Справа №463/9569/25
Провадження №1-кс/463/9137/25
про застосування запобіжного заходу
09 жовтня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Цвітова Калуського р-ну Івано-Франківської обл., українцю, громадянину України, одруженому, має на утриманні малолітню дитину 2022 року народження, раніше не судимому, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді посаду стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ у військовому званні «солдат», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120001127 від 23 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебуваючи на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст. 1, 4, 26 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 17 вересня 2025 року близько 15.10 год., перебуваючи на території військового містечка АДРЕСА_2 , через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не вибувати в район виконання бойових (спеціальних) завдань зведеного взводу 45 полку, умисно, відкрито зокрема і у письмовій формі, відмовився виконати бойове розпорядження т.в.о. командира військової частин НОМЕР_1 №БР-32 від 17.09.2025 про повернення особового складу в район виконання бойових (спеціальних) завдань ( АДРЕСА_3 ) зведеного взводу 45 полку, чим вчинив відкриту відмову виконати наказ начальника (непокору) вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Таким чином слідчий вважає, що в діях ОСОБА_5 наявні підстави для обґрунтованої підозри у вчинені останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у зв'язку з чим останньому повідомлено про підозру у вчиненні таких.
Слідчий клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивує тим, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження. Вказує, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема звертає увагу на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Окрім того підозрюваний може вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється оскільки відмовився виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття в зону проведення бойових дій, а відтак, у випадку не обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній продовжить свою протиправну поведінку та може вчинити самовільне залишення військової частини або дезертирство. Крім цього, враховуючи протиправну поведінку ОСОБА_5 та його нехтування наказами командира військової частини, а також вимогами Законів України та Статуту Збройних Сил України, останній може схиляти до аналогічної протиправної поведінки також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . Відтак вказує, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в такому, а тому на даному етапі досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник клопотання прокурора заперечив. Вважає, що відсутні підстави для обрання запобіжного заходу. Просив врахувати обставини невиконання бойового підозрюваним і відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрюваний просив не застосовувати до нього запобіжний захід тримання під вартою, вказав, що готовий і надалі нести військову службу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62025140120001127 від 23 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
9 жовтня 2025 року в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
При цьому з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 9 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 було затримано 9 жовтня 2025 року о 11 год. 53 хв.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходуслідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать: висновок із матеріалів службового розслідування по факту відмови від виконання бойового розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 особовим складом стрілецької роти (резервної) від 19 вересня 2025 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №65 від 17 березня 2022 року, наказ командира військової частин НОМЕР_1 №257 від 8 вересня 2025 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №263 від 13 вересня 2025 року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №908 від 19 вересня 2025 року, протоколи допиту у якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 26 вересня 2025 року, протокол огляду від 7 жовтня 2025 року, військовий квиток ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 9 жовтня 2025 року, витяг з бойового розпорядження від 17 вересня 2025 року.
При цьому згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4524-IX від 15 липня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Відтак ризиками, які дають підстави слідчому судді застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисного самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Також, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, може вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів з часу фактичного затримання, тобто з 8 жовтня 2025 року до 7 грудня 2025 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак з врахуванням наведених положень слідчий суддя вважає, що при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись вимогами статей 176, 177, 178, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання 9 жовтня 2025 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 7 грудня 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти настаршого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1