09 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/7213/24
Провадження № 22-ц/821/1672/25
Категорія: 302010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М, Василенко Л.І.
за участю секретаря: Руденко А.О.
прокурора: Олійник І.А.
учасники справи:
позивач: Уманська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області
відповідач: ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Хорста»
представник третьої особи: адвокат Стамбула Віталій Михайлович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Хорста» - адвоката Стамбули Віталія Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Душина О.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 03 липня 2025 року ) у справі за позовом Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «Хорста» про припинення права власності на земельну ділянку,-
Короткий зміст позовних вимог
31 грудня 2024 року Уманська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ФГ «Хорста» про припинення права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уманською окружною прокуратурою в ході опрацювання відомостей щодо законності використання іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ладижинської територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 являється громадянкою Республіки Казахстан.
На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 10.09.2001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 185-46 відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 2,9567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, розташованої в адміністративних межах Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9567 га, за кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, 28.11.2019 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав установлено, що на підставі договору оренди б/н від 26.11.2019 земельну ділянку передано в оренду Фермерському господарству «Хорста» строком на 49 років, з правом пролонгації.
Вказують, що оскільки ОСОБА_1 являється громадянкою Республіки Казахстан, яка отриману на підставі державного акту на право приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку, не відчужила, тому земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи викладене, позивач просить суд припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9567 га, кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2019 за № 49978360, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1975725371243, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9567 га, кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2019 за № 49978360, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1975725371243, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідачка після набуття нею громадянства іншої держави не здійснила відчуження земельної ділянки, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, тому позовні вимоги заступника Уманської окружної прокуратури є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Сам по собі факт належності відповідача до громадянства іншої країни виключає можливість перебування у її власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, навіть у тому випадку, якщо вона була набута під час її належності до громадянства України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 04 серпня 2025 року, представник ФГ «Хорста» - адвокат Стамбула В.М., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції постановленим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 під час набуття права приватної власності на земельну ділянку мала громадянство України, тому обов'язок відчужити протягом року земельну ділянку на підставі ст. 81, 140 Земельного кодексу України на відповідачку не поширюється.
Крім того, стверджує, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів припинення ОСОБА_1 громадянства України, оскільки єдиним доказом, в такому випадку, є Указ Президента України.
Відзив на апеляційну скаргу
21 серпня 2025 року керівник Уманської окружної прокуратури подав до Черкаського апеляційного суду відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю І-ЧР №019594 від 10.09.2001 ОСОБА_1 , на підставі рішення Фурманської сільської Ради народних депутатів № 40 від 30.07.2001 р., є власником земельної ділянки площею 2,9567 га, розташованої на території Фурманської сільської ради Уманського району, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.03.2023, 28.11.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан, країна громадянства: Україна, на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, площею 2,9567 га, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 49978360 від 02.12.2019 від 02.12.2019.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 23.03.2023 року, зареєстроване про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), строком на 49 років з правом пролонгації. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан, країна громадянства: Україна; право користувач, землекористувач: Фермерське господарство «Хорста».
Як вбачається з копії договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 (проживає за адресою АДРЕСА_1 ), від імені якої діє ОСОБА_3 , та Фермерське господарство «Хорста» уклали договір, за яким передано право володіння та користування землекористувачу земельною ділянкою, площею 2,9567 га , кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, яка розташована в адміністративних межах Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, та належить власнику на праві приватної власності.
Відповідно до копії довіреності від 11 листопада 2019 року, підписаної ОСОБА_1 та посвідченої приватним нотаріусом Буландинського району Акмолинської області Республіки Казахстан Васюковою Г.Н. вбачається, що при її складанні ОСОБА_1 з метою підтвердження своєї особи надала посвідчення особи громадянки НОМЕР_2 видане МВД Республіки Казахстан 31.07.2012 р.
Уманською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області скеровано лист від 02.05.2024 року №53-1304 вих-24 для встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
25.10.2024 за №53-3083ВИХ-24 Уманською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області скеровано повідомлення про те, що Уманською окружною прокуратурою буде здійснено представництво інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у справі про примусове припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку шляхом її конфіскації.
Відповідно до листа ДМС України № 6.5-5884/6-25 від 16.05.2025 року повідомлено, що за інформацією Центрально-південного міжрегіонального Управління ДМС, громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2001 оформила документи для виїзду на постійне проживання до Республіки Казахстан. Прийняття заяв щодо виходу з громадянства України належить до повноважень Міністерства закордонних справ України, посольств та консульських установ.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, посилаючись на те, що наразі відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою Казахстану, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть належати лише громадянам України.
Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини першої статті 143 ЗК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Судом встановлено, що право власності громадянкою України ОСОБА_1 набуте на спірну земельну ділянку на підставі рішення Фурманської сільської Ради народних депутатів № 40 від 30.07.2001 року.
Також встановлено, що 31 липня 2012 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянки Казахстану, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.03.2023 року, копією договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26 листопада 2019 року та копією довіреності від 11 листопада 2019 року
Таким чином, після отримання ОСОБА_1 громадянства Казахстану, відповідачка мала б протягом року відчужити належну їй, як громадянину України, земельну ділянку.
Норма частини п'ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі, колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Зважаючи, що ОСОБА_1 , будучи громадянином іноземної держави, не відчужила належну їй, як громадянці України, на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для конфіскації земельної ділянки за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки, в подальшому, є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.
Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24).
Отже, доводи апеляційної скарги, що стали підставою для оскарження судового рішення, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Посилання скаржника на те, що єдиним доказом припинення громадянства є відповідний Указ Президента України апеляційним судом відхиляються, оскільки однією з підстав втрати громадянства України за приписами статті 19 Закону України «Про громадянство України», є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Апеляційний суд також зважає на те, що рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах, що по суті є оплатним вилученням та не свідчить про погіршення становища відповідачки як власниці земельної ділянки.
Інші доводи, наведені представником ФГ «Хорста» в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Хорста» - адвоката Стамбули Віталія Михайловича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року у справі за позовом Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_4 , третя особа: Фермерське господарство «Хорста» про припинення права власності на земельну ділянку - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду складено 09 жовтня 2025 року/