07 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 645/4927/17
провадження № 22-ц/818/4030/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційні скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року у складі судді Шевченко Г.С.,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати розписку написану від його імені 02 лютого 2015 року недійсною.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року позов залишено без розгляду.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явились в судове засідання, не повідомили про причини неявки і них нього не надходило заяв про розгляд справи за відсутності,
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесцуального права просив ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції необгрунтовано залишено без розгляду позовну заяву, оскільки прибуття в інші судові засідання позивача, подача клопотань про витребування доказів, клопотання ро повернення на стадію підготовчого судового засідання, яке залишилось нерозглянутим, свідчить про те, що позивач сумлінно виконує свої обов'язки та не втратив інтересу до справи. Крім цього зазначає, що ним було подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати розписку написану від його імені 02 лютого 2015 року недійсною.
Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова (суддя Шевченко Г.С.) від 12.11.2024 прийнято справу до провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.12.2024 визнано явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 06.03.2025 закрито підготовче провадження у справі.
У судові засідання призначені на 26.05.2025 об 11:30 год. та 12.06.2025 об 11:30 год. сторона позивача не з'явилась, була належним чином повідомлена про судові засідання, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надала.
Так, ОСОБА_1 був повідомлений про дати, час та місце вказаних судових засідань, шляхом направлення судових повісток-повідомлень, смс-повідомлень на адресу та на номер телефону, які особисто зазначені ним у клопотаннях та заявах від 08.01.2025 р. (а.с. 111-113, т. 2). Окрім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Дудник В.В. був повідомлений про дати, час та місце судових засідань, призначених на 26.05.2025 та 12.06.2025, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, клопотань про розгляд справи у його відсутність суду не надав.
Також, матеріали справи містять декілька заяв позивача ОСОБА_1 про проведення судових засідань без його участі (т. 1 а.с. 130-131, 147, 158, 172, 178, т. 2 а.с. 111-113), також матеріали справи містять заяву представника позивача Бірючинського Е.О. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника 08.01.2025 (т. 1 а.с. 181).
Ухвалою суду від 25.12.2024 року явка позивача ОСОБА_1 у судове засідання була визнана обов'язковою для надання особистих пояснень.
08.01.2025 року від позивача через канцелярію суду особисто було подано клопотання про проведення судового засідання 08.01.2025 без його участі.
У судові засідання призначені на 26.05.2025 об 11:30 год., 12.06.2025 об 11:30 год. сторона позивача не з'явилась, була належним чином повідомлена про судові засідання, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надала.
Так, позивач ОСОБА_1 був повідомлений про дати, час та місце вказаних судових засідань, шляхом направлення судових повісток-повідомлень, смс-повідомлень на адресу та на номер телефону, які особисто зазначені ним у клопотаннях та заявах від 08.01.2025 р. (т. 2 а.с. 111-113).
Окрім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Дудник В.В. був повідомлений про дати, час та місце судових засідань, призначених на 26.05.2025 та 12.06.2025, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, клопотань про розгляд справи у його відсутність суду не надав ( т. 2 а.с. 184, 211).
Проте ані позивач, ані його представник не скористалися правом подати заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у разі, якщо неможливим або обтяжливим для них є явка в судове засідання безпосередньо до суду.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року позов залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була.
Більш того, ухвалою суду від 25.12.2025 року було визнано явку позивача обов'язковою.
Посилання позивача та його представника на ту обставину, що ОСОБА_4 просив розглядати справу за його відсутністю спростовується матеріалами справи, оскільки подана заява стосувалась проведення судового засідання за його відсутності 08.01.2025 (а.с. 203 зворот).
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо.
Поінформованість позивача та його представника про судові засідання підтверджується довідками про доставку в «Електроний кабінет» судових повідомлень. Такі повістки вважаються врученими стороні позивача належним чином.
Отже, судова колегія погоджується з висновоком суду першої інстанції, що справа неодноразово відкладалась, позивач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи та дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -
Апеляійну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Ю.М. Мальований