апеляційне провадження №22-ц/824/13240/2025
справа №759/9044/25
09 жовтня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Тандиром Дмитром Віталійовичем, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Твердохліб Ю.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання особи такою, що втратила право користування, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У квітні 2025 році до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , з присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації;
- визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення.
Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги у цій справі є фактично вимогами двох різних позовів. На переконання суду, заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інша похідною від неї.
Суд вказав, що розгляд заявлених у позові вимог в одному судовому провадженні значно ускладнить вирішення спору по суті, оскільки такі вимоги стосуються окремих предметів, мають різні підстави, різну доказову базу та порядок їх вирішення.
3. Короткий зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Тандиром Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на прояв судом формального підходу у вказаній справі, на необґрунтованість ухвали, на порушення норм процесуального права. Уважає ухвалу такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Вказує, що судом проігноровано такі принципи судочинства як процесуальна доцільність та процесуальна економія, суть яких зводиться до того, що пріорітетом дій суду є вжиття виключно тих дій, які необхідні для розгляду справи по суті, які не обтяжують сторони та суд, а також спрямовані на швидкий розгляд справи.
Зазначає, що спірне майно відноситься до категорії спільної сумісної власності, набутої у шлюбі, відтак доцільно вирішувати питання щодо такого майна в одному судовому провадженні.
Посилається на невирішення судом питання про роз'єднання позовних вимог у разі, якщо суд зробив висновок про недоцільність розгляду позовних вимог у одному провадженні.
Посилається на правові висновки, викладені у справах №638/16274/18, №640/3151/20, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, від 27.11.2018 у справі №444/1786/15, від 03.07.2019 у справі №342/180/17, викладених у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.06.2022 у справі №916/697/21.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
У квітні 2025 році до суду звернувся ОСОБА_1 із цим позовом.
У позові заявлено такі вимоги:
1) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 із присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації;
2) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 із присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації;
3) визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 ;
4) визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Позов мотивовано тим, що відповідачка із введенням дії воєнного стану та території України виїхала за кордон, надалі повідомила позивача про небажання повертатись до країни. В квітні 2025 року у справі №759/6992/25 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Оскільки спірне майно набуто за час шлюбу, позивач просить про поділ майна шляхом визнання права власності на спірне майно за ним із грошовою компенсацією відповідачці. Зазначено, що відповідачка втратила інтерес до спірного майна.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визнач1ений законом або договором.
Згідно пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Відповідно до окремих положень статті 188 ЦПК України:
1. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
2. Суд з урахуванням положень частини 1 цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
4. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
5. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
7. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Апеляційний суд зазначає, що однорідними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних підстав. При цьому, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Із змісту позовних вимог убачається, що за своїм характером вимоги щодо визнання права власності на два різні житлові приміщення за позивачем із грошовою компенсацією вартості частини двох приміщень є основними вимогами позову, а вимоги щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування вказаними двома житловими приміщеннями, є похідними вимогами позову.
Так, суд першої інстанції за результатами розгляду вимог про визнання права власності вправі задовольнити повністю або частково такі вимоги позову або повністю відмовити у задоволенні вказаних вимог, та на підставі результатів вирішення спору щодо права власності на спірне майно розглянути питання щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним майном.
При цьому, вимоги позову щодо двох об'єктів нерухомого майна пов'язані як підставою виникнення, так і поданими доказами.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення правил об'єднання позовних вимог є помилковими.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тандиром Дмитром Віталійовичем, задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова