Справа № 752/3711/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12265/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Мазур Ю.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
08 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року, ухвалене у м. Києві, у складі судді Мазур Ю.Ю., повний текст якого складено 12 травня 2025 року, у справі № 752/3711/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Зазначала, що у період з 2011 року по 2017 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , вели спільне господарство, за час перебування у фактичних шлюбних відносинах було набуто спільно набуте майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Протягом 2016-2017 років їх сімейні стосунки погіршувались, що призвело в результаті до їх фактичного припинення. З 2017 року по 2023 рік їх син ОСОБА_3 проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2023 року вони як внутрішньо-переміщені особи були вимушені переїхати до міста Києва та оселилися за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач з 2017 року участі у вихованні та утриманні дитини фактично не бере. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 10 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно починаючи з 10 лютого 2025 до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню, зазначивши про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн., щомісячно починаючи з 10 лютого 2025 до досягнення дитиною повноліття; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що він є внутрішньо переміщеною особою. Вимушено покинувши своє місце проживання він втратив можливість отримувати будь-який дохід від підприємницької діяльності та намагається утримувати сім'ю та всіх своїх дітей за рахунок випадкових заробітків. Крім того, він має ще трьох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання, а також ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка живе окремо з власною сім'єю. Його дружина ОСОБА_7 та двоє їх дітей також є внутрішньо перемішеними особами. Відтак, визначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є завищеним. Крім того, він спілкується з сином ОСОБА_3 та перераховує на користь позивачки кошти на його утримання як зі свого рахунку, так і з платіжних терміналів.
ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Гірницької міської ради м. Селидове Донецької області 26 грудня 2012 року, який проживає разом з ОСОБА_2 .
Як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 проживали в Донецькій області, проте, у зв'язку із збройною агресією РФ переїхали до м. Києва.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно починаючи з 10 лютого 2025 до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Як було встановлено, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції є надмірним по відношенню до його платоспроможності, він є внутрішньо переміщеною особою та має на утриманні інших дітей.
Водночас, порушуючи питання про визначення меншого розміру аліментів, ОСОБА_1 не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його заробітку (доходу) або майнового стану, відсутності у нього рухомого та нерухомого майна, що мало б бути враховане при оцінці його майнового стану, у зв'язку з чим у апеляційного суду відсутня реальна можливість надати оцінку відповідності визначеного судом розміру аліментів.
При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 є працездатним та зобов'язаний забезпечувати необхідні потреби дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що на утримання та навчання сина вона витрачає приблизно 30 000 грн. в місяць.
Наполягаючи на зменшенні розміру аліментів, відповідач вказаних обставин не спростував, а також не зазначав, що для забезпечення належного рівня життя та навчання є необхідною менша сума коштів.
Сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи та наявності інших дітей не може бути достатньою підставою для зменшення розміру аліментів до 5 000,00 грн.
При цьому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є внутрішньо переміщеними особами.
Посилаючись на те, що він не здійснює підприємницьку діяльність та утримує свою сім'ю за рахунок випадкових заробітків, відповідач не вказав який саме розмір доходів він має та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження відповідних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відтак, у колегії суддів відсутні достатні підстави для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 5 000,00 грн.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав копію свідоцтв про народження його дітей, довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копії довідок про навчання його дітей та платіжних інструкцій про перерахування ним коштів на рахунок, який за його твердженням належить позивачці.
Разом з тим, вказані докази не надавалися ОСОБА_1 до суду першої інстанції, ним не було наведено поважних причин ненадання ним вказаних доказів до суду першої інстанції, а тому, у апеляційного суду відсутні підстави для їх прийняття.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді