Справа № 524/3244/23 Номер провадження 22-ц/814/2892/25Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
06 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гордієнка Юрія Юрійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 10:52:47 (09.04.2025) до 10:14:49 (15.04.2025); дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначена) у справі за позовом Споживчого товариства "Агава" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства "Агава", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
установив:
У травні 2023 року Споживче товариство "Агава" (далі - СТ "Агава") звернулося до суду з вказаним позовом, просило з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 у розмірі 5 638 702,78 грн, з яких: 3 600 000,00 грн - заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, 2 038 702,78 грн - інфляційні втрати та 3 % річних (на підставі ст. 625 ЦК України), а також моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн
В обґрунтування заявлених вимог посилалося на такі обставини і доводи.
04.07.2017 між СТ "Агава" та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2, за умовами якого ОСОБА_1 отримала поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 600 000,00 грн на строк 3 (три) роки. Незважаючи на надіслану позивачем 15.05.2023 вимогу про повернення вказаних коштів, відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не повернула отримані кошти.
В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що прострочення відповідачкою виплати поворотної фінансової допомоги складає більше трьох років. Надана у тимчасове користування відповідачки сума коштів є досить великою і її неповернення значно заважає СТ "Агава" проводити господарську діяльність у звичному ритмі, створює хвилювання менеджменту і працівникам товариства щодо подальшої здатності товариства працювати, отримувати прибуток, зокрема і для виплати заробітної плати.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 пред?явила зустрічний позов, просила ухвалити рішення, яким визнати договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017, укладений між СТ "Агава" і ОСОБА_1 , удаваним правочином, вчиненим з метою приховування реального вчиненого правочину (договору) доручення, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинила від імені та за рахунок СТ "Агава" та ОСОБА_2 відповідні дії, а саме прийняла грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн від СТ "Агава" на виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав та передала ці грошові кошти ОСОБА_2 .
В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що у 2017 році власниками корпоративних прав СТ "Агава" були дві особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . У червні 2017 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу нерухомого майна СТ "Агава" за ціною 7 800 000,00 грн. За результатами внутрішніх переговорів власники СТ "Агава" ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дійшли згоди щодо розподілу майбутнього доходу від продажу нерухомого майна, відповідно до якої ОСОБА_2 повинен був отримати 3 600 000,00 грн, а ОСОБА_3 - 4 200 000,00 грн. З метою оптимізації податкового навантаження ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 відступити йому свої корпоративні (інвестиційні) права щодо СТ "Агава" та до укладення вказаного вище договору купівлі-продажу вийти зі складу членів цього товариства із зобов'язанням виплатити йому зазначені вище кошти особисто або будь-якій його довіреній особі на підставі договору фінансової допомоги, яка в подальшому буде списана як безнадійна заборгованість або заборгованість у зв'язку із ліквідацією СТ "Агава". За результатами цих домовленостей ОСОБА_2 вийшов зі складу членів СТ "Агава", а 03.07.2017 цим товариством було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна і отримано грошові кошти у розмірі 7 800 000,00 грн. Враховуючи наявність у ОСОБА_2 непогашеної заборгованості перед третіми особами та потенційну можливість відкриття стосовно нього виконавчого провадження, останній попрохав свого товариша та компаньйона ОСОБА_4 отримати належні йому грошові кошти на власний банківський рахунок. Погодившись на вказане, ОСОБА_4 надав банківські реквізити своєї матері ОСОБА_1 для перерахунку коштів. 04.07.2017 ОСОБА_3 відповідно до попередніх домовленостей здійснив розрахунок з ОСОБА_2 , про що останній надав відповідну розписку. Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 насправді було виготовлено набагато пізніше на прохання ОСОБА_3 з метою забезпечення належного бухгалтерського обліку СТ "Агава", а ОСОБА_1 до звернення ОСОБА_3 із цим проханням про вказані вище правовідносини взагалі не знала. Крім того, перша редакція договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 відрізнялася від договору, який був доданий до первісного позову. Зокрема у п. 3.1 першої редакції договору було вказано, що поворотна фінансова допомога надавалася на 20 років. Саме ОСОБА_3 ініціював викладення договору в зміненій редакції, зокрема в частині строку надання фінансової допомоги на 3 роки, для належної податкової звітності. Вказане свідчить, що при укладенні договору поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 реальне волевиявлення сторін було направлено на виконання грошових зобов'язань СТ "Агава" в цілому і ОСОБА_3 зокрема перед ОСОБА_2 . Таким чином, метою учасників правовідносин було приховування реальної природи правочину, на підставі якого виникло вказане зобов'язання, при цьому обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення певної особистої користі, а саме отримання прибутку, набуття корпоративних прав та оптимізації податкового навантаження при розподілі прибутку. Отже, реальне волевиявлення учасників цих правовідносин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спрямовувалося на оплатний перехід корпоративних прав (розподілу прибутку за договором купівлі-продажу). Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реально вчинили договір купівлі-продажу корпоративних прав СТ "Агава", відповідно до якого ОСОБА_2 (продавець) передав майно (корпоративні права СТ "Агава") у власність ОСОБА_3 (покупцеві), а останній прийняв це майно і сплатив за нього грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн. При цьому, з метою приховування цього правочину вчинено два удаваних правочини, а саме односторонню відмову ОСОБА_2 від належних йому корпоративних прав і перерахунок грошових коштів на підставі договору безоплатної фінансової допомоги. Щодо кваліфікації правовідносин, які реально склалися між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та СТ "Агава", то сторонами реально вчинено правочин (договір) доручення, відповідно до якого одна сторона ОСОБА_1 (повірений) вчинила від імені та за рахунок другої сторони СТ "Агава" та ОСОБА_2 (довірителів) певні юридичні дії, а саме прийняла грошові кошти від СТ "Агава" на виконання вказаного правочину купівлі-продажу корпоративних прав СТ "Агава" та передала вказані грошові кошти ОСОБА_2 .
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року первісний позов СТ "Агава" до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04 липня 2017 року у загальному розмірі 4 372 400 (чотири мільйони триста сімдесят дві тисячі чотириста) грн 80 коп, з яких: 3 600 000,00 грн - заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, 595 307,97 грн - інфляційні втрати, 177 092,83 грн - 3 % річних.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" понесені судові витрати у справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду та за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в загальному розмірі 54 498 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 93 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до СТ "Агава", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі адвокат Гордієнко Ю.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд допустив неповне з?ясування обставин справи, оскільки не дослідив письмові відповіді, отримані в порядку ст.93 ЦПК України від ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції проігнорував те, що СТ «Агава» без поважних причин не надало відповіді у порядку ст.93 ЦПК України на питання, поставлені у заяві по суті ОСОБА_1 , тоді як відповіді на постановлені питання мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Внаслідок зазначеного порушення позивачка ОСОБА_1 була обмежена у залучені до участі у справі невідомої особи, з якою 04 липня 2017 року СТ «Агава» також уклало договір поворотної фінансової допомоги, відповідно суд також був позбавлений можливості дослідити реальні відносини, що склалися у зв?язку із продажем нерухомого майна СТ «Агава» у липні 2017 року.
Суд не дав належної оцінки поясненням представника СТ «Агава» про те, що фактичним ініціатором і отримувачем коштів за договором поворотної фінансової допомоги був ОСОБА_5 , який перебував у певних ділових відносинах із ОСОБА_2 , тому по суті СТ «Агава» пред?явило позов до неналежного відповідача - ОСОБА_1 .
Суд не дослідив дані, що маються у наданій СТ «Агава» банківській виписці, згідно якої за станом на час виникнення спірних правовідносин, СТ «Агава» не мало власних коштів; кошти від продажу нерухомого майна отримані СТ «Агава» 03 липня 2017 року о 16:38, а два договори поворотної фінансової допомоги укладені наступного дня - 04 липня 2017 року: один із ОСОБА_1 , другий - із невстановленою особою. Наведені дані спростовують пояснення представника СТ «Агава» про те, що переговори щодо укладення договору поворотної фінансової допомоги проводилися за наявності коштів на рахунку СТ «Агава», а також свідчать про те, що договір поворотної фінансової допомоги не міг бути укладений між сторонами спору за обставин, що реально мали місце.
У відзиві ОСОБА_3 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Наголошується, що доводи апеляційної скарги про ненадання відповідей на поставлені питання в поряду ст.93 ЦПК України суперечать матеріалам справи, що містять додаткові пояснення СТ «Агава» від 26 лютого 2025 року, у яких роз?яснена неможливість надання відповідей на усі десять поставлених питань з огляду на те, що вони не стосуються предмета спору; з такими доводами погодився і суд першої інстанції в ухвалі від 26 лютого 2025 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що реальним учасником спірних правовідносин був саме ОСОБА_5 , а не його дружина, наголошується, що заяву про видачу поворотної фінансової допомоги писала ОСОБА_1 , а законом не заборонено на прохання чоловіка укласти угоду з його дружиною.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 , так як ці пояснення не мають доказової цінності для правильного вирішення спору.
Звертається увага, що обраний позивачкою за зустрічним позовом спосіб захисту не є ефективним, оскільки вимога про визнання правочину недійсним без заявлення вимоги про стягнення коштів та /або витребування майна не забезпечує захист порушеного права з огляду на правову природу удаваного правочину.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії заяви від 04 липня 2017 року, адресованої голові СТ "Агава" Москальку В.П., ОСОБА_1 просила надати їй поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 600 000 (три мільйони шістсот тисяч) грн 00 коп (том 1 а.с.9).
04 липня 2017 року між СТ "Агава" та ОСОБА_1 (отримувач допомоги) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від цього товариства поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 600 000 грн у користування на три роки, на безоплатній основі, тобто без стягнення плати за користування грошовими коштами у будь-якій формі (проценти, фіксовані платежі, ставка НБУ тощо). Вказаний договір підписано ОСОБА_1 власноручно (том 1 а.с.10-11).
У пункті 5.4 вказаного договору сторонами узгоджено, що позовна давність за всіма вимогами і зобов'язаннями за цим договором становить 3 роки 3 місяці.
Згідно копії платіжного доручення від 04.07.2017 № 962 СТ "Агава" перерахувало грошові кошти у розмірі 3 600 000,00 грн на банківську картку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2 (том 1 а.с.12).
Перерахування СТ "Агава" вказаних коштів на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується копією виписки по банківському рахунку СТ "Агава" за період з 01.07.2017 по 01.08.2017 (том 1 а.с.15-16).
15 травня 2023 року СТ "Агава" надіслало ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів в розмірі 3 600 000,00 грн, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 04.07.2017 (том 1 а.с.14, 17-19).
ОСОБА_1 не повернула СТ "Агава" отримані за договором кошти у розмірі 3 600 000,00 грн.
Задовольняючи частково первісний позов і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався такими мотивами.
Щодо вимог зустрічного позову.
ОСОБА_2 вийшов зі складу членів СТ "Агава" 12 червня 2017 року (том 2 а.с.3), тобто раніше ніж було продано нерухоме майно цього товариства 03.07.2017 на загальну суму 7 800 000,00 грн (том 1 а.с.16) і укладено 04.07.2017 між СТ "Агава" та ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 на суму 3 600 000,00 грн (том 1 а.с. 10-11).
Стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду належних та достатніх доказів того, що кошти у розмірі 3 600 000,00 грн, отримані ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017, в подальшому були передані нею ОСОБА_2 . Крім того, представник ОСОБА_1 стверджував, що ці кошти було отримано ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, то відповідно ці кошти повинні передаватися офіційно, на підтвердження чого суду не надано жодних доказів.
