Номер провадження 22-ц/821/1340/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/824/25 Категорія: 305010900 Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
07 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
секретарГончар Н. І., Сіренко Ю. В. Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Глущенка О. С. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 (повний текст складено 12.05.2025, суддя в суді першої інстанції Суходольський О. М.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
ПрАТ Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося у березні 2025 року до суду з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 156368 грн, як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві, та судовий збір у розмірі 3028 грн, мотивуючи про те, що 19.04.2021 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «Фрау Марта» було укладено договір страхування наземного транспорту №218/21-Т/Чк, згідно якого позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 .
29.12.2021 сталася ДТП за участю автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Сканія», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у результаті порушення ПДР водієм «Сканія».
Згідно висновку експерта №07 від 26.01.2022, наданого СПД ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження склала 412910,82 грн, що перевищує 70% його дійсної вартості автомобіля, що згідно з п.27.08 та 31.3.4 Договору страхування є повною загибеллю ТЗ.
Відповідно до п.27.8 та 31.3.4 договору сума страхового відшкодування становить дійсну (ринкову) вартість ТЗ на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу та встановленої згідно з договором франшизи. Розмір ринкової вартості - 461440,00 грн, розмір страхової суми - 461440,00 грн, розмір придатних залишків - 152000,00 грн, розмір безумовної франшизи - 23072,00 грн. Тобто, загальна сума збитку становить - 286368,00 грн.
У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував страхувальнику ПрАТ «Фрау Марта» кошти в сумі 286368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №30271874 від 16.06.2022.
Від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача позивач отримав у якості відшкодування 130 000 грн, отже не відшкодована сума за приписами законодавства має бути відшкодована за рахунок винуватця ДТП.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 позовні вимоги у справі задоволено, з посиланням на обов'язок винуватця ДТП виплатити страховій компанії потерпілої особи виплачене нею потерпілому в ДТП страхове відшкодування.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Глущенко О. С. подав 13.06.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позов.
В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував часткове відшкодування шкоди страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача. Відповідач з 09.07.2021 працює водієм у ФОП ОСОБА_4 , яка є власником автомобіля Сканія д.н.з. НОМЕР_2 . На момент ДТП 29.12.2021 відповідач виконував обов'язки водія і перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 , отже саме роботодавець має нести матеріальну відповідальність за збитки, завдані працівником при виконанні трудових відносин, відтак відповідач ОСОБА_1 є неналежним та до нього позовні вимоги слід відхилити.
про стягнення страхового відшкодування,
Скаржник надав апеляційному суду докази того, що за 4 квартал 2021 року ФОП ОСОБА_4 сплатила за відповідача єдиний соціальний внесок і подала до ГУ ДПС у Черкаській області ДПІ м. Черкаси звіт про сплату ЄСВ та відомості про нарахування заробітної плати (доходу грошового забезпечення) застрахованим особам. Відповідні відомості були отримані представником відповідача лише 12.06.2025 та з цих підстав до суду першої інстанції можливості їх подати не було.
Зазначені докази не були надані до суду першої інстанції, оскільки судом ухвалено рішення по суті спору до отримання представником відповідача зазначених документів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її аргументів та вказав про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у справі, протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП та постанова суду у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП спростовують факт перебування відповідача на час ДТП у трудових правовідносинах з ким-небудь, адже у них не вказано про місце його працевлаштування. Позивач зауважує, що скаржник надав відповідні докази лише на стадії апеляційного перегляду справи.
Клопотання представника відповідача про долучення доказів по справі на стадії апеляційного перегляду було задоволено в порядку вимог ст.367 ЦПК України, оскільки ним доведено об'єктивну неспроможність подання їх до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 19.04.2021 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «Фрау Марта» було укладено договір страхування наземного транспорту №218/21-Т/Чк, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 .
29.12.2021 сталася ДТП за участю автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Сканія», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм «Сканія», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що встановлено постановою Черкаського районного суду від 04.02.2022 у справі №707/70/22, яка набрала законної сили.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вина відповідача у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення сторонами у справі не заперечується.
Згідно висновку експерта №07 від 26.01.2022, наданого СПД ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження склала 412910,82 грн., що перевищує 70% його дійсної вартості автомобіля, що згідно з п.27.08 та 31.3.4 Договору страхування є повною загибеллю ТЗ.
Згідно платіжної інструкції №30271874 від 16.06.2022 відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував страхувальнику ПрАТ «Фрау Марта» кошти в сумі 286368,00 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Гардіан» за полісом №207122290, яке здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 130 000 грн, невідшкодованою лишилася сума коштів у розмірі 156 368 грн, за стягненням якої у даній справі подано позовну заяву.
Водночас, у відповідь на адвокатський запит представника відповідача адвоката Глущенка О. С. від 13.04.2025, ФОП ОСОБА_4 надала йому відомості від 12.06.2025 про те, що відповідач ОСОБА_1 станом на дату виникнення ДТП 29.12.2021 виконував обов'язки водія вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 за трудовим договором, також долучено наказ від 09.07.2021 про прийняття ОСОБА_1 на роботу та докази сплати визначених законодавством податків та зборів за такого працівника, зокрема, за грудень 2021 року.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За обставин цієї справи винуватцем ДТП внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень є відповідач, що під сумнів сторонами не ставиться.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 ЗУ «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 ЗУ «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
Аналогічні за змістом положення містить ст. 27 ЗУ «Про страхування».
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Крім того, у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц указано, що згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відтак, у даному випадку позивач, який є страховиком збитків за договором добровільного страхування, що виплатив відповідне відшкодування, в силу приписів, зокрема, ст. 993 ЦК України має право вимоги до відповідальної за шкоду особи (відповідача) у межах фактично виплаченого відшкодування.
При цьому частину коштів позивачу погашено страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, отже невідшкодована сума страхової виплати позивача має бути стягнута з відповідача в цій справі, що відповідатиме положенням ст. 1194 ЦК України та під сумнів скаржником у поданій апеляційній скарзі не ставиться.
Указані обставини при апеляційному перегляді справи сторонами під сумнів не ставляться.
Аргументи апеляційної скарги представника відповідача зводяться до того, що на час ДТП він перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 та саме остання в силу приписів ч.1 ст.1172 ЦК України має відшкодовувати завдану працівником шкоду.
Так ч.1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З урахуванням доказів того, що відповідач ОСОБА_1 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 , будучи водієм вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 , за вищевказаними приписами ч.1 ст.1172 ЦК України саме роботодавець має відповідати за позовними вимогами у даній справі, а не працівник, який виконував обов'язки водія за трудовим договором.
Так визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Таким чином, враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та виходячи із системного аналізу змісту положень ст. ст. 48, 51 ЦПК України, слід дійти висновку про те, що зазначені процесуальні норми дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, тобто не з ініціативи суду, а процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.
Відповідно до положень ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У даному випадку рішення суду першої інстанції по суті спору ухвалене 12.05.2025, водночас адвокатський запит про отримання відомостей щодо працевлаштування відповідача надіслано роботодавцеві 13.04.2025 та отримано відповідь на нього лише 12.06.2025, не дивлячись на те, що в адвокатському запиті зобов'язано запитувану особу надати відповідь протягом п'яти днів з дня його отримання, а саме з 18.04.2025 року, коли запит було вручено ФОП ОСОБА_4 під розписку.
При цьому клопотанням від 14.04.2025 представник відповідача повідомляв суд першої інстанції про намір подати відзив на позов із запереченнями щодо позовних вимог, однак такої можливості відповідачу суд першої інстанції не надав.
Отже відповідні докази мають бути прийняті апеляційним судом на стадії апеляційного перегляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача не мав об'єктивної можливості їх надати до суду першої інстанції.
Апеляційний суд не може погодитися з аргументами відзиву на апеляційну скаргу про те, що протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП та постанова суду у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП спростовують факт перебування відповідача на час ДТП у трудових правовідносинах з ким-небудь, оскільки за приписами.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже факт працевлаштування особи не може бути підтверджено чи спростовано її усними поясненнями, враховуючи наявність офіційних підтверджень про сплату роботодавцем за таку особу у певний період часу обов'язкових за законодавством податків та зборів із заробітку працівника за відомостями податкових органів (а.с.96 на звороті - 104 на звороті).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 у даній справі належить скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - ч.1 ст.1172 ЦК України, та прийняти постанову про відхилення позовних вимог.
У даному випадку позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення виплаченого страхового відшкодування мають бути заявлені до роботодавця водія, винного у спричиненні ДТП.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 3633,60 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - залишити без задоволення.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 08.10. 2025.
Суддя-доповідач
Судді