08 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/10356/24
Провадження № 22-ц/821/1665/25
Категорія: 311020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
представник відповідача: адвокат Журавель Оксана Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Журавель Оксани Володимирівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст судового рішення складено 18 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-
Короткий зміст позовних вимог
02 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка працювала у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на посаді провідного фахівця відділу охорони заходів управління з охоронних заходів апарату (табельний номер 50039902).
Згідно з наказом ТОВ «Оператор ГТС України» №754/к від 01 серпня 2024 року її звільнено з роботи 01 серпня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Позивачка вважає зазначений наказ незаконним,прийнятим з порушенням норм трудового законодавства.
Вказує, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена їй на безстроковий термін.
Останнім часом почала почувати погіршення стану здоров'я, а саме слабкість, головні болі, що супроводжуються нудотою та двоїнням в очах.
20 червня 2024 року, перебуваючи на своєму робочому місці в ТОВ «Оператор ГТС України», зазначає позивачка, приблизно о третій годині, раптом відчула різке запаморочення голови, унаслідок чого втратила свідомість. У зв'язку з зазначеним, поінформувала керівника щодо поганого самопочуття та необхідності звернутись до медичного закладу за допомогою. Отримавши згоду від керівника на відвідування лікарні, вона відлучилась на прийом до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва.
Згідно довідки лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва від 20 червня 2024 року, позивачка у цей день знаходилась на прийомі у лікаря з 15 год. 15 хв. до 15 год. 30 хв.
Після обстеження лікарем, її було направлено на консультації до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару, зазначена інформація підтверджується довідкою лікаря від 20.06.2024 та направленням на стаціонарне лікування від 20.06.2024.
Вказує, що не мала змоги пройти лікування в умовах стаціонару, оскільки вона є матір'ю одиначкою та самостійно виховує неповнолітнього сина.
20 червня 2024 року Відповідачем було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , що був засвідчений підписами: - заступника начальника управління - начальником відділу охорони та захисту критичної інфраструктури - Олександром Дем'яненко; провідного фахівця відділу охорони та захисту критичної інфраструктури управління охоронних заходів та організації захисту критичної інфраструктури Дмитром Файєр; провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_2 .
До даного акту додано доповідну записку охоронника ДП «38 ВІТЧ» від 20.06.2024 року Сергія Струка на ім'я Ельсевара Ахмедова - провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів, в якій зазначено, що позивачка була відсутня на робочому місці з 12 год 39 хв і до кінця робочого дня.
Звертає увагу, що їй стало погано приблизно о третій годині дня.
Окрім цього, охоронник зазначає, що вона відсутня на робочому місці, а не на території підприємства.
20 червня 2024 року у м. Київ було оголошено повітряну тривогу з 13 год 47 хв до 14 год 19 хв, що передбачає проходження працівників до укриття.
В будівлі де знаходилось її робоче місце наявні 2 виходи, якими працівники користуються під час тривоги, ці виходи проходять не через пост охоронця.
21 червня 2024 року, вказує позивачка, не дивлячись на погане самопочуття, вона вийшла на роботу та виконувала свої посадові обов'язки.
Відповідачем не було її поінформовано щодо наявності складеного акту про відсутність її на робочому місці від 20.06.2024 та не було ознайомлено з ним.
24 червня 2024 року у зв'язку з її хворобою оформила листок непрацездатності, оскільки стан її здоров'я не поліпшився.
08 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з ОСОБА_1 . Вказує, що не була поінформована щодо наявності даного документу.
22 липня 2024 року був закритий листок непрацездатності, а 23 липня 2024 року вона вийшла на своє робоче місце в ТОВ «Оператор ГТС України» і їй того ж дня було надано акт про її відсутність на робочому місці від 20 червня 2024 року.
23 липня 2024 року нею було надано Відповідачу письмові пояснення та медичні довідки, що підтверджують обставини, відповідно до яких вона була відсутня на робочому місці. 25 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував на підставі документів підтвердженого факту прогулу ОСОБА_1 та наданих нею медичних довідок, притягти її до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з зазначеними обставинами, перебуваючи у стресовому стані вона знову відчула погіршення стану здоров'я, таким чином вона змушена була відкрити листок непрацездатності.
Вказує, що 31 липня 2024 року прибула на своє робоче місце у ТОВ «Оператор ГТС України» та виявила, що її робочий комп'ютер заблоковано. Не отримавши інформації, щодо причин блокування робочого комп'ютеру та пропуску, направилась до головного офісу ТОВ «Оператор ГТС України».
Надалі охоронець не допустив її на територію головного офісу, охоронцем було здійснено телефонний дзвінок, в результаті якого вона була примусово виведена за межі території офісу.
Нею не було отримано жодної інформації щодо обставин, відповідно до яких вона не була допущена до робочого місця.
У зв'язку з неправомірними діями Відповідача, заборони користування робочим місцем та виконання посадових обов'язків, вказує позивачка, вона звернулась з заявою до Солом'янського УП ГУНП у м. Київ та надала пояснення щодо обставин відповідно до яких її було не допущено до робочого місця.
01 серпня 2024 року о 07 год 50 хв прибула на робоче місце до ТОВ «Оператор ГТС України» та знову не отримала доступ до свого робочого місця.
Надалі звернулась з заявою від 01.08.2024 до Відповідача, з метою отримання вказівок щодо подальших дій, для виконання посадових обов'язків, проте працівники канцелярії відмовились зареєструвати її заяву, таким чином вона була вимушена направити дану заяву на адресу Відповідача, рекомендованим листом з описом вкладення.
В подальшому, їй було видано Наказ №754/к, з яким вона не погодилась.
Крім того, відповідачем не було проведено повний розрахунок при звільненні та не видано оригінал трудової книжки в день звільнення.
Вважає, що її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства без врахування положень п. 4 ст. 40 КЗпП України та ч. 3 та ч. 4 статті 149 КЗпП України, оскільки Відповідачем не було враховано поважні причини відсутності позивача на роботі 20 червня 2024 року.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № 754/к від 01.08.2024 про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів апарату ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з 01.08.2024;
стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2024 по день постановлення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № 754/к від 01.08.2024 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів апарату ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з 01.08.2024.
Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2024 по 02.07.2025 у розмірі 611 663 грн 14 коп.
Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь держави судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що взявши до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, врахувавши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність факту відсутності ОСОБА_1 на роботі 20.06.2024 року більше трьох годин безперервно або сумарно без поважних причин, що саме і стало підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця.
Таким чином, приймаючи рішення про звільнення позивача із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було враховано поважні причини відсутності працівника на роботі, а отже, не дотримані передбачені Кодексом законів про працю України вимоги щодо звільнення позивача з займаної посади з підстав пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України
Крім того, відповідач в наказі від 01.08.2024 року чітко не зазначив, яке конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов'язків допустила ОСОБА_1 , коли саме вони мали місце (дата проступку), який проступок вчинила.
Суд, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, прийнявши до уваги той факт, що відповідачем не спростовані зазначені позивачем обставини та подані ним докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на займаній посаді, є такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 2 559,26 грн та враховуючи кількість робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача станом на дату проведення судового засідання - 02.07.2025 - 239 робочих днів, тому 239 робочих дні х 2 559,26 грн = 611 663 грн 14 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 04 серпня 2025 року, представник ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокат Журавель О.В., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що вирішуючи справу, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, прийняв до уваги лише доводи та докази позивача, не надав належної оцінки доказам та аргументам відповідача, в результаті чого прийшов до помилкових висновків.
Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 235/5659/20, від 06.03.2018 у справі № 235/2284/17, вказує, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин її відсутності на роботі.
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь, аварії або простій на транспорті, догляд за захворілим зненацька членом родини, відсутність за станом здоров'я та інше. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин справи і врахувати всі надані сторонами докази.
