Справа № 358/2036/24 Головуючий у суді І інстанції Лебединець Г.С.
Провадження № 22-ц/824/16796/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про залишення апеляційної скарги без руху
09 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Лайн Україна» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна торгівельна біржа», Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації,
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 17 травня 2025 року відповідачка в особі представника - адвоката Вишнівського І.А. звернулася засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику.
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року про повернення попередньої апеляційної скарги ОСОБА_1 особисто не отримувала, а про її наявність дізналася звернувшись до ЄДРСР 12 вересня 2025 року. Крім того, вимоги ухвали про залишення попередньої апеляційної скарги без руху були виконані нею у встановлений строк для усунення недоліків, що підтверджуються платіжною інструкцією від 22 червня 2025 року, а її представник помилково надав суду документи, що підтверджують доплату судового збору шляхом направлення її на офіційну електронну адресу Київського апеляційного суду. Вказує, що її випадок свідчить про те, що вона не мала наміру зловживати процесуальними правами та затягувати розгляд справи, оскільки апеляційна скарга була подана у встановлений законом строк, а її повернення відбулося лише через процесуальні недоліки, які зараз усунуті.
З огляду на вищевикладене, відповідачка просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Проте, вказані підстави неможливо визнати поважними і достатніми для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вони не узгоджуються з процесуальними нормами закону та не відповідають матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше представником відповідачки - адвокатом Вишнівським І.А.апеляційну скаргу апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано в тридцятиденний строк на апеляційне оскарження.
Копія ухвали Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року про повернення попередньої апеляційної скарги була направлена на поштову адресу Вишнівського І.А. та повернута до Київського апеляційного суду за закінченням терміну зберігання 29 липня 2025 року (а.с. 166, т. 2).
За вимогами частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Отже, надане процесуальним законом право особі брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних дій, що позбавляє сторону або третю особу необхідності їх вчиняти самостійно.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Водночас, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, утім, при вирішенні питання про поважність наведених причин, має враховуватися також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.
За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 185 ЦПК України права на повторне звернення з апеляційною скаргою має бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19(2-а/209/50/19), від 07 серпня 2020 року у справі № 120/2841/19-а та від 08 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.004305.
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 без невиправданих затримок та за відсутності зайвих зволікань скористалася своїм правом на повторне подання апеляційної скарги та вжила невідкладних заходів щодо звернення з повторною апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Посилання відповідачка на те, що вона ознайомилася з ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року в ЄДРСР лише 12 вересня 2025 року є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку , оскільки сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Таким чином, відповідачці необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Крім того, подана апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а саме до неї не додано докази, що підтверджують сплату судового збору та копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 2.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), установлено, що за подання до суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Ураховуючи категорію спору, характер та кількість задоволених позовних вимог позивача, а також вимоги апеляційної скарги відповідача, розмір судового збору в даному випадку становить 9 084,00 грн (3 028,00 грн /2 немайнові вимоги/ х 150 %).
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 17 квітня 2025 року по справі № 358/2036/21, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано засобами поштового зв'язку, тому відповідачці необхідно надіслати копії скарги з доданими до неї письмовими матеріалами для інших учасників справи.
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 127, 354, 357 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків апеляційної скарги, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження та/або апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб