Справа № 201/11327/25
Провадження № 2/201/5070/2025
про повернення позовної заяви
09 жовтня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра - Наумова О.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
11.09.2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою судді від 18.09.2025р. вказана заява залишена без руху та позивачці повідомлено про необхідність протягом п'яти днів з дня отримання нею даної ухвали виправити недоліки заяви.
Позивачці також було роз'яснено, що у разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та буде їй повернута.
Конверт, яким направлялась копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 18.09.2025р. повернувся до суду 07.10.2025р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 09.10.2025р. недоліки позовної заяви позивачкою не усунуто, заяви про подовження строку для усунення недоліків до суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У відповідності до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів визнати неподаною та повернути позивачці.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Згідно зі ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повий текст ухвали підписаний суддею 09 жовтня 2025 року.
Суддя О.С. Наумова