Провадження № 11-кп/821/702/25 Справа № 705/1587/25 Категорія: ч. 5 ст. 190 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.09.2025 року, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 02.11.2025 року включно, -
У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12024170440000036 від 06.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
04.09.2025 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування причетність обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. 27.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який продовжувався та діяв до 12.09.2025.
Згідно з клопотанням прокурора ризики встановлені під час досудового розслідування, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились продовжують існувати.
Крім того, в слідчому відділі Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 120242503200001826 від 14.11.2024, за ознаками злочин передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в межах якого проведено обшук за адресою фігурантів даного кримінального провадження.
Прокурор вважав, що заявлені ним ризики є реальними, стійкими, триваючим вони не відпали і не змінилися та виправдовують продовження застосування цього запобіжного заходу. Інші обставини, які сприяють застосуванню більш м'яко запобіжного заходу, не встановлено. Фактично, тримання під вартою виправдовується.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.09.2025 року, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 02.11.2025 року включно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить:
1. Скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області 04.09.2025 року, щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
2. Постановити ухвалу, за якою в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 - відмовити.
3. Обрати відносно ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його реєстрації.
4. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Вказує, що суд проігнорував всі вимоги та норми міжнародного та національного законодавства, щодо підстав, умов та наявності ризиків під час продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До клопотання від 04.09.2025 року жодних матеріалів стороною обвинувачення не додано, а від так незрозуміло з якими доводами погоджується колегія суддів суду першої інстанції так як доказів на обгрунтування вказаного клопотання прокурором не надано.
Вказує, що ОСОБА_8 не було вчинено жодних спроб переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Навпаки, ОСОБА_8 протягом усього досудового розслідування, зокрема і після обрання щодо нього запобіжного заходу, належно виконувалось покладені обов'язки.
Стороною обвинувачення вчергове залишені поза увагою п.п. 4 і 5 Конвенції про захист прав - обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачуваних законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити, що такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вищевказаною статтею передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів встановлено, що в провадженні Монастиригценського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12024170440000036 від 06.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування причетність обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. 27.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який продовжувався та діяв до 12.09.2025.
Згідно з клопотанням прокурора ризики встановлені під час досудового розслідування, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились продовжують існувати.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції правильно врахував, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором ризики на цей час не зменшилися і продовжують існувати, а жоден більш м'яких запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на тих умовах, на яких він був обраний, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих ризиків, (а саме: незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому і кримінальному провадженні, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення), та забезпечення належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Обвинуваченому ОСОБА_8 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
При цьому, враховуючи багатоепізодність висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_8 у разі доведення його винуватості, відсутність сталих соціальних зав'язків та офіційного працевлаштування, відсутність майна, колегія суддів вважає, що ризик того, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду існує.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення, що ризики, заявлені під час застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати надалі.
Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.
Прокурор при обґрунтуванні заявленого клопотання посилався на ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому і кримінальному провадженні, для запобігання яким ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід. Даний ризик не зменшився та продовжує існувати і надалі.
Колегія суддів погоджується, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показів або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що згідно зі ст.. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, обвинувачений, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження та перебуваючи на волі, матиме реальну можливість впливати на свідків та потерпілих.
Колегія суддів вважає, що існує також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не має стабільного доходу, інкриміновані діяння вчинені групою осіб та мають багатоепізодній характер.
Зважаючи на те, що колегія суддів прийшла до висновку щодо доведеності заявлених ризиків і необхідності продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , тому доводи сторони захисту з приводу відсутності ризиків та необґрунтованості клопотання спростовуються висновками суду про зворотне.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Підстав для зміни, скасування чи обрання більш м'якого запобіжного заходу на цей час не встановлено.
Будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.
Доводи апелянта про процесуальні порушення під час розгляду клопотання прокурора, є необґрунтованими, оскільки при розгляді даного клопотання суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, щодо продовження запобіжного заходу під час судового розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням вимог ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177, 178, 183 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та скасуванню не підлягає.
Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст.177, 178, 183, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.09.2025 року, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 02.11.2025 року включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя -
Судді -