Статут СТ "Агава" містить вимоги щодо обов'язковості внесення членом цього товариства пайового внеску, однак стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду доказів того, який саме пайовий внесок та у якому розмірі був внесений ОСОБА_2 при вступі до СТ "Агава".
У письмовій заяві від 12 червня 2017 року, адресованій загальним зборам СТ "Агава" вихід зі складу членів цього товариства, ОСОБА_2 вказав, що він не має і не буде мати до СТ "Агава" та інших членів будь-яких майнових та немайнових, інших претензій, зокрема за внесеними внесками. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Луговою Л.П. (том 2 а.с.3).
Стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт удаваності спірного правочину, а саме договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2.
Щодо первісного позову про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 № 2.
За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.
Стороною відповідача за первісним позовом не спростовано презумпції правомірності договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 №2, стороною позивача за первісним позовом підтверджено факт укладення ОСОБА_1 цього договору, отримання нею вказаної у договорі суми поворотної фінансової допомоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за цією фінансовою допомогою.
Враховуючи п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд визнав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування та 3 % річних за період з 05.07.2020 (з дня початку прострочення виконання зобов'язання) по 23.02.2022 (останній день перед введенням в Україні воєнного стану) та відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2017 на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань за період з 24.02.2022 по 22.05.2023.
Стороною позивача за первісним позовом не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували спричинення СТ "Агава" моральної шкоди внаслідок прострочення ОСОБА_1 виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги, зокрема не надано жодних доказів на підтвердження того, що таке прострочення порушило можливість цього товариства проводити господарську діяльність у звичному ритмі, що це створило хвилювання у менеджменту та працівників товариства щодо подальшої здатності товариства працювати та отримувати прибуток, зокрема для виплати заробітної плати, про що вказано у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ "Агава" моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн слід відмовити у повному обсязі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умови.
Вирішуючи вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції дав правильну юридичну кваліфікації спірним правовідносинам, належним чином оцінив докази на підтвердження факта укладення спірного договору, отримання коштів позичальником і факта невиконання відповідачкою зобов?язання з повернення отриманих коштів.
Апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду у частині доведеності вимоги за первісним позовом.
Доводи апеляційної скарги полягають у доведені обставин, якими обгрунтований зустрічний позов.
Надаючи кваліфікацію правовідносинам за зустрічним позовом, суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, на які зроблене посилання у рішенні суду, і зробив обгрунтований висновок про те, що позивач за зустрічним позовом не довів таку істотну обставину як настання між сторонами інших прав та обов?язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином, адже за логікою доводів зустрічного позову ОСОБА_1 , діючи як довірена особа, передала отримані за договором поворотної фінансової допомоги кошти у сумі 3 600 000 грн ОСОБА_2 , проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про такий юридичний факт з урахуванням вимог ст.208 ЦПК України.
Письмові пояснення учасника цих правовідносин ОСОБА_2 не можуть бути достатнім, достовірним і належним доказом у розумінні ст.77, ст.79, ст.80 ЦПК України на підтвердження удаваності договору поворотної фінансової допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що реальним учасником договору про надання поворотної фінансової допомоги був ОСОБА_5 , чоловік ОСОБА_1 , не можна вважати обгрунтованими, враховуючи те, що грошові кошти у сумі 3 600 000 грн були перераховані на банківську карту саме ОСОБА_1 і матеріали справи не містять об?єктивних відомостей про подальшу долю цих коштів.
Матеріали справи не містять доказів про укладення 04 липня 2017 року договору поворотної фінансової допомоги між СТ «Агава» і невстановленою особою, а апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів про те, яким чином можливе укладення договору поворотної фінансової допомоги між СТ «Агава» і невстановленою особою обумовило удаваність укладеного спірного правочину.
Доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року), оскільки мають характер припущень.
Отже, в апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Гордієнка Юрія Юрійовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов