Провадження № 11-сс/821/458/25 Справа № 711/8428/25 Категорія: ст.ст. 176,183 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря прокурора підозрюваного захисника- адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долинське, Мелітопольський район, Запорізької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000002 від 01 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000002 від 01 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
11 вересня 2025 року першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000002 від 01 січня 2025 року було продовжено до трьох місяців, тобто до 17 жовтня 2025 року.
Враховуючи обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри та приймаючи до уваги, що існуючі на момент подачі клопотання ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися, слідчий просила суд постановити ухвалу, якою продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2025 року клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 жовтня 2025 року включно без визначення розміру застави, з утриманням останнього в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначено до 17 жовтня 2025 року включно.
Необхідність продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтувала наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.3 ст.307 КК України та необхідністю уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, встановлених під час досудового розслідування слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, які продовжують існувати та не зменшилися.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи її незаконною та необгрунтованою через істотне порушення норм КПК України та норм європейського права, прийнятою при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та такою, що не відповідає повноті судового розгляду, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою обрати його підзахисному ОСОБА_7 іншу міру запобіжного заходу, не пов'язану з позбавленням волі, зокрема, заставу, домашній арешт, тощо.
На думку захисника, стороною обвинувачення жодним чином не обгрунтовано та не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні, у зв'язку із чим адвокат вважає обраний і продовжений ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою невмотивовано жорстоким.
Також судом не було розглянуто питання щодо можливості визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Окрім цього, судом не було надано належної оцінки інформації про особу підозрюваного, який позитивно характеризується, більше року проживає однією сім'єю з цивільною дружиною ОСОБА_11 , є військовозобов'язаним та з 2021 року проходив службу в Збройних силах України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення стосовно обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевим судом були дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи подане клопотання, суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дійшов вірних висновків про продовження існування ризиків, вказаних в клопотанні.
Так, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 , діючи незаконно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням даті, часі, місці та обставин, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою збуту, яку незаконно зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці з метою збуту до 30 травня 2025 року.
17 липня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 307 КК України.
18 липня 2025 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 14 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами: висновками експертиз № СЕ-19/124-25/9095-НЗПРАП від 24.06.2025, № СЕ-19/124-25/9088-НЗПРАП від 25.06.2025, № СЕ-19/124-25/10616-НЗПРАП від 17.07.2025, протоколом обшуку від 17.07.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його вини, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Даний факт свідчить про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоча тяжкість покарання у разі визнання вини особи не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 та причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, апеляційний суд зазначає про те, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Таким чином, враховуючи поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що окрім ризику переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності також є ризик незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки, перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість спілкування з ними та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їх ставлення до вчинених злочинів, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, на думку апеляційного суду доведеним є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, в якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин у особливо великих розмірах, за обставин викладених у підозрі, така діяльність була спрямована на отримання прибутку та забезпечення свого матеріального становища, мала корисливий мотив, тривалий та систематичний характер, що в сукупності свідчить про можливість продовження вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, що належну процесуальну поведінку підозрюваного не може забезпечити більш м'який запобіжний захід, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеним продовження існування раніше заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст.307 КК України), яке відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшла вірного висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ст.178 КПК України, врахувала фактичні обставини цього кримінального провадження, його характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_7 , у разі визнання його винним, дані про його особу, тяжкість правопорушень, взяла також до уваги наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а тому дійшла до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи обвинуваченого, переконливо виключає можливість обрання відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними доводи захисника про те, що суд першої інстанції не обґрунтував неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та недоведеність ризиків, зазначених в клопотанні слідчого.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апелянта про наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання та реєстрації, міцних соціальних зв'язків, позитивних характеристик, як і гарантування підозрюваним належного дотримання процесуальних обов'язків, що були враховані судом першої інстанції та на переконання апеляційного суду не доводять поза розумним сумнівом дотримання останнім відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_7 , судом на даному етапі не встановлено.
Крім того, за встановлених підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, зважаючи на положення п.5 ч.4 ст.183 КПК України (особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів), апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність об'єктивних підстав для визначення, в даному випадку, відповідного розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при продовженні підозрюваному строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.183, 197, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 жовтня 2025 року включно без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4