходою, поза межами пунктів пропуску, переведуть до межі кордону між Україною та Румунією та вкажуть, у якому напрямку перетнути кордон, та дав вказівку ОСОБА_9 очікувати «коридор».
Надалі, 12.09.2025, близько 12 години до готелю Gold Georg Palace прибув ОСОБА_8 повідомив збирати речі для подальшого переїзду, в інший готель з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться по АДРЕСА_3 в якому забезпечив безоплатне проживання з 12.09.- 19.09.2025.
15.09.2025 ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 прибули до готелю «Венеція», де проживав ОСОБА_9 в ході розмови ОСОБА_4 повідомив спосіб перетину кордону України, зокрема надав ОСОБА_9 змінне взуття оскільки потрібно буде йти гірською дорогою. Так близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4 віддав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 700 євро з тієї суми коштів, які ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 06.09.2025, як гарантію того, що останній незаконно перетне державний кордон України.
Також ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_9 що затримка у його переправленні через кордон пов'язана із затриманням правоохоронними органами групи осіб, які сприяли у незаконному перетині державного кордону України, але в подальшому запевнили ОСОБА_9 , про новий механізм, що роблять все можливе, щодо його незаконного перетину державного кордону України.
Однак ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 надавши достатньо вказівок та порад ОСОБА_9 , спрямованих на досягнення мети незаконного переправлення його через державний кордон України, тобто вчинивши всі необхідні дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, не змогли його завершити, з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 не виконав їх вказівки залишатися у готелі і покинув його територію, поїхавши в м. Тернопіль до місця свого проживання.
07 жовтня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 3 ст. 332 КК України (Стаття 332 в редакції Закону № 3186-VI від 05.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1019-VIII від 18.02.2016), тобто в закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів.
07 жовтня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 06.08.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 02.09.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 19.09.2025 року; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.09.2025 року; протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 25.09.2025 року; протоколом про результати візуального спостереження за особою від 26.09.2025 року.
Відповідно до положень статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що дослідженими матеріалами та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України, так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Крім того, призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, може стати підставою та мотивом для переховування від органів досудового розслідування та суду. Також слід врахувати те, що підозрюваний є жителем прикордонної області, та обізнаний в способах та механізмах щодо незаконного переходу державного кордону України, що дає йому можливість переховуватись за кордоном та уникнути від кримінальної відповідальності.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є те, що свідок ОСОБА_9 відомий підозрюваному, а від так останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати.
Поряд з цим, відповідно до положення ч. 2 ст. 23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, є те, що підозрюваний являється жителем прикордонної області, що дає йому можливість продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки йому відомий механізм щодо незаконного перетину осіб через державний кордон України.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність ризиків, передбаченого п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме, наявні дані про особу ОСОБА_4 : його вік, міцність соціальних зв'язків, на утриманні малолітня дитина,раніше не судимий, тяжкість кримінального правопорушення, яке, згідно статті 12 КК України, є тяжким злочином, покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним - позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна.
Отже, доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти ризикам, які встановлені під час розгляду клопотання.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених у ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків.
Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст.194 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 05 грудня 2025 року.
Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/20876/25, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.10.2025.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 05.12.2025.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1