В обгрунтування поважності відсутності на робочому місці 20.06.2024 з 12:39 до 17:00 позивач надала копію довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Святошинського району м. Києва» від 20.06.2024 , відповідно до якої на прийомі у лікаря позивач перебувала 20.06.2024 з 15:15 до 15:30 год, тобто 15 хвилин.
Зауважує, що наслідком відвідування позивачем лікаря не була її негайна госпіталізація та/чи оформлення листка непрацездатності.
Крім того, довідка медичної установи від 20.06.2024 не підтверджує тимчасову втрату нею працездатності, а лише констатує факт звернення до медичного закладу. Будь-яких доказів щодо наявності захворювань у позивача відповідна довідка також не містить.
Зауважує, що вказана довідка не є належним доказом на підтвердження факту тимчасової непрацездатності позивача, а її наявність не зобов'язує відповідача до вчинення будь-яких дій, тобто не створює правових наслідків.
Звертає увагу, що умовою підтвердження тимчасової непрацездатності в Україні є листок непрацездатності, який сформований програмними засобами електронного реєстру листів непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність , що є підставою для звільнення від роботи.
Факт поганого самопочуття, не доводить факт тимчасової непрацездатності позивача 20.06.2024 ( починаючи з 12:39 год ) та відповідно наявність підстав не перебування на робочому місці більше 4 год, як наслідок, відсутність на роботі в такому випадку кваліфікується як прогул з відповідними правовими наслідками.
Також однією з причин відсутності на робочому місці 20.06.2024 в період з 12:39 до 17:00 позивач зазначила повітряні тривоги, які оголошувались на території м. Києва 20.06.2024, однак, повітряна тривога тривала лише 32 хв ( з 13:47 год до 14:19 год), в той час коли позивач була відсутня на робочому місці з 12:39 год до 17:00 год.
Також вказує на те, що чинним законодавством не передбачено строків щодо повідомлень працівника щодо якого було складено акт про відсутність на його робочому місці, а тому після виходу позивача на роботу з лікарняного, її було ознайомлено з актом та нею надані пояснення.
Вважає, що відповідачем належно виконані вимоги ст. 149 КЗпП України.
На думку скаржника, позивачем не доведено належними та допустими доказами поважність причин відсутності на роботі 20.06.2024 з 12:39 год до 17:00 год, тому у суда були відсутні підстави для задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 26 серпня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Аніщенко К.М., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухваленим при повному та всебічному дослідженні наявних у матеріалах справи доказах, з наданням їм належної оцінки, із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу сторони відповідача - залишити без задоволення.
19 вересня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Журавель О.В. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на посаді провідного фахівця відділу охорони заходів управління з охоронних заходів апарату (табельний номер 50039902).
Згідно з наказом ТОВ «Оператор ГТС України» №754/к від 01 серпня 2024 року ( далі- Наказ №754/к) Позивача звільнено з роботи 01 серпня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Підставою звільнення стали: копія акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 20.06.2024 року зареєстрований за № ТОВСЛ-24-23788; службові записки заступника генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директора з безпеки Юрія Гапона від 08.07.2024 року №ТОВСЛ-24-26189, від 25.07.2024 року №ТОВСЛ-24-29140; копія пояснень ОСОБА_1 від 23.07.2024 року; копії документів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва; копія Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 27.11.2011, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батьків відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України від 06.02.2018 р. №00019520404.
20 червня 2024 року Відповідачем було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , що був засвідчений підписами:- заступником начальника управління - начальником відділу охорони та захисту критичної інфраструктури - Олександром Дем'яненко; провідним фахівцем відділу охорони та захисту критичної інфраструктури управління охоронних заходів та організації захисту критичної інфраструктури Дмитром Файєр; провідним фахівцем відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_2 .
