Провадження № 22-ц/803/7268/25 Справа № 207/5142/24 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Городничої В.С.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2
на рішення Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу , -
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2016 року до загибелі останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто, більш ніж останніх 5,5 років.
26 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний у Збройні Сили України і воював в Донецькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув від отриманих поранень не сумісних з життям під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії, поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області.
02 травня 2022 року батько, мати, донька загиблого та позивач звернулись до Міністерства Оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_4 із документами на виплату одноразової грошової допомоги згідно п.2 Постанови КМУ № l68 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 31 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум № 77 від 20.05.2022 комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги «Батьку, матері та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20.04.2022р. та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 13.05.2022р. №321/КЦ/4115 - в розмірі 3/4 частини 15000000 грн., в сумі 11250000 грн. у рівних частинах кожному.
Відповідно до листа №7/12068/7 від 10.06.2022р. Міністерство Оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило, що у зв'язку із намірами ОСОБА_3 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15000000 грн. було зарезервовано.
Позивачка вважала, що Міністерство оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично визнало право позивача на 1/4 частку грошової допомоги за умови визнання судом факту її проживання із загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю, проте виплати не здійснило.
Зазначала, що під час розгляду даної справи, необхідним є з'ясування наявності у позивача правового статусу дружини загиблого військовослужбовця, як необхідної умови для виникнення у позивача права на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв'язку з чим просила суд встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково.
Встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 15 квітня 2017 року по 01 квітня 2022 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
У відповіді на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У додаткових поясненнях ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Представник апелянта ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 - адвокат Бундюк Є.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та викладені в ній доводи, просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Федоренко Р.В., в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, кожний окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали свої заперечення та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_4 , в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала рішення місцевого суду, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що вважає саме позивачку ОСОБА_3 дружиною свого загиблого сина.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що в суді першої інстанції були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона двоюрідна сестра загиблого ОСОБА_8 . Їй відомо, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мешкали разом з вересня 2016 року. Приблизно раз на два тижні вона приходила до них в гості, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приходили до неї в гості ще частіше, оскільки вона проживає в приватному секторі. Зазначала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали разом як чоловік та дружина, вона чекала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєструють шлюб. Вони проживали в квартирі ОСОБА_6 , розташованій в будинку АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 . Коли вона бувала у них в гостях, до ОСОБА_9 приходила і донька ОСОБА_11 , сама, без мами. Весь цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були разом, ніколи не розлучалися. ОСОБА_9 називав ОСОБА_10 своєю дружиною. Вони разом ходили в магазини, купували продукти та предмети побуту, вели спільне господарство. ОСОБА_9 казав, що планує укласти шлюб з ОСОБА_10 , вони планували одружитися влітку 2022 року. Свідок підтвердила, що дійсно ОСОБА_12 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з вересня 2016 року та моменту загибелі ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , є сусідкою ОСОБА_3 та загиблого ОСОБА_6 , вона проживає на четвертому поверсі, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали на п'ятому поверсі. Ця квартира залишилась ОСОБА_9 від бабусі та дідуся. ОСОБА_9 там проживав з першою дружиною, а з осені 2016 року почав жити з ОСОБА_10 . Вона навіть не знала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не одружені, оскільки все оточення сприймало їх за подружжя. Вони виставляли спільні фото в соцмережах, ходили спільно до батьків, на дачу, в магазини за покупками, вона підтверджує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільно господарство. Вона бачила, що вони разом ходили в магазин та поверталися з пакетами. Дочка ОСОБА_14 приходила до них у гості.
В матеріалах справи містяться письмові заяви від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , батьків загиблого ОСОБА_6 про визнання позову (т.1.а.с.133-136, 137-140).
Відповідно до копії рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 зареєстрований 15 вересня 2007 року Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 282 було розірвано, справа №207/486/17. Рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року (т.1а.с. 23-24).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20.04.2022, актовий запис № 339 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1арк. с. 14).
Згідно з копією сповіщення сім'ї № 7/1463, виданого 13 квітня 2022 року, ОСОБА_5 було сповіщено, що його син ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Авдіївки Донецької області (т.1арк. с. 11).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 992, виданого 06.04.2022 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій (т.1арк. с. 12-13).
Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19.02.2016 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В., ОСОБА_6 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_4 (т.1арк. с. 19).
Згідно Актів про проживання без реєстрації № 173 від 03 червня 2022 року та № 138 від 27.04.2022 року, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_5 проживає без реєстрації з вересня 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_6 до момента його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , та вела з ним спільне господарство (т.1арк. с. 20-21).
Згідно листа від 10 червня 2022 року за № 7/12068/7 Міністерство Оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило, що у зв'язку із намірами ОСОБА_3 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15000000 грн. було зарезервовано (т.1арк. с. 15).
20 квітня 2022 року Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на запит ОСОБА_3 виданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання за № 00035415918 (т.1арк. с. 18).
Відповідно до роздруківки з карткового рахунку позивачки (т.1ар.с.17) саме вона отримала 4100грн. за призначенням «матеріальна допомога з ФСС на поховання ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 , витяг № 00035415918 від 20.04.2022».
На підтвердження організації поховання загиблого позивачка також надала товарний чек на придбання труни від 13.04.2022 року в сумі 6200,00грн.
Вказані факти підтверджують, що саме позивачка займалася реєстрацією смерті загиблого ОСОБА_6 , отримувала допомогу від ФСС на його поховання, купувала труну.
Зазначені обставини не заперечувались відповідачами та не спростовані під час розгляду справи належними доказами.
Згідно довідки за реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», наданої ОСОБА_3 , вона містить номер карткового рахунку НОМЕР_3 (т.1арк. с. 25).
Згідно банківських квитанцій за 2019р., одержувачем яких є АТ «ОТП Банк», відправником зазначено ОСОБА_16 , призначення платежу: «поповнення карткового рахунку», а карткою відправника зазначено номер карткового рахунку позивачки НОМЕР_3 (т.1арк. с. 26-28). Тобто, ОСОБА_3 здійснювала перекази зі своєї банківської картки від імені ОСОБА_6 для погашення його заборгованості по кредиту перед АТ «ОТП Банк».
Із того самого рахунку позивачки НОМЕР_4 були здійснені систематичні перекази грошових коштів на рахунок доньки загиблого - ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями (т.1а.с.30-33). Тобто, позивачка, як член сім'ї ОСОБА_6 допомагала матеріально доньці ОСОБА_6 - ОСОБА_17 , коли дитині були необхідні гроші на її потреби, шляхом їх переказу з картки позивачки на картку дитини.
Із того ж самого рахунку позивачки НОМЕР_4 були здійснені грошові перекази від імені загиблого ОСОБА_6 на оплату комунальних послуг за споживання газу, води, тощо, що підтверджується квитанціями (т.1а.с. 34-39).
Даний факт підтверджує, що позивачка мала спільний бюджет та вела спільне господарство із загиблим ОСОБА_6 , оскільки саме нею сплачувались кошти за утримання квартири, в якій вони спільно проживали із ОСОБА_6 .
Окрім цього, під час дії карантину в 2021 році, позивачкою були здійснені систематичні замовлення продуктів за адресною доставкою за місцем проживання їх з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначеного, позивачкою надано виписки із замовленнями, а також докази їх оплати з рахунку позивачки (т.1а.с. 40-47).
Крім того, ОСОБА_3 допомагала ОСОБА_6 у зверненні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в електронній формі, де для зручності зазначила свою електронну адресу, про що свідчать відомості про звернення з електронного кабінету та сама відповідь ПФУ (т.1а.с.48-51).
Окрім цього суду надано ряд фотографій на, яких відображено ОСОБА_3 з ОСОБА_6 як удвох, так і у колі сім'ї, у тому числі і з донькою загиблого (т.1а.с. 53-54).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Отже визначальним критерієм належності особи до члена сім'ї є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків, а кровні зв'язки - вторинні. Факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачкою було доведено, що вона дійсно спільно проживала однією сім'єю з загиблим ОСОБА_6 , була пов'язана з ним спільним побутом та взаємними правами та обов'язками подружжя, як то сплата комунальних послуг, кредитів, здійснення сумісних покупок, утримання дитини загиблого та інше, а отже фактично була членом його сім'ї.
Разом з цим, оскільки загиблий ОСОБА_6 , хоча і проживав разом з позивачкою ОСОБА_3 з вересня 2016 року, але формально в цей період перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , даний шлюб було розірвано рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року, рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року (а.с. 23-24), отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 15 квітня 2017 року по 01 квітня 2022 року.
Крім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4 - мати загиблого ОСОБА_6 , підтвердила факт спільного проживання та ведення спільного господарства позивачки з загиблим ОСОБА_6 .
Також, позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила, що вона взагалі ніколи не перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, зважаючи на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки:
«94. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
102. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
103. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.».
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що 02.04.2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії у справі №160/26247/23, у зв?язку зі зміною позиції Верховного Суду, адже Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 відступила від зазначеного вище висновку щодо юрисдикції подібних спорів зазначених у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22, встановивши, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу мають все ж таки розглядатись за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зважаючи на наступне.
Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом
Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ , в редакції, що діяла станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата смерті ОСОБА_6 ) зазначено наступне.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Отже редакція статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин чітко вказувала на те, що саме члени сім'ї мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Окрім цього, на користь наведених вище висновків суду свідчить також те, що у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX законодавець виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, фактично змінами у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.
Закон № 3515-ІХ набрав чинності 29 березня 2024 року.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Системний аналіз зазначених норм свідчить, що:
1) одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
2) право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності;
3) чинне законодавство визначає коло осіб, яким одноразова грошова допомога виплачується. Насамперед, це певні члени сім'ї, або особи, які перебували на утриманні загиблого.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII до внесення змін Законом № 3515-ІХ визначення «члена сім'ї» не містив.
Водночас згідно з частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/5 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») зазначено, що членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з військовослужбовцем спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
З урахуванням викладеного, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
1) факт проживання із загиблим;
2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Такий правовий викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, від 06.07.2022 у справі № 240/5809/19.
Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 право на одержання одноразової грошової допомоги не реалізувала, оскільки протягом трьох років з моменту смерті ОСОБА_6 не подала усі відповідні документи до Міністерства оборони України (РТЦК та СП), таким чином, оскаржуване рішення, яким було встановлено факт проживання однією сім'єю, не породжує для позивача юридичних наслідків.
Проте, зазначене не відповідає дійсності, адже відповідно до листа №7/12068/7 від 10.06.2022 року Міністерства оборони України комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації позивача було повідомлено, що у зв'язку із намірами ОСОБА_3 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15 000 000 грн. було зарезервовано.
Тобто, Комісією фактично визнано право позивача на 1/4 частку грошової допомоги за умови визнання судом факту її проживання із загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю. При цьому, реалізація права на одержання одноразової грошової допомоги безпосередньо залежить від вирішення даної цивільної справи та отримання судового рішення, що набрало законної сили про встановлення юридичного факту, а не від бездіяльності чи вчинення будь-яких інших дій позивача.
Іншого способу, аніж звернення до суду, або отримання будь-якого альтернативного судовому рішенню документу діючим законодавством не передбачено.
При цьому, виплата або відмова у виплаті одноразової грошової допомоги не є предметом даної цивільної справи, не вирішувалось районним судом та має інший суб'єктний склад, а в даній справі вирішується встановлення судом юридичного факту проживання подружжя однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 використавши своє право на судовий захист порушеного права щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, як члену сім'ї загиблого, за правилами як цивільного так і адміністративного судочинства, зловживаючи своїми процесуальними правами, в порушення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, повторно звернулася в порядку цивільного судочинства з позовом у справі №207/5142/24, який повністю тотожний позову у справі № 207/1558/22, тобто позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Так, посилаючись на висновок Верховного суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №290/289/22 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська ухвалою від 31.05.2023 року було закрито провадження у цивільній справі №207/1558/22, вважаючи, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
02.04.2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову у справі №160/26247/23, в тому числі у зв'язку зі зміною позиції Верховного суду, адже Велика палата Верховного суду у Постанові від 18.01.2024 року (справа №560/17953/21) відступила від зазначеного вище висновку щодо юрисдикції подібних спорів зазначених у Постанові Верховного суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22, встановивши, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу мають все ж таки маю розглядатись за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Тобто, повторне звернення до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська відбулось з різних підстав, а саме через зміну судової практики висловленої Верховним судом відносно підсудності певної категорії справ, а адміністративна справа №160/26247/23 і цивільна справа №207/5142/24 мають як різні предмети спору, так і різні позовні вимоги. Таким чином, посилання апелянта на тотожність справ №207/5142/24 і №207/1558/22 є недоречними, як і міркування про зловживання своїми процесуальними правами, адже позивач діяв виключно із врахуванням судових рішень, які визначали підсудність протягом їх розгляду.
В іншому випадку, судовий захист та встановлення юридичного факту не можливо ані в цивільному процесі, ані в адміністративному, що є прямим порушенням права на судовий захист.
Таким чином, посилання апелянта на порушення позивачем приписів ст.175 ЦПК і наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України є помилковими.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 07 жовтня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
В.С. Городнича