Провадження № 11-сс/803/1840/25 Справа № 175/5314/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 -
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначення застави відносно ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Мотивуючи вказане рішення слідчий суддя зазначає про обґрунтованість пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання їх вчиненню шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
На вказане рішення захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та зменшити заставу до 20 розмірів, оскільки застава в 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб є непомірною для ОСОБА_8 .. Зазначає, що ризики констатовані судом першої інстанції є необґрунтованими. Захисник вказує, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, допомагає утримувати старшій сестрі 12 братів та сестер.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
ОСОБА_8 органами досудового слідства обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в контексті її розуміння ЄСПЛ.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується вагомістю наявних доказів вчинення ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
Колегія суддів вважає, що заявлені слідчим ризики є підтвердженими, оскільки ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Фактично, подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі кримінального провадження застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_8 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до підозрюваного обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час існують, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу звільнення підозрюваного з під варти посилається на те що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання та допомагає утримувати старшій сестрі 12 братів та сестер.
Вказані обставини існували і на момент вчинення інкримінованого злочину, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні підозрюваним моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб.
Обговорюючи доводи апелянта щодо зменшення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи підозрюваного.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання підозрюваного під вартою, з заставою у визначеному розмірі, є обґрунтованим та виправданим, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Підстав для зміни запобіжного заходу не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді