10 вересня 2025 року
справа № 363/5351/24
провадження № 22-ц/824/6351/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
заявник - FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie
боржник - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Олійник С.В. у справі за клопотанням представника FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie Портного - Миколи Івановича про надання дозволу на примусове виконання на території України заочного вироку Господарського відділу Варшавського районного суду Республіки Польща про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшло клопотання представника FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie - Портного Миколи Івановича про надання дозволу на примусове виконання на території України заочного вироку Господарського відділу Варшавського районного суду Республіки Польща про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що заочним рішенням (вироком) XV Господарського відділу Варшавського районного суду від 14 березня 2024 року у справі №XV GC 2278/21 за позовом FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie до ОСОБА_1 про стягнення на користь FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie 25648,07 злотих (двадцять п?ять тисяч шістсот сорок вісім злотих сім грошів), а також 3782,74 злотих (три тисячі сімсот вісімдесят два злотих сімдесят чотири гроша) у якості судових витрат.
Представнику ОСОБА_1 вручено судові документи у кількості 18 аркушів польською та українською мовою на виконання доручення Варшавського районного суду, тому ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи №XV GC 2278/21 Господарським відділом Варшавського районного суду. Заочне рішення (вирок) набрало законної сили 03 квітня 2024 року, добровільно боржником не виконане, просить надати дозвіл на виконання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року клопотання представника FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie Портного Миколи Івановичазадоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання заочного вироку XV Господарського відділу Варшавського районного суду від 14 березня 2024 року у справі №XV GC 2278/21 за позовом FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie до ОСОБА_1 про стягнення на користь FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie 262938 (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) гривень 88 копійок, що на день постановлення ухвали складає в еквіваленті 25 648,07 злотих (двадцять п?ять тисяч шістсот сорок вісім злотих сім грошів), а також 38 779 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) гривень 89 копійок, що на день постановлення ухвали складає в еквіваленті 3 782,74 злотих (три тисячі сімсот вісімдесят два злотих сімдесят чотири гроша) у якості судових витрат.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.
Вимоги обґрунтовані тим, що в матеріалах справи містяться докази надсилання позивачем відповідачу повідомлення про заповнення векселів (пред'явлення векселів до оплати), натомість в матеріалах міститься лише копія поштової накладної, але ніякі документи відповідач не отримував і сервіс відстеження поштових відправлень Poczta Polska також не містить інформацію про існування вказаного поштового відправлення. Також, в документах від Польської сторони відсутні будь-які докази на підтвердження виникнення заборгованості Відповідача (розрахунки, несплачені рахунки, тощо), що також викликає сумніви щодо виникнення сум заборгованості. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що після вручення судових документів в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області 24.07.2023 року, відповідач не отримував жодних повісток , повідомлень чи викликів від Районного суду міста Варшава для участі в судових засіданнях, а отже не міг забезпечити свою участь у таких засіданнях, та надати обґрунтовані заперечення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника зазначив, що Окружний суд у Варшаві через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, здійснив численні спроби вручення судових документів ОСОБА_1 , що свідчить про виконання вимог міжнародного договору та підтверджує належне повідомлення сторін щодо розгляду справи.
В судовому засіданні представник заявника проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Апелянт та його представник в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи клопотання заявника, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості. Підстав для відмови у задоволені клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, а у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Нормою статті 462 ЦПК України визначено дві правові підстави (умови), за яких рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні: перша - це наявність міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; друга - за принципом взаємності.
Як встановлено судомзаочне рішення (вирок) XV Господарського відділу Варшавського районного суду від 14 березня 2024 року у справі №XV GC 2278/21 було винесене на території Республіки Польща, відтак питання визнання та виконання в Україні такого рішення регулюється Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 04 лютого 1994 року (далі - Договір).
Статтею 49 Договору встановлено, що за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.
Відповідно до ст. 51 Договору клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції.
До клопотання потрібно додати: рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов'язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення;
Документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином;
Завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
Пунктом 2 частини другої статті 51 Договору про правову допомогу передбачено, що до клопотання про визнання і виконання рішення подається документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене.
Таким чином, порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті (lex fori).
Відповідно до § 1 статті 1135-5 Цивільного процесуального Кодексу Республіки Польща сторона, яка проживає за кордоном, якщо вона не встановила уповноваженого на ведення справи, який проживає на території Польщі, повинна встановити уповноваженого на отримання кореспонденції в Республіці Польща. У разі не встановлення уповноваженого до отримання кореспонденції, призначена судова кореспонденція для цієї особи залишається в матеріалах справи як вручена.
Питання встановлення змісту норм права іноземної держави врегульовано статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Положення частини третьої статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" надають також особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.
Згідно з ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Частиною 2 ст. 464 ЦПК України встановлено, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Частиною 1 ст. 465 ЦПК України, передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Судом вірно встановлено, що Заочним рішенням (вироком) XV Господарського відділу Варшавського районного суду від 14 березня 2024 року у справі №XV GC 2278/21 за позовом FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie до ОСОБА_1 про стягнення на користь FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie 25648,07 злотих (двадцять п?ять тисяч шістсот сорок вісім злотих сім грошів), а також 3782,74 злотих (три тисячі сімсот вісімдесят два злотих сімдесят чотири гроша) у якості судових витрат.
Згідно із завіреним перекладом з польської мови Заочного рішення (вироку) XV Господарського відділу Варшавського районного суду від 14 березня 2024 року у справі №XV GC 2278/21, судове рішення від 14 березня 2024 року у справі № XV GC 2278/21, є остаточним та підлягає виконанню з 03 квітня 2024 року.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 своєї Постанови №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року роз'яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
Згідно зі ст. 51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.
Зазначені норми також узгоджуються із положеннями ч. 3 ст. 466 ЦПК України.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
З урахуванням викладеного, та на підставі наданих у справі доказів, з яких судом не встановлено підстав для відмови у задоволені клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності ч. 8 ст. 467 ЦПК України, оскільки в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, то суд визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, тобто станом на 16 грудня 2024 року.
Згідно із ч. 1 ст. 470 ЦПК України на підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який пред'являється для виконання в порядку, встановленому законом.
Доводи представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення спростовуються матеріалами справи.
Оскільки клопотання про визнання та виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни, тому колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на докази виникнення заборгованості відповідача, а саме розрахунки, несплачені рахунки, які не підтверджують заборгованість.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника FINGROW DEBTS Spolka z o.o. w Warszawie про надання дозволу на примусове виконання на території України заочного вироку Господарського відділу Варшавського районного суду Республіки Польща про стягнення заборгованості з боржника підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді