Справа № 384/291/25
№пр. 2-а/384/11/2025
08 жовтня 2025 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді Сорокіної О.О.,
з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Вільшанка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, поліцейського інспектора сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Ковбасюка Олега Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Адвокат Оніщук Володимир Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, поліцейського інспектора сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Ковбасюка Олега Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 04 липня 2025 року в 00 год. 09 хв. в с-щі Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області по вул. Миру, 38, поліцейським інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА №583527.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 03 липня 2025 року о 22 год. 30 хв. керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який йому належить, по вул. Зарічна, 12, в с-щі Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області, в якого не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п.2.9 (в) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до прийнятого рішення по справі до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень.
Зазначає, що адміністративного правопорушення не вчиняв, оскільки у вищевказаному транспортному засобі, у зазначену дату та час, освітлення державного номерного знаку працювало належним чином, номерний знак освітлювався за допомогою двох ламп і будь-яких належних доказів відповідачем не надано.
У зв'язку з наведеним просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 583527 від 04.07.2025, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судовий розгляд призначено на 15 серпня 2025 року.
15 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 вересня 2025 року за клопотанням позивача.
11 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 02 жовтня 2025 року за клопотанням позивача.
02 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
Представник позивача - адвокат Оніщук В.І. та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися. Подали до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Крім цього, позивач у поданій до суду заяві зазначив, що державний номерний знак його автомобіля освітлювався, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву не подали.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов такого висновку.
04 липня 2025 року в 00 год. 09 хвилин в с-щі Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області по вул. Миру, 38, інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №583527, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Відповідно до вказаної постанови позивачу ставиться в провину те, що він 03 липня 2025 року о 22 год. 30 хв. керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який йому належить, по вул. Зарічна, 12, в с-щі Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області, в якого не освітлювався достатньо державний номерний знак, чим порушив п.2.9 (в) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП (а.с.8).
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.
Згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (ч.1 ст. 121-3 КУпАП).
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно з п.10 цього Розділу поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохін проти України від 15.02.2013).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом поза розумним сумнівом, зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як кримінальне обвинувачення, оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні кримінальному обвинуваченню у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішенні спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі - також ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено кримінальне обвинувачення в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (зокрема, пункт 51 рішення у справі Михайлова проти російської федерації).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) суд наголошує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою, стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач посилається на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення та зазначає, що державний номерний знак освітлювався двома ліхтарями.
Відповідач, після відкриття провадження у даній справі, надав суду оптичні диски із записами відео з нагрудної камери поліцейського.
Надаючи правову оцінку таким доводам сторін, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17.
В судовому засіданні були переглянуті надані оптичні диски із записами відео з нагрудної камери поліцейського. На відеозаписі «2025_0703_223419_0000000_000000_0012» зафіксовано рух автомобіля MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Із вказаного відеозапису між іншим вбачається, що номерний знак вказаного транспортного засобу був освітлений належним чином двома ліхтарями.
Однак, у графі 5 оскаржуваної постанови «Суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи» інспектор сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Ковбасюк О.В., зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого не освітлювався достатньо державний номерний знак.
Більш того, у графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» зазначено: «ДНЗ освітлювався двома лампочками, заміри по відстані оглядовості не проводилися».
З огляду на викладене, зазначення поліцейським у графі 5 оскаржуваної постанови «Суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи», зокрема, «неосвітлювався достатньо державний номерний знак» та у графі 7 «До постанови додаються»: «ДНЗ освітлювався двома лампочками, заміри по відстані оглядовості не проводилися» ставить під сумнів порушення позивачем п.2.9 (в) Правил дорожнього руху.
Поряд з цим судом встановлено, що оскаржена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якого фіксування події правопорушення, а також про те, що до постанови додається відеозапис.
При цьому суд зауважує, що долучені відповідачем до матеріалів справи матеріали відеофіксації не зазначені у оскаржуваній постанові її додатком та відповідачем не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а тому вказаний відеозапис не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, такі фото або відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 по справі №524/9716/16-а.
Отже, відповідачем не подано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б дозволяли вважати доведеним вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а поданий відеозапис визнано судом неналежним та недопустимим доказом.
Таким чином, в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не надано належних та достатніх доказів правомірності свого рішення.
Стаття 283 КУпАП чітко встановлює, що постанова по справі про адміністративне правопорушення має містить інформацію про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, тому відсутність в оскарженій постанові таких відомостей вказує на невідповідність такої постанови приписам статті 283 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За відсутності належних доказів в діях ОСОБА_1 судом не встановлено наявності складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП, що в розумінні п.1 ст.247 КУпАП є обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху України.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов переконливого висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №583527 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, поліцейського інспектора сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Ковбасюка Олега Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №583527 від 04 липня 2025 року, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Голованівський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області, місцезнаходження: 26500, Кіровоградська область, с-ще Голованівськ, вул. Соборна, 28;
Інспектор сектору реагування патрульної поліції Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Ковбасюк Олег Володимирович, місце служби: 26500, Кіровоградська область, с-ще Голованівськ, вул. Соборна, 28.
Суддя О.О. Сорокіна