Справа № 953/5092/25
Провадження № 3/953/1674/25
08 серпня 2025 року м. Харків
Суддя Київського районного суду міста Харкова Глос М. Л., розглянувши матеріали, що надійшли Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
22 травня 2025 року приблизно о 19 годині за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 , 1948 року народження, а саме, ображав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди здоров'ю потерпілої.
У судове засідання правопорушник викликався в установленому законом порядку з завчасним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення повісток за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку. Однак ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, натомість звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без його участі (а. с. 8).
За таких обставин неприбуття до суду правопорушника, участь якого у судовому засіданні у справах цієї категорії не є обов'язковою, з огляду на положення статті 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
За результатами дослідження й оцінки поданих органом поліції письмових доказів суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення і правильність юридичної кваліфікації його дій з огляду на таке.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Домашнє насильство як один із різновидів насильства відрізняється від інших його форм тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім'ї), які мають тісні стосунки та пов'язані між собою.
За визначенням, закріпленим у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (надалі - Закон № 2229-VIII), домашнє насильство становлять діяння (дії або бездіяльність), зокрема, фізичного або психологічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство згідно з п. 14 зазначеної вище частини статті є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, утворюють, зокрема, вчинення домашнього насильства, тобто будь-яких умисних діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо своєї матері задокументовано у протоколі про адміністративне правопорушення від 22 травня 2025 року серії ВАД № 696409, який правопорушник підписав без жодних зауважень чи заперечень (а. с. 1).
Про зазначений вище факт потерпіла ОСОБА_2 повідомила ХРУП № 1 у м. Харкові у заяві, в якій просила правоохоронний орган вжити щодо її сина передбачених законом заходів реагування (а. с. 2).
У письмових поясненнях працівнику поліції, які були досліджені судом, потерпіла повідомляла обставини сімейної сварки із сином, яка виникла 22 травня 2025 року приблизно о 19 год. Зокрема, як зазначала ОСОБА_2 , вона зробила ОСОБА_1 зауваження, оскільки син був напідпитку, а він у відповідь став висловлюватися нецензурною лайкою, ображати її та погрожувати фізичною розправою. (а. с.3)
Наведених вище обставин правопорушник не заперечував у своїх письмових поясненнях, зазначаючи, що 22 травня 2025 року приблизно о 19 год. у них з матір'ю виникла суперечка на побутовому рівні, під час якої він дійсно словесно ображав потерпілу і виражався нецензурною лайкою. Фізичної сили не застосовував (а. с. 4).
У поданій до суду письмовій заяві ОСОБА_1 зазначив про повне визнання винуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення (а. с. 8).
У зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_1 інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області виніс терміновий заборонний припис, яким на строк 3 доби з 22 травня 2025 року 20 год. 00 хв. до 25 травня 2025 року 10 год. 00 хв. зобов'язав кривдника залишити місце проживання матері, заборонив йому входити в це помешкання, перебувати там, а також у будь-який спосіб контактувати із потерпілою (а. с. 6).
На підставі досліджених судом доказів в їх сукупності і взаємозв'язку суд беззаперечно встановив факт сварки ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , вчиненої за місцем їх спільного проживання, у ході якої правопорушник погрожував матері фізичною розправою, ображав її, висловлювався нецензурною лайкою. Ці дії, з огляду на спосіб, обстановку і обставини їх вчинення, похилий вік потерпілої, фізичну перевагу сина, очевидно викликали у ОСОБА_2 стрес, відчуття емоційної невпевненості, незахищеності і завдали шкоди її фізичному та психічному здоров'ю. Отже, відповідна поведінка ОСОБА_1 становила домашнє психологічне насильство у розумінні п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII.
За таких обставин дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як домашнє насильство психологічного характеру у формі образ і погроз, яке завдало шкоди фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер і конкретні обставини вчиненого правопорушення, зокрема, відсутність обставин, які б підсилювали його тяжкість у межах даної правової кваліфікації (а. с. 5, 6).
Бере суд до уваги і дані про особу порушника, котрий не працевлаштований до адміністративної відповідальності притягується вперше, раніше не судимий, не має негативних характеристик за місцем проживання, водночас за даними, одержаними у ході співбесіди з потерпілою під час оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, раніше погрожував їй фізичною розправою,.
Обставин, які пом'якшують адміністративну відповідальність і наведені у ст. 34 КУпАП, за підсумками судового розгляду не встановлено. Водночас у зазначеній статті законодавець наділяє посадову особу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, правом визнати такими й інші обставини, не зазначені у законі. На підставі наведеної правової норми суд визнає обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність ОСОБА_1 повне визнання ним провини.
Передбачених ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, у справі не встановлено.
Виходячи з наведеного, з огляду на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вперше, повне визнання ним вини, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність і підсилювали тяжкість скоєного у межах даної правової кваліфікації, суд вважає за необхідне і можливе накласти на правопорушника найбільш м'яке за видом адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, наближеному до мінімальних меж санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд одночасно з накладенням на правопорушника адміністративного стягнення стягує з нього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, з ОСОБА_1 підлягатиме стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн і витрати на облік цього правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя М. Л. Глос