Номер провадження 22-ц/821/1421/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/362/25 Категорія: Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
07 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретар Гончар Н. І., Сіренко Ю. В. Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника позивача - адвоката Ракоїд Л. В. та представника відповідача - адвоката Бібік О.М на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.06.2025 (повний текст складено 16.06.2025, суддя в суді першої інстанції Позарецька С. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради - орган опіки та піклування м. Черкаси про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,
у січні 2025 року позивач ОСОБА_1 , через представника адвоката Ракоїд Л.В. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з травня 2021 року по серпень 2022 року сторони проживали однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі, у якому в них народились дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає з відповідачем.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх дочки у розмірі 5000, 00 грн. щомісячно, до повноліття дитини, та аліменти на утримання дружини в розмірі 2000, до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.07.2024 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 . Вказаним рішенням вирішено: 1. Встановити батькові ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 : щочетверга з 16.00 до 19.00; перший та третій тиждень місяця з 9.00 суботи до 18.00 неділі; без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Позивач вказує, що відповідач не надає йому можливість побачити дочку, спілкуватися з нею, брати участь у її розвитку та вихованні, не відповідає на дзвінки позивача, уникає зустрічей, не відчиняє двері, коли позивач приїжджає до дитини у визначений рішенням органу опіки час. Позивач не одноразово звертався до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області із заявами про перешкоджання відповідачем у побаченнях з дитиною.
Також, позивач звертався до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області із заявами про отримані тілесні ушкодження після намагань побачити дитину від ОСОБА_2 . Про перешкоди у спілкуванні з дитиною з боку відповідача також свідчать виписки з листування між позивачем та відповідачем.
Оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування батька з дочкою позивач просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити батькові ОСОБА_1 наступний порядок спілкування з малолітньою дочкою: щочетверга з 16.00 до 19.00; перший та третій тиждень місяця з 9.00 суботи до 18.00 неділі; без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.06.2025 позовні вимоги у справі задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 наступний порядок спілкування з дочкою ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18-00 в присутності матері дитини; в подальшому - щочетверга з 16-00 до 19-00; перші та треті вихідні дня місяця з 09-00 суботи до 18-00 неділі без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. В іншій частині відмовлено.
Суд виходив з того, що такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Ракоїд Л.В. 25.06.2025 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, та постановити у цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити.
Вказує, що судом не було взято до уваги докази на підтвердження наявності перешкод у спілкуванні батька з дитиною, що чиняться відповідачем. Інші доводи аналогічні викладеним у позовній заяві.
В свою чергу, представник відповідача адвокат Бібік О.М. також подала 15.07.2025 апеляційну скаргу на рішення суду, в якій , вказуючи на те, що судом не в повній мірі встановлені обставини справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою. Встановити наступний графік спілкування без порушення звичайного розпорядку дня дитини та дотримання рекомендації щодо харчування дитини: перші 6 місяців особисті зустрічі та спілкування два дні на тиждень з 17 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, за попереднім узгодженням з матір'ю дитини та у присутності матері. Після спливу шестимісячного терміну два дні на тиждень з 17 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин та перші та треті вихідні місяця субота 15:00 - 18:00 у присутності матері, з обов'язковим врахуванням бажанням самої дитини, з урахуванням стану здоров'я дитини, з дотриманням усталеного режиму дня та з врахуванням її вікових особливостей.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначений судом графік побачень позивача з дитиною не цілком відповідає інтересам дитини, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не взято до уваги багато фактів, які є суттєвими. А саме, суд не звернув уваги на те, що дитина відвідує дитячий заклад, згідно розкладу вона перебуває в ньому щонайменше до 17:00, а тому побачення з дитиною не можуть відбуватися у будні дні щочетверга з 16:00. При визначені можливості спілкування перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10- 00 до 18-00 в присутності матері дитини, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час ухвалення рішення дитині виповнилося лише три роки, судом не враховано, що у зв'язку з віковими потребами дитини, потреби у денному харчуванні, сні, підготовці до нього, виконати вказаний графік не представляється можливим. Таким чином перебування дитини на дитячому майданчику з 10-00 до 18-00 два дні поспіль обмежує право дитини на відпочинок у вихідні дні, порушує звичний режим дня, є надмірним тягарем для дитини і, вочевидь, не відповідає її інтересам. Крім того, побачення перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18-00 у присутності матері створюють для матері складнощі та незручності, так як у свої єдині два вихідні дні замість виконання своїх інших обов'язків та прав, в тому числі і на відпочинок, для виконання рішення вона зобов'язана проводити весь вільний час на дитячому майданчику.
Також зазначає, що судом залишено поза увагою рекомендації Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради, згідно яких кратність зустрічей втричі менша, ніж в ухваленому рішенні.
Крім того, вважає, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки згідно позовної заяви, ОСОБА_1 просив встановити зустрічі щочетверга з 16-00 до 19-00; перші та треті вихідні дня місяця з 09-00 суботи до 18-00 неділі без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути, тож встановлений судом порядок спілкування з дитиною в частині перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18-00 в присутності матері дитини не відповідає заявленим вимогам позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача сторона позивача просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки скаржник не довела тих обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Відзиву сторони відповідача на апеляційну скаргу представника позивача адвоката Ракоїд Л. В. до апеляційного суду не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що сторони від спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про її народження серія НОМЕР_1 від 19.05.2022, актовий запис №733.