До даного акту додано доповідну записку охоронника ДП «38 ВІТЧ» від 20.06.2024 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 - провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів. В доповідній записці охоронника вказано, що Позивач була відсутня на робочому місці з 12 год. 39 хв. і до кінця робочого дня.
24 червня 2024 року у зв'язку з хворобою ОСОБА_1 оформила листок непрацездатності, оскільки стан її здоров'я не поліпшився.
08 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки ОСОБА_5 , звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з ОСОБА_1 . Позивач не була поінформована щодо наявності даного документу.
22 липня 2024 року був закритий листок непрацездатності Позивача. 23 липня 2024 року ОСОБА_1 вийшла на своє робоче місце в ТОВ «Оператор ГТС України».
23.07.2024 ОСОБА_1 було надано акт про її відсутність на робочому місці від 20 червня 2024 року.
23 липня 2024 року ОСОБА_1 було надано Відповідачу письмові пояснення та медичні довідки, що підтверджують обставини відповідно до яких вона була відсутня на робочому місці.
Згідно довідки лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 у цей день знаходилась на прийомі у лікаря з 15 год. 15 хв. до 15 год. 30 хв. Після обстеження лікарем, ОСОБА_1 було направлено на консультації до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару, зазначена інформація підтверджується довідкою лікаря від 20.06.2024 та направленням на стаціонарне лікування від 20.06.2024.
25 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував на підставі документів підтвердженого факту прогулу ОСОБА_1 та наданих медичних довідок Позивачем, притягти її до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з зазначеними обставинами, перебуваючи у стресовому стані Позивач знову відчула погіршення стану здоров'я, таким чином Позивач змушена була відкрити листок непрацездатності.
31 липня 2024 року Позивач прибула на своє робоче місце у ТОВ «Оператор ГТС України» та виявила, що її робочий комп'ютер заблоковано. Не отримавши інформації, щодо причин блокування робочого комп'ютеру та пропуску, Позивач направилась до головного офісу ТОВ «Оператор ГТС України», проте, охоронець не допустив Позивача на територію головного офісу і її було примусово виведено за межі території офісу.
01 серпня 2024 року о 07 год. 50 хв. Позивач прибула на робоче місце до ТОВ «Оператор ГТС України» та знову не отримала доступ до свого робочого місця. Надалі Позивач звернулась з заявою від 01.08.2024 року до Відповідача, з метою отримання вказівок щодо подальших дій, для виконання посадових обов'язків. Працівники канцелярії відмовились зареєструвати заяву Позивача, таким чином Позивач була вимушена направити дану заяву на адресу Відповідача, рекомендованим листом з описом вкладення.
Згідно з довідкою про середній заробіток № 116 від 19.08.224 року ТОВ «Оператор ГТС України» середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 2 559,26 грн. Оскільки днем звільнення позивача є 01.08.2024, то першим днем вимушеного прогулу є 02.08.2024.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
У статтях 43-46 Конституції України визначено основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
Водночас, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2023 року у справі № 522/564/21 (провадження № 61-2623св23) зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні керуватися тим, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження із власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається, виходячи з конкретних обставин.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Разом із тим, саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що позивач була звільнена з роботи за прогул без поважних причин - відсутність на робочому місці 20.06.2024 з 12:39 год до кінця робочого часу до 17:00 год.
Також судом встановлено, що позивачу стало погано приблизно о третій годині дня і про свій стан здоров'я вона повідомила свого безпосереднього керівника та отримала дозвіл на відвідування медичної установи, що не спростовано відповідачем.
Цього ж дня, 20.06.2024 у м. Києві було оголошено повітряну тривогу з 13:47 год, яка тривала до 14:19 год, що підтверджується листом департаменту муніципальної безпеки Виконавчого органу Київської міської ради від 21.04.2025 і, як вірно зазначено судом першої інстанції, оголошення повітряної тривоги передбачає проходження працівників до укриття.
Відповідно до Акту про відсутність на робочому місці від 20.06.2024, складеного працівниками відповідача, 20.06.2024 провідний фахівець відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 12:39 год до кінця робочого дня без попередження відсутності, без поважних причин при ненаданні пояснень щодо відсутності на робочому місці 20.06.2024. Вказаний акт складений на підставі доповідної записки охоронника ДП «38 ВІТЧ» Сергія Струка.
При цьому, в доповідній записці охоронник зазначає, що позивач була відсутня на робочому місці, а не на території підприємства.
Також, у Акті про відсутність на робочому місці від 20.06.2024 зазначено, що позивач не надала пояснень щодо відсутності на робочому місці 20.06.2024, проте як вбачається із матеріалів справи, пояснення позивач надала 23.07.2024 щодо відсутності на робочому місці 20.06.2024, хоча 21.06.2024 позивач була на робочому місці та долучила докази на підтвердження своєї відсутності, а також відповідні медичні довідки.
Так, згідно Довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Святошинського району м. Києва» від 20.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до медичної установи та перебувала на прийомі у сімейного лікаря з 15:15 год до 15:30 год та її було направлено на консультацію до інших профільних спеціалістів та надано направлення на лікування в умовах стаціонару.
Згідно службової записки від заступника генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директора з безпеки Юрія Гапона, вбачається, що 20.06.2024 було зафіксовано відсутність на робочому місці провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_1 з 12:39 год і до кінця робочого дня. Про відсутність ОСОБА_1 складено акт. Свою відсутність на робочому місці ОСОБА_1 пояснила погіршенням стану здоров'я та втратою свідомості. На підтвердження своїх слів надала копію документу медичної установи, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на прийомі у лікаря 20.06.2024 з 15:15 год до 15:30 год, листок непрацездатності не відкривався. Пропозиція: на підставі документально підтвердженого факту прогулу ОСОБА_1 притягти її до дисциплінарної відповідальності.
Згідно службової записки від заступника генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директора з безпеки ОСОБА_6 , адресованої директору з управління персоналом Ю.Чермазович, було запропоновано розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця із провідним фахівцем відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за порушення пп. «а», «б» та «в» п. 3.2 Правил внутрішнього трудового порядку та п. 7.1.1 посадової інструкції провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів, затвердженої заступником генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директором безпеки 16.06.2023.
Також із матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2024 року та 01 серпня 2024 позивач не змогла здійснювати свої трудові обов'язки, оскільки її робочий комп'ютер було заблоковано.
Наказом ТОВ «Оператор ГТС України» №754/к від 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 , звільнено з роботи 01 серпня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, взявши до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведеність факту відсутності ОСОБА_1 на роботі 20.06.2024 більше трьох годин безперервно або сумарно без поважних причин, що саме і стало підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення про звільнення позивача із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було враховано поважні причини відсутності працівника на роботі, а отже, відповідачем не дотримані передбачені Кодексом законів про працю України вимоги щодо звільнення позивача з займаної посади з вищевказаної підстави.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення із ОСОБА_1 трудових відносин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося незаконно, що є підставою для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та виплати їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні Правила внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів, затвердженої заступником генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директором безпеки 16.06.2023, на які посилається заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Ю.Гапон у службовій записці, тому суд позбавлений можливості встановити точний час перебування позивача поза її робочим місцем, тобто більше трьох годин робочого часу, оскільки не відомо, з якої години розпочинається та закінчується робочий час позивача, як і час, що виділяється на обідню перерву.
Долучена до матеріалів справи копія витягу з журналу входу та виходу з території ТОВ «Оператор ГТС України» за 20.06.2024, не підтверджує, що позивач було відсутня на робочому місця з 12:39 год до 17:00 год, лише міститься відмітка про те, що вона поставила 20.06.2024 свій підпис о 7:32 год, як можна стверджувати - прихід на роботу, проте вказані докази не підтверджують відсутність позивача на робочому місці з 12:39 год до 17:00 год.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21, вказано, що: «робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов'язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.
