Справа № 761/29109/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5597/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025000000000246 від 27.02.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_9 про те, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, вчиненій за попередньою змовою групою осіб за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Не зважаючи на діючу заборону щодо співпраці з рф, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді бухгалтера
ТОВ ПТК «Вуглепром», будучи громадянкою України, діючи спільно з ОСОБА_11 , який перебував на посаді першого заступника генерального директора
ТОВ ПТК «Вуглепром», ОСОБА_12 , який був фактичним співвласником і генеральним директором ТОВ ПТК «Вуглепром» та менеджером ТОВ ПТК
«Вуглепром» ОСОБА_9 , знаходячись на підконтрольній Україні території держави, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії РФ проти України та окупацію частини території України, вирішила продовжити виконання взятих на ТОВ ПТК «Вуглепром» зобов'язань щодо постачання матеріальних ресурсів до РФ, в тому числі на адресу ТОВ «ІК
Інтермашстрой» та ТОВ «Картонно-паперовий комбінат». Приблизно у той же період часу у ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виник умисел, спрямований на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора. Також ОСОБА_10 достовірно усвідомлювала, що з урахуванням повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України наведені дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні, оскільки продукція, експортером якого є ТОВ ПТК «Вуглепром», призначалась до підсанкційних підприємств російської федерації.
При цьому, згідно розробленого злочинного плану, спрямованого на підготовку та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, на ОСОБА_9 покладались обов?язки з координації та комунікування з представниками підприємств російської федерації щодо відправки матеріальних ресурсів, які підлягали постачанню, підшукання підприємств-нерезидентів, які можливо використовувати у протиправній діяльності для реекспорту матеріальних ресурсів, також забезпечення митного оформлення матеріальних ресурсів, які підлягають передачі представникам держави-агресора.
На початку липня 2022 року, ОСОБА_11 , виконуючи свою роль у злочинному плані, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, з метою організації каналу постачання матеріальних ресурсів до країни агресора через треті країни, а також з метою організації виконання договору, укладеного з ТОВ «Картонно-паперовий комбінат», отримавши від представника вказаної фірми запит про повернення передплати за договором, звернувся до ОСОБА_10 щодо роз?яснення можливості виконання договору, на що остання повідомила про неможливість прямого перерахування грошових коштів до російської федерації, у зв?язку з чим було обумовлено необхідність залучити підконтрольне підприємство-нерезидент.
ОСОБА_9 , діючи на виконання вказівки ОСОБА_13 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, на виконання злочинного плану, спрямованого на підготовку та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, виконуючи відведену йому роль у злочинному плані щодо забезпечення митного оформлення матеріальних ресурсів, які підлягають передачі представникам держави-агресора, передав необхідну інформацію про матеріальні ресурси, які підлягають передачі
представникам держави-агресору, митному брокеру, який оформив митну
декларацію UA110160/2022/002208, згідно якої ТОВ ПТК «Вуглепром», як вантажовідправник, постачає на адресу компанії «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», як вантажоодержувача, зазначену вище продукцію.
ОСОБА_9 , діючи на виконання вказівки ОСОБА_13 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, на виконання злочинного плану, спрямованого на підготовку та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, виконуючи відведену йому роль у злочинному плані щодо забезпечення митного оформлення матеріальних ресурсів, які підлягають передачі представникам держави-агресора, передав необхідну інформацію про матеріальні ресурси, які підлягають передачі представникам держави-агресору, митному брокеру, який оформив митну декларацію UA110160/2022/002211, згідно якої ТОВ ПТК «Вуглепром», як вантажовідправник, постачає на адресу компанії «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», як вантажоодержувача, вказану продукцію. ОСОБА_9 , діючи на виконання вказівки ОСОБА_13 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, на виконання злочинного плану, спрямованого на підготовку та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, виконуючи відведену йому роль у злочинному плані щодо забезпечення митного оформлення матеріальних ресурсів, які підлягають передачі представникам держави-агресора, передав необхідну інформацію про матеріальні ресурси, які підлягають передачі
представникам держави-агресору, митному брокеру, який оформив митну
декларацію UA110160/2022/002212, згідно якої ТОВ ПТК «Вуглепром», як вантажовідправник, постачає на адресу компанії «KESIMOGLU AHSAP GIDA
INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», як вантажоодержувача,
вказану продукцію.