Крім того, встановлено, що дитина проживає разом із матір'ю, відповідачем по справі, що підтверджується даними довідки №26/2 від 26.02.2024, виданої ОСББ «Нарбутівська 163», а також визнається і відповідачем.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2024 зокрема, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти у розмірі 5000 грн. 00 коп. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 18.03.2024 до повноліття дитини.
Рішенням № 364 Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.07.2024 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 . Вказаним рішенням вирішено: 1. Встановити батькові ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 : щочетверга з 16.00 до 19.00; перший та третій тиждень місяця з 9.00 суботи до 18.00 неділі; без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. 2. Визнати таким, що втратило чинність рішення служби у справах дітей Черкаської міської ради від 16.05.2024 № 217 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 ».
Відповідно до характеристики, наданої головою правління ОСББ «Каскад 53» Боєчком В.Ф. від 08.04.2024, ОСОБА_1 за місцем свого проживання характеризується позитивно.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2024 (справа №711/3393/24) ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 170грн. 00коп. Дане судове рішення набрало законної сили 24.07.2024. Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 у присутності дитини.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.08.2024 (справа № 711/5398/24) ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 255 грн. 00 коп. Дане судове рішення набрало законної сили 18.10.2024. Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради як органу опіки та піклування м. Черкаси від 28.02.2025 № 4148-01-16, який наданий на виконання ухвали суду першої інстанції від 24.01.2025, - доцільним є встановити батькові ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18-00 в присутності матері дитини; в подальшому - щочетверга з 16-00 до 19-00; перші та треті вихідні дня місяця з 09-00 суботи до 18-00 неділі без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути ( т.1 а.с. 199-201).
Позивач у справі стверджує про те, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, які мають бути усунуті зобов'язанням відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленням судом порядку спілкування батька з малолітньою дочкою.
Такими є фактичні обставини у справі.
Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Окрім того, застосовуючи норми матеріального закону про рівність прав батьків щодо дитини, суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини повинен забезпечити справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків і сприяти налагодженню довірливих відносин з дитиною.
Як свідчать матеріали справи та поведінка позивача, він як батько, прагне досягти рівності у реалізації його права на вільне спілкування з донькою та бажає брати активну участь у її вихованні. Проте, наявність конфлікту та неприязні відносин між батьками заважає їм самостійно дійти згоди у вихованні їхньої дочки, яка проживає із матір'ю.
Апеляційний суд зауважує, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дитиною, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
У цій справі, за встановлених і наведених вище обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на цей час малолітня дитина більшу частину часу проводила і проводить із матір'ю, то саме період у три місяці спілкування батька із дочкою у присутності матері у визначені дні та часи, дасть можливість дитині звикнути до батька, не боятися його та довіряти йому, а матір дитини, знаючи її звички, уподобання, режим життя тощо, в цей період зможе і повинна допомогти і дитині, і батькові налагодити між собою взаємовідносини та встановити психоемоційний контакт з тим, щоб дитина сприймала позивача саме, як свого батька, що, вочевидь, буде сприяти забезпеченню права дитини на спілкування як і з матір'ю, так і з батьком.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною відсутні, оскільки встановлення судом способу участі батька у спілкуванні із дочкою вже саме по собі зобов'язує відповідача (матір дитини) виконувати судове рішення, в разі набрання ним законної сили. Тому рішення суду про відмову у задоволені позову в цій частині є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги представника позивача щодо задоволення позову в цій частині є безпідставними.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача,що визначений судом графік побачень позивача з дитиною не в повній мірі відповідає інтересам дитини. Зокрема, в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, яким саме чином відвідування дитячого закладу дочкою сторін перешкоджатиме встановленого судовим рішенням порядку спілкування з батьком, і що це не можна скоригувати в дні побачень з батьком.
Доводи скаржника щодо неврахування судом вікових потреб дитини, потреб у денному харчуванні, сні, підготовці до нього, а також складнощі та незручності, які створюються цим графіком саме для матері дитини, по суті зводяться до її незгоди з рішенням суду першої інстанції, в тому числі з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи.
Твердження апелянта про те, що визначений судом графік не враховує інтересів дитини, оскільки вона не зможе весь час її побачень з батьком перебувати на ігровому майданчику, не заслуговують на увагу, оскільки поза всяким розумним сумнівом батько дитини зможе нагодувати дитину протягом часу їх зустрічей, забезпечити можливість її сну та відпочинку, відповідно до її потреб та режиму дня погодних умов тощо.
Крім того, посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано рекомендації Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вбачається, що судом при винесенні рішення було фактично за основу взято висновок виконавчого комітету Черкаської міської ради як органу опіки та піклування м. Черкаси від 28.02.2025 № 4148-01-16 та встановлено батьку ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідно до рекомендацій, викладених в зазначеному висновку.
Таким чином, жодних обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційні скарги не містять, що не дає підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок осіб, які подали апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.06.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради - орган опіки та піклування м. Черкаси про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 08.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді