Справа №522/13547/25-Е
Провадження №2/522/6551/25
(заочне)
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Смокової А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. у розмірі 69251,68 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.03.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 194271577 на суму 16600 грн. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. У свою чергу, відповідач належним чином свої зобовязання задоговором не виконав у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість.
28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого та Реєтру прав вимоги від 09.05.2023 р. ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
31.07.2024 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 69251,68 грн.
29.05.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 69251,68 грн. У зв'язку із вищевикладеним та з метою стягнення заборгованості з відповідача, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2025 р. відкрито провадження у справі упорядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352): Відомостей (інформації) чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка 4441-11XX-XXXX-7277; Відомостей (інформації) про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки 4441-11XX-XXXX 7277, у період з період з 10.03.2023 - по 15.03.2023 у сумі 16 600,00 грн.; Відомостей (інформації) чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки 4441-11XX-XXXX-7277 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти 4441-11XX-XXXX-7277, за період з 10.03.2023 по 15.03.2023 у сумі 16 600,00 грн, надати інформацію у вигляді: - первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки 4441-11XX-XXXX-7277, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У позовній заяві представник позивача просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
З відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру відомостей щодо відповідача не знайдено.
З Відповіді із Державної міграційної служби України вбачається, що місце проживання відповідача не встановлено.
У свою чергу, у позовній заяві позивач зазначає місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Таким чином вказана адреса є останнім відомим місцем проживання відповідача.
На вказану останню відому адресу місця реєстрації відповідача було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
04.09.2025 р. судом було здійснено оголошення відповідача про розгляд справи відносно нього.
Крім того, ухвала суду у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Єдина заява по суті справи, яка міститься у справі є позовна заява.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Учасники справи про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.03.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №194271577, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов Договору кредитної лінії, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 16600 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч шістсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». На момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 07.04.2023, а саме протягом 28 (двадцять вісім) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до умов Розділу 8 Договору кредитної лінії, за період від дати видачі Кредиту до 07.04.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 222 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,61 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка). У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 07.04.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 747,34 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п.5.1 Договору кредитної лінії, за вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором Позичальника може бути завершено в один з наступних способів: шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника відкритий банком Позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-7277, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе; шляхом видачі готівкових коштів у відділенні небанківської фінансової установи чи банку, які мають право надавати послуги з переказу коштів.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання надати грошові кошти 16600 грн. виконало у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 10.03.2023 р.
З відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ухвалу про витребування доказів, яка надійшла до суду 22.09.2025р., вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_3 . 10.03.2023 р. на вказану банківську карту було здійснено зарахування 16600 грн., що підтверджується випискою по рахунку. Номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 -XXXX-7277 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість.
Вказане не спростовано відповідачем.
28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно джо якого клієнт зобовязується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
28.11.2019 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01.
31.12.2020 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01.
31.12.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01.
31.12.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01.
31.12.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01.
31.12.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 р. зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №228 від 09.05.2023 р. за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р.
Відповідно до Витягі із Реєстру прав вимоги №228 від 09.05.2023 р. за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги за Договором кредитної лінії №194271577 від 10.03.2023 р. до відповідача у розмірі 31139,59 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14700,26 грн., заборгованість по відсотках - 16439,33 грн.
Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором №194271577 від 10.03.2023 р. заборгованість відповідача за період з 09.05.2023 р. (дата отримання права грошової вимоги) по 31.07.2024 р. (дата передачі права грошової вимоги) становить у розмірі 69251,68 грн., з якких: 14700,26 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 54551,42 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
31.07.2024 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого та Витягу із Реєстру боржників від 31.07.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 69251,68 грн.
29.05.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого та Витягу із Реєстру боржників від 29.05.2025 р. ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 69251,68 грн.
Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №194271577 від 10.03.2023 р. відповідач станом на 05.06.2025 р. має заборгованість у розмірі 69251,68 грн., з якких: 14700,26 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 54551,42 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Уст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України в становлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
ТОВ «ФК «Ейс» має право на звернення до суду з даним позовом оскільки отримало право вимоги за вищевказаним кредитним договором та є належним позивачем у справі.
Відповідач був вільним в укладанні зазначених договорів та був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши кредитні документи.
Доказів на спростування заборгованості відповідачем суду не надано.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача в повному обсязі.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2422,40 гривень.
Згідно платіжної інструкції від 11.06.2025 р. позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правову (правничу) допомогу суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01, за яким клієнт доручив, а АБ прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
30.05.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено додаткову угоду №25770744600 до договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року №29/05/25-01, за яким клієнт доручив здійснити захист прав та інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржником за яким, зокрема, є ОСОБА_1 .
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 05.06.2025, адвокатом в процесі захисту прав клієнта щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником є ОСОБА_1 , було надано наступні види послуг:
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 1 000,00 гривень (2 години витраченого часу);
- складання позовної заяви - 5 000,00 гривень (2 години витраченого часу);
- підготовка адвокатського запиту - 500,00 гривень (1 година витраченого часу);
- підготовка клопотання про витребування доказів - 500,00 гривень (1 година витраченого часу).
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.
Щодо витрат пов'язаних з ознайомленням справи, то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.
Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.
Щодо складання адвокатського запиту, то відповідно до ч.1 ст.1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», встановлено вичерпний перелік осіб, яким може бути розкрита інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю. При цьому, адвокати не включені до кола осіб, на запити яких така інформація буде розкрита, тобто, представник позивача в будь-якому випадку не міг її самостійно отримати.
Тому, суд вважає, що така дія є виключною ініціативою представника позивача, а тому, такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо витрат, пов'язаних зі складання та подання позову та клопотання про витребування доказів, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.
Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.
Разом із позовом до суду надійшло клопотання представника позивача - директора ТОВ «ФК «ЕЙС» Олексія Полякова про витребування доказів, яке було задоволене судом та яке за своїм обсягом складається з 3 аркушів та за своєю суттю є типовим документом, який не вимагає від адвоката значного проміжку часу для його складання.
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.
Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання - це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.
Керуючись ст. ст.81,141,223,247, 258,259,263-265,280-282,284,289 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стянення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова еомпанія «Ейс» (адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ - 42986956) заборгованість за Договором №194271577 від 10.03.2023 р. у розмірі 69251 (шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одну) гривень 68 копiйок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова еомпанія «Ейс» (адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ - 42986956) суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова еомпанія «Ейс» (адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ - 42986956) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частфини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Текст рішення складено та підписано 08 жовтня 2025 року.
Суддя Донцов Д.Ю.