10.07.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 11-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2025 клопотання слідчого - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 08 год. 22 хв. 10.07.2025, тобто по 07 вересня 2025 року.
Визначено підозрюваному ОСОБА_9 заставу у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
2) не відлучатися з міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 07.09.2025.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, 16.07.2025 адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2025 скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
В обґрунтуванні апеляційних вимог, зазначала ухвала першої інстанції є незаконна та невмотивована, тобто такою, що підлягає скасуванню.
5 серпня 2025 року адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подала доповнення до апеляційної скарги.
Зазначав, що аналізуючи матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у сукупності з доказами, не можливо встановити яким чином зміст підозри та фактичні обставини відповідають правовій кваліфікації ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Звертав увагу, що ОСОБА_14 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_15 , окрім цього нa утриманні ОСОБА_9 перебуває дві неповнолітні дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника володільця майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріалами відкритих джерел інформації (протоколи оглядів митних декларацій, що підтверджує факти поставки продукції до підприємств групи компанії ГАЗПРОМ (ІНТЕРМАШСТРОЙ) через транзитне підприємство MASAMS.r.o. (Словаччина), а також до ТОВ «КБК» через транзитне підприємство «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина));
- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема що містять листування з приводу постачання до РФ продукції, виготовленої на потужностях ДЛМЗ;
- протоколом огляду від 16.06.2025, яким підтверджується виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків згідно злочинного плану;
- відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого та іншими;
- іншими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до ст. 222 КПК України на даному етапі не підлягають розголошенню під час досудового розслідування.
З висновками погоджується й колегія суддів, зауважуючи на наступному.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено наступне.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, всупереч твердженням апелянтів, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена слідчим та прокурором та сумнівів у суду щодо їх достатності, не викликала.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
За такого, всупереч твердженням сторони захисту, слідчим суддею враховано, що сукупність обставин та зібраних відомостей на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі "IlgarMammadov v. Azerbaijan" п. 88).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Слідчий суддя оцінюючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виходив з того, що сторона обвинувачення зазначила про такі ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
За злочин, який інкримінується особі, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, ця обставина сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Слідчий суддя врахував, що підозрюваний має місце проживання, зареєстрований як фізична особа-підприємець, водночас усвідомлюючи невідворотність покарання може вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування.
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахувала тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Враховуючи викладене, тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_9 , слідчий суддя прийшов до висновку про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_9 .
Також слідча суддя врахувала, що вона зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Аналізуючи доводи слідчого стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_9 хоча раніше і не судимий, в той же час підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Також, з урахуванням цього, суд може оцінювати надані доводи щодо можливого знищення чи переховування речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим, такий ризик також доведено, оскільки досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, а про підозру особі повідомлено лише 10.07.2025.
З огляду на спосіб, обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, наявним, на думку слідчого судді, є також ризик щодо можливого продовження злочинної діяльності.
За таких обставин, зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав обґрунтованими.
На підставі викладеного, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 , а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, з огляду на фактичні обставини за яких підозрюваному інкримінується його вчинення, його характер та суспільний інтерес щодо особи підозрюваного та інкримінованого йому правопорушення, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність органом досудового розслідування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В той же час вірогідність настання вказаних ризиків є досить високою.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів, встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризиками є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи. Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 та відомості про його особу в їх сукупності.
На підставі чого, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин, не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого в цій частині.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному обсязі дотримався вимог КПК України при визначенні розміру застави, одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів бере до уваги, що відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України передбачено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. по справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23), аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України" (абзац восьмий частини четвертої статті 183).
Тобто, як зазначив Конституційний Суд України, із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29,частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважав, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
У зв'язку із викладеним, із врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_9 стадії кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із одночасним визначенням розміру застави, із покладенням на підозрюваного обов'язків визначених ст. 194 КПК України, які зазначені в ухвалі слідчого судді.
Розмір застави, як зазначено в ч. 4 ст. 182 КПК України визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_9 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, одружений та дітей, має місце реєстрації та проживання, має роботу.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (рішення у справі "Георгієв проти Болгарії" п. п. 30, 31).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що визначена застава, здатна забезпечити інтереси кримінального провадження, не порушуючи прав підозрюваного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 та його роль.
Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_9 підозрюється, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та прийняття нового рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, як про те просить прокурор та про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як просила сторона захисту, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника, з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3