Справа № 509/5178/25
07 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кочко В.К.,
при секретарі - Савченко М.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Овідіополь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5633677 від 03.09.2025 р., посилаючись на те, що зазначена постанова була прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.09.2025 р., було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №5633677 від 03.09.2025 р., 03.09.2025 р. о 06:52 год., ОСОБА_2 , по вул. Костанді 9 у м.Одеса, керував автомобілем TOYOTA, н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме згідно постанови КМУ 340, не замінив на відповідне посвідчення водія України та не виконав вимоги Віденської конвенції про дорожній рух від 1968 р., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КпАП України, та до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, визначені частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що інспектор патрульної поліції, здійснюючи контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, наділений повноваженнями з розгляду відповідної категорії справ, та в процесі їх вирішення зобов'язаний встановити наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дій чи бездіяльності не виключає визначного частиною першою ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав посвідчення водія від 10.03.2022, яке є дійсним до 10.03.2032. Дане посвідчення водія було видане Республікою Молдова.
27.02.2024 р. позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні зі строком дії до 27.02.2034 р.
За правилами абзацу 5 пункту 30 Положення № 340 посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну.
Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Отже, з урахуванням дати видачі посвідки на постійне проживання в Україні (27.02.2024), позивач зобов'язаний був у строк, що складає 60 днів, здійснити обмін посвідчення водія, яке йому було видано в Республіці Молдова.
Разом з цим, 03.03.2022 р. була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 184, яка регулює деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами у період воєнного стану.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови № 184, строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні. Заміна такого посвідчення проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і оскільки закінчення 60-ти денного строку щодо обміну посвідчення водія іноземної держави, передбаченого абзацом 5 пункту 30 Положення № 340, припадало на період дії воєнного стану, відповідно до приписів підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови № 184, строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, продовжується на один рік після закінчення його дії.
Таким чином, строк чинності на території України, посвідчення водія іноземної держави від 10.03.2022, яке належить ОСОБА_3 сплинув, після чого ОСОБА_2 повинен був його замінити після проходження медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів, однак позивач в порушення зазначених норм, не здійснив необхідні дії для продовження строку.
Отже сукупний аналіз наведених обставин та матеріалів справи дає підстави для висновку, що вказане адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_4 , а зазначені ним обставини щодо порушення порядку оформлення матеріалів адміністративної справи, вказані з метою уникнення від відповідальності.
При таких обставинах та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відсутні.
У контексті оцінки доводів суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.6,72,77,211,241-246,250, 256-263, 268-271, 286, 294, 295 КАС України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 30-денний строк з дня проголошення, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.
Суддя В.К.Кочко