Оскільки у доповідній записці охоронника, на підставі якої складено Акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 20.06.2024, і на яку посилається у службовій записці генеральний директор з організації захисту критичної інфраструктури - директор безпеки Ю.Гапон про пропозицію розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, міститься лише посилання на те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 20.06.2024 з 12:39 год до 17:00 год, проте вказане не свідчить про відсутність позивача на території товариства більше 3 год робочого часу та не може вважатися прогуломбез поважних причин.
Є необґрунтованими доводи скаржника в апеляційній скарзі, що в підтвердження поважності відсутності на робочому місці 20.06.2024 з 12:39 до 17:00 позивач надала копію довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Святошинського району м. Києва» від 20.06.2024 , відповідно якої на прийомі у лікаря позивач перебувала 20.06.2024 з 15:15 до 15:30 год, тобто 15 хвилин, оскільки надана довідка підтверджує, що позивач перебувала на прийомі у лікаря саме через погіршення стану здоров'я, що кваліфікується як поважна причина та не залежить від її волі.
Відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної картки амбулаторного хворого, також іншими доказами ( постанова Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 580/1658/19).
Крім того, як вбачається із долученої до матеріалів справи копії посвідчення серія № НОМЕР_2 , з 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання.
Поважні причини -це обставини, що не залежать від волі працівника і виключають його вину. Переліку таких причин у законодавстві немає, тому орієнтиром є судова практика. До прикладів поважних причин належать: стихійні лиха (пожежа, повінь); серйозні аварії або затори, які реально унеможливлюють добирання на роботу; побутові аварії (прорив труби, затоплення квартири); рятування майна або допомога постраждалим; участь у територіальній обороні чи виконання громадського обов'язку; перебування в лікаря або погіршення стану здоров'я; необхідність догляду за хворими членами сім'ї; арешт, затримання поліцією; дозвіл керівника на відсутність; небезпека для життя (наприклад, повітряна тривога).
Отже, звернення позивача, яка має групу інвалідності, до медичної установи через погіршення стану здоров'я, є поважною причиною її відсутності на робочому місці 20.06.2024.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наслідком відвідування позивачем лікаря не була її негайна госпіталізація та/чи оформлення листка непрацездатності, є необгрунтованими, оскільки із долучених до матеріалів справи направлень на стаціонарне лікування вбачається, що госпіталізація на стаціонарне лікування зазначена як ургентна.
Ургентне направлення видається у випадках, коли стан здоров'я людини погіршується раптово і становить серйозну загрозу життю чи здоров'ю, але при цьому пацієнт може безпечно дістатися до лікарні з направленням від лікаря первинної ланки.
Хоча позивач і не була госпіталізована до медичного закладу в той же день 20.06.2024, проте згідно листа непрацездатності з 24.06.2024 по 30.07.2024 вбачається, що позивач перебувала на лікарняному, що свідчить про те, що звернення позивача 20.06.2024 до сімейного лікаря було зумовлено саме погіршенням стану її здоров'я та є поважною причиною відсутності на робочому місці 20.06.2024.
Доводи скаржника, щовідповідачем належно виконані вимоги ст. 149 КЗпП України, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами факт відсутності позивача на роботі 20.06.2024 з 12:39 год до 17:00 год без поважних причин.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу ( ч.2 ст.235 КЗпП України).
Суд першої інстанції, перевіривши надані стороною позивача розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», встановивши розмір середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 2 559,26 грн та кількість днів вимушеного прогулу ( 239 днів) з 02 серпня 2024 року по 02 липня 2025 року, визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 611 663,14 грн.
Скаржником ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в апеляційному порядку не оскаржується, хоча в апеляційній скарзі просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року - скасувати, однак, мотивів для скасування рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду у частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Інші доводи, наведені представником ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокатом Журавель О.В. в апеляційній скарзі були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Журавель Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлено 09 жовтня 2025 року/