Справа №491/674/24
08 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклав із АТ «ОТП Банк» кредитний договір №2037463560. Також в межах даного кредитного договору відповідачеві було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . 13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №13/10/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2037463560 від 11 вересня 2021 року, а також за відповідним картковим рахунком перейшло до позивача. Відповідно до реєстру боржників №1 до вище вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2037463560 від 11 вересня 2021 року в розмірі 3757 гривень 23 копійки, з яких: 2893 гривні 72 копійки - загальна сума боргу по тілу; 00 гривень 46 копійок - загальна сума боргу за відсотками; 863 гривні 05 копійок - загальна сума боргу по комісії. Відповідно до реєстру боржників №2 до вище вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, в розмірі 17569 гривень 93 копійки, з яких: 10500 гривень 00 копійок - загальна сума боргу по тілу; 7069 гривень 93 копійки - загальна сума боргу за відсотками; 00 гривень 00 копійок - загальна сума боргу по комісії. Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 13 жовтня 2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній частково виконав своє зобов'язання та здійснив одноразовий платіж для погашення існуючої заборгованості в розмірі 200 гривень 49 копійок. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №2037463560 від 11 вересня 2021 року в розмірі 3556 гривень 74 копійки, з яких: 2893 гривні 72 копійки - загальна сума боргу по тілу; 00 гривень 00 копійок - загальна сума боргу за відсотками; 663 гривні 02 копійки - загальна сума боргу по комісії; за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, в розмірі 17569 гривень 93 копійки, з яких: 10500 гривень 00 копійок - загальна сума боргу по тілу; 7069 гривень 93 копійки - загальна сума боргу за відсотками; 00 гривень 00 копійок - загальна сума боргу по комісії.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, а також ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки в судове засідання відповідача (а.с.4).
Відповідач у судові засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується конвертами, які повернулися до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.62, 65).
Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.
Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням вказаного, у зв'язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.14-15), а також витягом з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №2919 від 19 серпня 2024 року (а.с.41).
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що договірні відносини з приводу кредиту регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Книги п'ятої ЦК України.
11 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» був підписаний кредитний договір №2037463560, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 4576 гривень 98 копійок для придбання товару, та загальний розмір кредиту з урахуванням сплати додаткових послуг банку, придбання послуг зі страхування у продавця: страхування від нещасного випадку від СК Уніка Життя та інше, складає 5753 гривні 53 копійки. Згідно умов договору дата остаточного повернення кредиту - 11 грудня 2022 року; річна база нарахування процентів - для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та календарному році; комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту; фіксована процентна ставка - 0,01% річних. Договір підписаний представником АТ «ОТП Банк», а також Шуміловським Є.Ю. (а.с.6-9).
Також ОСОБА_1 11 вересня 2021 року було підписано графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, заяву №04/01/02/2037463560 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ОТП 1 від 12 травня 2014 року, анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист, згоду дозвіл на обробку персональних даних (а.с.9-12, 14).
Відповідно до копії договору факторингу №13/10/23 від 13 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «ОТП Банк», а саме, п.1.1. договору, клієнт (первісний кредитор) передає а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Пунктом 1.2. договору встановлено, що фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору. При цьому у вказаному договорі факторингу у пунктах 6.1.1.-6.1.2. приховані суми щодо розміру портфелів заборгованості, право вимоги за яким відступається факторові відповідно до реєстрів боржників, а тому вказаний договір, наданий суду, не містить повної інформації щодо його умов, зокрема, в частині вище вказаних сум, розмір плати, яку надає фактор за відступлення клієнтом права грошової вимоги до боржників, а також відсутнє підтвердження її сплати, а тому суд критично ставиться до копії вказаного договору факторингу (а.с.18-19).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 від 13 жовтня 2023 року до договору факторингу №13/10/23 від 13 жовтня 2023 року, сформованого представником позивача, Шуміловський Є.Ю. має заборгованість за кредитним договором №2037463560 у загальному розмірі 3556 гривень 74 копійки. При цьому клієнтом у вказаному витязі зазначено АТ «ОТП Банк», фактором - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.20).
Також відповідно до витягу з реєстру боржників №2 від 13 жовтня 2023 року до договору факторингу №13/10/23 від 13 жовтня 2023 року, сформованого представником позивача, Шуміловський Є.Ю. має заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_1 по кредитному договору №2037463560 у загальному розмірі 17569 гривень 93 копійки. При цьому клієнтом у вказаному витязі зазначено АТ «ОТП Банк», фактором - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.21).
З метою підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, сформований позивачем, за кредитним договором №2037463560 від 11 вересня 2021 року за період з 13 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року, а також розрахунок заборгованості, сформований позивачем, за кредитним договором №2037463560_CARD за період з 13 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року (а.с.16-17).
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
При цьому, ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 березня 2017 року №691 «Про видачу TOB «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (а.с.28) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. 07 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії TOB «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання послуг з факторингу на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги факторингу, (інформація є відкритою та загальнодоступною, зокрема, на сайті https://kis.bank.gov.ua). 27 грудня 2007 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових установ було видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.27).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу дотримується позиції щодо необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов'язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. У даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договору, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту перерахування відповідачеві грошових коштів за кредитним договором позивач до позовної заяви додав рахунок №Грл/02-0999969 від 11 вересня 2021 року щодо зарезервованого товару на суму 4576 гривень 98 копійок, де заявником вказаний ОСОБА_1 , та у вказаному рахунку зазначено. що він дійсний для сплати протягом трьох банківських днів (а.с.13), а також додано специфікацію по кредитному договору від 11 вересня 2021 року, яка містить відомості про кредит, зокрема, про його суму, термін кредиту, а також у вказаній специфікації зазначено, що цією специфікацією повідомляється ОСОБА_1 про те, що АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику-фізичній особі кредит(а.с.15-а). При цьому відповідно до копії платіжного документа №Ррз/02-0262671 від 11 вересня 2021 року здійснено оплату за товар на суму 4576 гривень 98 копійок, яка відповідає умовам кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року (а.с.13-зворотній бік аркуша). З зазначеного вбачається надання відповідачу передбаченої кредитним договором суми кредиту.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
З долучених до позовної заяви письмових доказів, що надані позивачем в обґрунтування позову щодо стягнення заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, не вбачаються факти надання та перерахування на вказаний картковий рахунок відповідача грошових коштів в зазначеному розмірі, користування ними відповідачем, виконання/невиконання ним умов договору тощо, зазначені документи не містять жодних підтверджень цих обставин. А відтак посилання позивача на надання відповідачеві грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, є безпідставними та не підтверджено належними доказами.
Оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання відповідачу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, тобто надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором, а також безпосередньо розміри заборгованостей та порядок їх утворення, не доведено факти відступлення/набування прав вимоги, оскільки у наданих судом позивачем документах щодо переходу приховані складові їх змісту та відсутні інші істотні умови договору, вимоги позивача не є доведеними.
Крім того суд звертає увагу, що згідно доданого до позовної заяви паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 2002 Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, вказаний паспорт видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з позовної заяви, з вище зазначеного кредитного договору, графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, паспорту споживчого кредиту, орієнтовного графіку платежу та розрахунку загальної вартості кредиту, заяви на приєднання до договору добровільного страхування життя, анкети-заяви на отримання кредиту/опитувального листа, специфікації до кредитного договору, розрахунків заборгованості, витягів з реєстру боржників та інше, вбачається, що вказані документи оформлені відносно ОСОБА_1 , що суперечить документу, який додано до позовної заяви в підтвердження особи, яка є відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).
Частинами 6 та 7 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що на його думку підтверджують ці обставини. При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки у судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Ураховуючи викладене, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання відповідачу грошових коштів та користування ними за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2037463560 від 11 вересня 2021 року, тобто надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором, а також безпосередньо не підтверджено розмір заборгованостей, не доведено факти відступлення/набування прав вимоги, оскільки надані суду позивачем документи щодо переходу прав вимоги мають приховані складові, відсутній акт прийому-передачі прав вимоги та інше, чим фактично не підтверджують факт переходу позивачеві прав вимоги до відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволені.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
У позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України,
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Суддя Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили "__"__________________20___ року.