Справа № 308/8446/25
08 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Заяць А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 14.01.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (заява-оферта) №200319835 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, згідно з паспортом споживчого кредиту сума становить до 100000 грн під час укладення договору на строк 11 місяців, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі згідно з умовами, що визначені у кредитному договорі, що підтверджується виписками за кредитним договором.
Зауважує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутися із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №200319835 від 14.01.2021 становить 18725,79 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10548,99 грн; заборгованість за відсотками - 8176,8 грн.
Зазначає, що 25.07.2024 АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200319835 від 14.01.2021.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200319835 від 14.01.2021 в розмірі 18725,79 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
22.07.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю доказів такої заборгованості.
У відзиві відповідач зазначає, що позов не визнає в повному обсязі, вважає його не обґрунтованим, таким що не відповідає дійсності з перекручуванням обставин, і таким що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зауважує, що у порушення законодавства України їй не приходило повідомлення від нового кредитора про відступлення права вимоги за кредитним договором, а навпаки, як вбачається з додатків до позовної заяви, таке повідомлення відбулося у день звернення позивача до суду у день у день звернення до суду і повідомлення її. Крім того, вказує, що що грошові кошти були нею повернуті, первісний кредитор банк мав зв'язки з російською федерацію, його через це позбавили ліцензії та він на стадії ліквідації. Наполягає на тому, що у позивача відсутні належні докази, які свідчать про наявність реального боргу, її ніхто не повідомляв про відступлення права вимоги. Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконала та надала відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача. Проте доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви додатках відсутні докази руху коштів по рахунку відповідача, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у первинного кредитора, а також наявність у відповідача взагалі заборгованості перед позивачем, у тому числі у розмірі, вказаному у розрахунку. Розрахунок заборгованості в даному випадку не є належним доказом існування заборгованості або інших грошових правовідносин між сторонами, зокрема з первинним кредитором. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому подав клопотання, згідно з яким просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.01.2021 ОСОБА_1 ознайомилася із умовами кредитування кредитодавця АТ «Банк Форвард» та підписала Паспорт споживчого кредиту продукт Кредитна картка КОКО КАРД MasterCard Nonename_list.
14.01.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200319835, шляхом підписання заяви (оферти), за умовами якого позичальник просить випустити на її ім'я платіжну картку, найменування якої вказане в інформаційному блоці та відкрити поточний рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку (п. 1.1, 1.2 договору).
Сторонами узгоджено, що тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту - до 100000 грн з урахуванням додаткових послуг у випадку збільшення ліміту, строку кредитування - 11 місяців, мета споживчого кредиту - на споживчі цілі, спосіб та строку надання кредиту - безготівковим шляхом протягом банківського дня, наступного за активацією картки отримувачем, процентна ставка за кредитом (річних) - 48%, тип процентної ставки - фіксована.
Крім того, ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард», в особі працівника банку, засвідчили своїми підписами: опитувальник клієнта - фізичної особи, договір про використання електронного підпису №200319835 від 14.01.2021.
АТ «Банк Форвард» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит, що підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача.
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №200319835 від 14.01.2021 станом на 09.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 18725,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10548,99 грн; заборгованість за відсотками - 8176,80 грн.
Таким чином, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» (банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір №GL1N426202/1 відступлення прав вимоги, у відповідності до котрого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та / або заставодавців, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейдуть обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 69 349 284,90 грн. Загальна ціна активів, що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону, переможцем яких став новий кредитор, та яка підлягає сплаті новим кредитором за результатами зазначених відкритих торгів, складає 70 122 419,74 грн без ПДВ (п. 4 договору).
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію №4170 від 23.07.2024, з якої встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило платіж у розмірі 70 122 419,74 грн на користь АТ «Банк Форвард» із призначенням платежу: Оплата за лот GL1N426202, переможець ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, ціна продажу 70 122 419,74 грн, без ПДВ.
Відповідно до витягу із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 (додаток №1 до договору №GL1N426202/1 відступлення прав вимоги), банк відступає новому кредитору право вимоги заборгованостей до боржників кредитора, зокрема, щодо ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер договору: 200319835 від 14.01.2021, загальна сума заборгованості становить 18725,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10548,99 грн; заборгованість за відсотками - 8176,8 грн.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Зобов'язання відповідач не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
09.06.2025 позивачем на адресу відповідача скеровувалася досудова вимога вих. №23731438 щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернула вказаний борг.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язалася повернути кредит, відсотки за користування ним, однак свого зобов'язання вчасно не виконала, кредит не повернула та нараховані відсотки не сплатила.
Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем порушено умови кредитного договору в частині погашення основної заборгованості, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18725,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10548,99 грн; заборгованість за відсотками - 8176,80 грн, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, своєю чергою відповідач не скористалася процесуальним правом надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.
Отже, оскільки умови кредитного договору відповідач не виконала своєчасно і належним чином, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити повністю та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18725,79 грн.
Представник позивача просить відшкодувати позивачу, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до частини першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору.
З приводу цього питання Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/19 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати в сумі 7000 грн на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025 та замовлення до вказаного договору, що підтверджується детальним описом наданих послуг, актом наданих послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі №640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та зважаючи на те, що справа є незначної складності, розгляд справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи відсутність заяви про зменшення витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати за надання професійної правової допомоги на користь позивача у розмірі 7000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2422,20 грн.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 267, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200319835 від 14.01.2021 у розмірі 18725 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) гривень 79 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10548,99 грн; заборгованість за відсотками - 8176,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати за надання професійної правової допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 08 жовтня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик